Войславичі
| село Войславичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Шептицький район |
| Тер. громада | Сокальська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120110090095150 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1415 |
| Населення | 652 |
| Площа | 2,302 км² |
| Густота населення | 283,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80010 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°33′29″ пн. ш. 24°11′59″ сх. д. / 50.55806° пн. ш. 24.19972° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80010, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Тудорковичі |
| Староста | Маркевич Марія Ксенофонівна |
| Карта | |
  Войславичі | |
 Войславичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Войславичі (з сер. 1950-х рр. до 1995 року — Волинське[1]) — село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 652 особи. На деякий картографічних ресурсах досі позначене за старою назвою як Волинське.
Село розташоване за 18 км на північний захід від м. Сокаль, у долині, за 1,5 км на схід від автомагістралі на Львів-Ковель.
У 1920-х рр. Войславичі були найбільшими за кількістю житлових дворів серед навколишніх сіл.
Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[2]. У 1946-му р. людей з Войславич вивезли, але селяни знову повернулися додому в сер. 1950-х рр.
6-15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Войславичів на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 41 українців[2]. У селі залишилося 55 поляків[2].
За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР[2].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 652 | 100% |
.jpg)
У Войславичах до Другої світової війни була церква і костел. Дерев'яна церква Перенесення мощей св. Миколая з 1874 р. підірвана німецькими солдатами при відступі у 1944 р. Залишилася мурована триаркова дзвіниця на роздоріжжі вулиць у південній частині села.
Православна громада Войславич на місці старої збудувала у 1990-х рр. нову дерев'яну триверху церкву, яка своїми формами абсолютно не подібна на дерев'яні церкви Львівщини.
В центрі села, на пологому схилі, у 1989 р. греко-католицька громада Войславич перетворила на церкву колишній костел поч. 20 ст.[4]
У селі народилися:
- Штокалко Павло Лукич — український письменник, священик УГКЦ, композитор, автор творів для цитри,
- Томаш Август Олізаровський — польський письменник, представник так званої української школи в польській літературі.
- Зенон Кирилович (загинув від ворожої кулі в Коломиї 17 лютого 1919 р.), стрілець УПА, політв'язень, автор книги спогадів «Трагічне і правдиве»
- Іван Сич[5].
- ↑ http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A036?rdat1=23.05.2009&vf7551=418[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б в г Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Gazeta.ua (9 лютого 2016). "Побожні католики відрізали вуха, вибирали очі. І за що? За те, що українці, як і вони, хочуть мати свою державу?". Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 лютого 2017.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
