Войшвілт
Войшвілт (рус. Воишвилтъ; пом. 1370) — литовський нобіль XIV століття.
За своїм статусом він був або боярином, або дрібним князем, але до Гедиміновичів не належав. Походив з Упитської землі, де і досі є село Вайшвільчай[lt], згадане в 1368 й 1398 роках, — либонь, первісне володіння Войшвілта[1]. Також разом з якимось Ритом держав Логойськ[2].
14 серпня 1358 р. «князі та бояри» Патрикій[be], Войшвілт, Айкша, Олізар та Васько Кирдеєвич (Patryky, Woyszwylt et Aykszy, Olyazar et Waskonem Kerdeyewycz) підписали із Мазовією договір про встановлення меж; як припустив дослідник Олег Ліцкевич, нобіль при тім діяв від імені вел. кн. Ольгерда. В 1350–60-их роках він керував демаркацією кордону з Лівонією, а 7 листопада 1367, як і князі Володимир Ольгердович, Стирпейко та Кейстут, привісив печатку під договором з Тевтонським орденом[1][3][4].
Польський хроніст XV століття Ян Длугош був першим, хто поіменовав Войшвілта сином Кейстута, щоправда, хибно; цю вістку перейняв автор Хроніки Биховця, а згодом Матей Стрийковський та Йоахим Бельський. Сином Кейстута його названо і в «Уставі Ольгерда про креви» — безсумнівному фальсифікаті Теодора Нарбута нібито 1359 року[5].
У «Лівонській хроніці» Германа Вартберзького[en] згадується, що Войшвілт (Wezewilte, nobilis satrapa) загинув від переохолодження в 1370 р. під час відступу литовсько-руського війська внаслідок поразки при Рудау.
- ↑ а б Ліцкевіч А. Гародня і Гарадзенскі рэгіён у другой палове XIII—XIV ст.: назва і межы // Гарадзенскі палімпсест 2012. Людзі даўняй Гародні. XV—XX стст. — 2013. — С. 25-26.
- ↑ Насевіч В. У складзе Вялікага княства Літоўскага. Пад уладай Гедымінавічаў (XIV — пачатак XVI ст.) // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Лагойскага р-на. У 2 кнігах. Кн. 1-я. — Мінск, 2003.
- ↑ Wojtkowiak, Z. Północna granica Litwy w średniowieczu. «Limites inter Litvaniam et Livonia» z 1473 / Z. Wojtkowiak // Poznań-Wilnu. Studia historyków w roku tysiąclecia Państwa Litewskiego. — Poznań: Wyd-wo Poznańskie, 2010. — S. 244.
- ↑ Dorna, M. Akt delimitacji litewsko-inflanckiej z 7 lipca 1473 roku / M. Dorna // Lituano-Slavica Posnaniensia. — 2013. — № 14. — S. 93.
- ↑ Вольф Ю. Kniaziowie litewsko-ruscy… — S. 160.
- Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 388-389. — ISBN 978-5-86007-918-2.
