Васил Методієв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Васил Методієв
Васил Методієв
Васил Методієв
Особисті дані
Народження 6 січня 1935(1935-01-06)
  Светі Врач, Болгарія
Смерть 29 липня 2019(2019-07-29) (84 роки)
  Софія
Громадянство  Болгарія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1952–1955 Болгарія «Вихрен» Санданський  ? (?)
1955–1957 Болгарія «Академік» (Софія)  ? (?)
1958–1967 Болгарія «Локомотив» (Софія) 202 (14)
1968–1969 Болгарія «Добруджа» (Толбухін) 53 (5)
1969–1970 Болгарія «Ласков» (Ямбол) 21 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1960–1965 Болгарія Болгарія 17 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1970–1971 Болгарія «Чавдар» (Троян)
1972 Болгарія «Локомотив» (Софія)
1977-1979 Болгарія «Локомотив» (Софія)
1980–1981 Болгарія «Етир» (Велико-Тирново)
1981–1982 Болгарія «Пірін» (Благоєвград)
1982–1985 Болгарія «Левскі»
1986–1987 Болгарія «Хасково»
1987–1988 Болгарія «Левскі»
1989–1990 Болгарія «Спартак» (Плевен)
1990–1991 Болгарія «Левскі»
1993 Болгарія «Славія» (Софія)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Васил Методієв (болг. Васил Методиев, 6 січня 1935, Светі Врач — 29 липня 2019, Софія) — болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. Більшу частину кар'єри провів у клубі «Локомотив» (Софія), у якому зіграв 202 матчі у вищому болгарському дивізіоні, усього у вищому дивізіоні зіграв 272 матчі, а також національну збірну Болгарії, у складі якої брав участь у чемпіонаті світу 1966 року. Після завершення кар'єри футболіста — болгарський футбольний тренер.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Васил Методієв народився в місті Светі Врач (колишня назва міста Санданський). Розпочав виступи на футбольних полях у місцевому клубі «Вихрен» у 1952 році, з 1955 до 1957 року грав за команду «Академік» з Софії. З 1958 року грав у складі команди «Локомотив» (Софія), в якій провів дев'ять років, зігравши в її складі 202 матчі. У складі команди у 1964 році став чемпіоном країни. У 1968—1969 роках Методієв грав у складі клубу «Добруджа» з Толбухіна, а в 1969—1970 роках у складі команди «Ласков» з Ямбола, після чого завершив виступи на футбольних полях.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1960 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Болгарії. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, проте на поле не виходив. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 17 матчів, у яких забитими м'ячами не відзначився.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, у 1970 році очоливши нижчоліговий клуб «Чавдар» (Троян). У 1972 році вперше очолив свій колишній клуб «Локомотив» з Софії. У 1977 році вдруге очолив софійський «Локомотив», і вже в першому сезоні роботи привів клуб до перемоги в болгарській першості. У сезоні 1979—1980 років вивів клуб до 1/4 фіналу Кубка УЄФА, перемігши за сумою двох матчів київське «Динамо», проте протягом сезону був звільнений з посади. У 1980—1981 роках очолював клуб «Етир» з Велико-Тирново, а в 1981—1982 роках очолював «Пірін» з Благоєвграда. У 1982 році очолив софійський «Левскі», з яким виграв два чемпіонські титули, а також титул володаря Кубка Радянської Армії та володаря Кубка Болгарії. У 1986—1987 роках Методієв очолював клуб «Хасково». У 1987 році повернувся до «Левскі», з яким наступного року здобув чемпіонський титул та титул володаря Кубка Радянської Армії. У 1989—1990 роках Методієв очолював «Спартак» з Плевена. У 1990 році знову очолив «Левскі», з яким виграв Кубок Болгарії у 1991 році. У 1993 році очолював софійську «Славію». З 1999 року працював селекціонером у «Левскі».

Помер Васил Методієв 29 липня 2019 року на 85-му році життя у Софії.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як футболіста

[ред. | ред. код]
«Локомотив» (Софія): 1963–1964

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Локомотив» (Софія): 1977–1978
«Левскі»: 1983–1984, 1984–1985, 1987–1988
«Левскі»: 1984, 1991
«Левскі»: 1984, 1988

Посилання

[ред. | ред. код]