Ганнібал фон Люттіхау

Ганнібал фон Люттіхау
нім. Hannibal Siegfried Wolff Curt von Lüttichau auf Bärenstein
Народився	2 лютого 1915(1915-02-02) Дрезден, Німецький Райх
Помер	25 січня 2002(2002-01-25) (86 років) Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Майор
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Кавалер ордена За заслуги перед ФРН Лицар справедливості ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Нагрудний знак «За танкову атаку»
Герб

Ганнібал Зігфрід Вольфф Курт фон Люттіхау ауф Беренштайн (нім. Hannibal Siegfried Wolff Curt von Lüttichau auf Bärenstein; 2 лютого 1915, Дрезден — 29 січня 2002, Бонн) — німецький офіцер і підприємець, майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Замок Беренштайн — сімейний маєток Люттіхау в 1816–1945 роках.

Представник давнього мейсенського знатного роду. Син Зігфріда Ганнібала Еріха Курта фон Люттіхау і його дружини-американки Маргарет Палмер, уродженої Сауттер, овдовілої баронеси фон Зальца унд Ліхтенау. Від першого шлюбу матері в Ганнібала були єдинокровні брат і 2 сестри.

В 1934 році вступив в рейхсвер. Під час Другої світової війни служив у 31-му танковому полку 5-ї танкової дивізії. Учасник Французької кампанії і Німецько-радянської війни. В лютому-липні 1943 року вів танкові курси «Тигра» в Падерборні, після чого до жовтня очолював 509-й важкий танковий дивізіон. Згодом очолив 2-й танковий дивізіон 2-го танкового полку 16-ї танкової дивізії. В січні 1945 року відмовився виконати наказ Генріха Гіммлера піти в наступ, посилаючись на нестачу пального і боєприпасів. Гіммлер наказав арештувати Люттіхау, проте високі нагороди врятували його від суду. Кінець війни зустрів у лазареті в Тегернзе, де одужував від операції на мозок, в ході якої були видалені уламки американської гранати. Люттіхау переконав командира 17-ї танково-гренадерської дивізії СС оберфюрера СС Георга Бохманна припинити вогонь і покинути місто, після чого пішов на американський командний пункт в Гмунді і попросив припинити артобстріли Тегернза, оскільки в місті залишились лише беззбройні поранені солдати і цивільні, а на підтвердження своїх слів провів американців в місто.

Після війни разом з сім'єю жив у ФРН, оскільки родовий замок Беренштайн знаходився в радянській зоні окупації. Люттіхау став фермером і керівником лісового господарства, згодом — підприємцем. В 1958 році вступив у саксонський відділ ордену Святого Йоанна. З 1959 року — члени президіуму Німецької асоціації замків, в 1971-86 роках — президент асоціації.

Сім'я

Одружився з Ангелікою фон Ганіль 17 (державна реєстрація) і 18 (церковний обряд) вересня 1943 року. В пари народились 4 сини.

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За танкову атаку»
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті
• Німецький хрест в золоті (18 травня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (16 січня 1945)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», кавалерський хрест (1980) — за заслуги у відновленні німецьких замків.

Література

• Genealogisches Handbuch des Adels. (Adelslexikon) Band VIII, Seite 109, Band 113, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1997, ISBN 3-7980-0813-2.
• Genealogisches Handbuch des Adels. Band 81/1983 (mit Stammreihe), C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn), Band 81/1983 (Adelige Häuser A XVII).
• Alexander Fürst zu Sayn-Wittgenstein: Nachruf. Zum Tode des Ehrenpräsidenten Hannibal von Lüttichau-Bärenstein. In: Burgen und Schlösser. Jg. 43, Nr. 1, 2002, ISSN 0007-6201, S. 49.
• Stephen Ambrose: Citizen Soldiers – The U.S. Army from the Normandy Beaches to the Bulge to the Surrender of Germany. June 7, 1944 to May 7, 1945. Simon & Schuster, New York 1998, ISBN 0-684-81525-7.