Внутрішньо переміщена особа
Внутрішньо переміщена особа (ВПО) — в українському законодавстві це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.[1]
Внутрішньо переміщеними особами є люди, що були змушені раптово тікати зі своїх будинків у великих кількостях в результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих, але знаходяться на території власної країни[2].
.jpg)
Фактично, внутрішньо переміщені особи, це особи, які підпадають під визначення вимушені переселенці, але які, покинувши місце свого постійного проживання, залишаються в країні своєї громадянської належності та можуть користуватися її захистом.
Специфіка внутрішньо переміщених осіб полягає в тому, що, бувши громадянами держави і залишаючись на її території, вони знаходяться під винятковою юрисдикцією і захистом своєї країни, навіть якщо сама держава і неспроможна забезпечити такий захист. Тому надання допомоги таким особам з боку міжнародних органів може кваліфікуватися як втручання у внутрішні справи держави.
За оцінками деяких кліматологів розвиток глобального потепління призведе до опустелювання, збезводнення і непридатності для подальшого проживання та господарської діяльності значних територій. Якщо в більшості країн, території яких лежать в одному кліматичному поясі, це викличе масову еміграцію, то в США, Росії, Канаді та Китаї, територія яких лежить в різних кліматичних зонах — значну хвилю внутрішніх переміщених осіб.
Станом на 1 січня 2004 року, найбільше число внутрішньо переміщених осіб знаходилося в Колумбії (1244100 чоловік), Азербайджані (575600), Ліберії (531600), Шрі-Ланці (386100), Росії (368200), Боснії і Герцеговині (327200), Грузії (260200), Сербії і Чорногорії (256900), Афганістані (184300) і Кот-д'Івуарі (38000 осіб)[3]. Згідно з дослідженням Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в кінці 2007 року за межами місць свого звичайного проживання перебували 11,4 мільйона біженців та 26 мільйонів внутрішньо переміщених осіб[4]. Недавні конфлікти, що викликали переміщення осіб всередині країни — конфлікт у Південній Осетії і військова операція в Палестині.
У зв'язку із конфліктом на сході України в країні офіційно налічується близько 1.5 млн внутрішньо переміщених осіб, станом на кінець 2018 року.
У 2022 році внаслідок повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, кількість внутрішніх переселенців зросла. Міста на заході України як Чернівці, Львів, Ужгород та інші стали центрами приймання переселенців. Переселенцями стали не лише дорослі, але й діти, для яких, наприклад у Чернівцях, організовують дозвілля.[5]
Станом на 14 грудня 2022 року стало відомо, що через повномасштабну війну в Україні зареєстрували 4,9 млн внутрішньо переміщених осіб, з них 30% – це пенсіонери та люди з інвалідністю.[6]
Необхідність надання допомоги особам, змушеним з об'єктивних причин стихійно змінити місце свого проживання особливо гостро проявилася в 1970-х в силу громадянських воєн, що розгорілися на територіях Анголи, В'єтнаму, Камбоджі, Судану[7]. До того часу допомога міжнародного співтовариства стосувалася лише біженців — осіб, які покинули межі своєї країни і не користуються її захистом. Міжнародним органом з питань біженців було Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). У 1972 році УВКБ ООН, керуючись гуманними міркуваннями, включило «осіб, переміщених всередині країни», в свої Програми в області допомоги та відновлення для біженців і репатріантів. У цьому ж році Генеральна Асамблея ООН і Економічна і соціальна рада ООН своїми резолюціями розширили post factum мандат УВКБ ООН, рекомендувавши йому, за пропозицією Генерального секретаря ООН, брати участь у таких гуманітарних операціях ООН, в яких Управління володіє «особливими багатими знаннями та досвідом».
Міжнародними органами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам є:
- Управління Верховного комісара ООН у справах біженців
- Міжнародний комітет Червоного Хреста
- Міжнародна організація з міграції
- Спеціальний представник ООН у справах осіб, переміщених всередині країни
- Внутрішньо переміщені особи в Україні
- Біженці
- Переміщені особи
- Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 48/114: Надзвичайна міжнародна допомога біженцям і переміщеним особам в Азербайджані.
- Управління Верховного комісара ООН у справах біженців
- Міжнародний комітет Червоного Хреста
- ↑ Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України: Наказ Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
- ↑ Гудвін-Гілл Г. С. Статус біженця в міжнародному праві. М., 1997. С. 314—315
- ↑ Біженці в цифрах. Женева: УВКБ ООН, 2004, с. 12
- ↑ .php? menuid = 306 & pageid = 218 Число біженців та ВПЛ у всьому світі зростає другий рік поспіль[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Чим зайняти дітей-переселенців у Чернівцях - ichernivchanyn.com (укр.). 15 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Серед ВПО є 30% пенсіонерів і людей з інвалідністю – омбудсмен. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 11 жовтня 2023.
- ↑ Л. В. Павлова. Позастатутних діяльність УВКБ ООН: сприяння захисту переміщених осіб. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
- Павлова Л. В. позастатутних діяльність УВКБ ООН: сприяння захисту переміщених осіб [Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Ілля Тодорович, Юрій Моргун, Андрій Селіванов. Рішення проблеми біженців на початку XXI столітті [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Навчальний посібник «Права біженців» [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Рекомендації міжнародної науково-практичної конференції «Внутрішньо переміщені особи в Україні: реалії та можливості»// Український соціум. — 2015. — № 1. — С. 175—181.]
- Внутрішньо переміщені особи в Україні як проблема сьогодення / Н. І. Тищенко, Б. Ю. Піроцький // Молодий вчений. — 2014. — № 10(13)(2). — С. 124—126.
- До проблеми сутності поняття «внутрішньо переміщені особи»: державна політика та регіональна практика / М. І. Малиха // Грані. — 2015. — № 8. — С. 6-11. [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Біженці та внутрішньо переміщені особи: співвідношення понять / М. М. Сірант // Митна справа. — 2015. — № 2(2.2). — С. 154—159.
- Внутрішньо переміщені особи в Україні та їх вплив на ринок праці регіону / Ю. І. Муромцева// Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди — Харків: ХНПУ , 2015. — Вип. 15 — С .124-131.
- Проблема визначення поняття «внутрішньо переміщені особи» в юридичній науці / К. О. Крахмальова/ Збірник наукових праць/ Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — Київ: Юридична думка, 2000. — Вип.67 — С .137-145.
- Стадії процедури набуття статусу біженця в Україні / К. О. Нестеренко // Південноукраїнський правничий часопис. — 2012. — № 4. — С. 6-9.
- Порядок набуття статусу біженця за українським законодавством / Ю. М. Мартинюк // Актуальні проблеми держави і права. — 2014. — Вип. 73. — С. 72-76.
- Міжнародно-правові та національні засоби захисту прав біженців: Практикум для студ. юрид. клінік / Упр. Верхов. Комісара ООН у справах біженців, Ін-т приклад. гуманіт. дослідж . — Х. : Яшма, 2003. — 180 с.
- Деякі питання визначення статусу біженців та надання їм права притулку/ Я. А. Савченко // Вісник Академії адвокатури України. — 2011. — Число 3. — С. 214—217.
- Захист прав внутрішньо переміщених осіб: монографія / [І. С. Басова, С. Б. Булеца, В. В. Вашкович тіа ін.] ; за заг ред. О. Я. Рогача, М. В. Савчина, М. В. Менджул. — Ужгород: РІК-У, 2018. — 268 с. — ISBN 617-7404-98-8.
