Гізі Байор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гізі Байор
Ім'я при народженніугор. Gizella Beyer
ПсевдоGizi Bajor
Народилася19 травня 1893(1893-05-19)[3]
Будапешт, Австро-Угорщина[2]
Померла12 лютого 1951(1951-02-12)[1][2][3] (57 років)
Будапешт, Угорська Народна Республіка[2]
ПохованняФаркашреті
Країна Угорщина
Діяльністьакторка
У шлюбі зTibor Germánd і Ferenc Pauperad
Нагороди
IMDbID 0048065
Гізі Байор у ролі Аннушки

Гізі Байор (угор. Bajor Gizi, уроджена Гізелла Беєр, Beyer Gizella; 18 травня 1893, Будапешт — 12 лютого 1951, Будапешт)[4][5] — угорська акторка[6].

Життєпис та творчість

[ред. | ред. код]

Гізі Байор народилася 1893 року в Будапешті. Її батько, раніше працював гірничим інженером, а мати (італійка) керували кафе Báthory на площі Кальвіна. Після навчання в жіночій школі, якою керували черниці Institutum Beatae Mariae Virginis, Гізі з 1911 по 1914 роки навчалася в Академії драми в Будапешті. Як талановита випускниця, вона того ж року дебютувала на сцені Національного театру в епізодичній ролі в комедії угорського класика Еде Сіглігеті «Засилля жінок». Байор називали акторкою великої сценічної виразності, творчої фантазії, що володіла даром перевтілення. З великим успіхом вона грала в п'єсах угорських авторів: Марта («Бабуся» Чікі), Аннушка (Гардоньї), Ержебет («Годувальниця» Броді), Ангел («Білі хмари» (Мольнара) тощо. Під час революції 1919 року виступала перед глядачами — робітниками та селянами. Зі встановленням в Угорщині фашистського режиму Гізі Байор відійшла від сучасного їй репертуару і звернулася до класики. Найкращі зі створених нею в цей період сценічних образів — героїні Шекспіра: Селія («Як вам це сподобається»), Титанія та Пук («Сон літньої ночі»), Катаріна («Приборкання норовливої»), Міранда («Буря»), Джульєтта. Серед інших ролей: Керубіно (Одруження Фігаро), Гільда («Будівничий Сольнес» Ібсена), Нора. Новий підйом у творчості Байор почався після 1945 року, коли вона зіграла Клеопатру («Антоній та Клеопатра» Шекспіра), Діану («Собака на сіні» Лопе де Вега), Зілію («Німий витязь» Хельтаї). Останні значні творчі роботи Байор: Анна Кареніна (в однойменному інсценуванні за твором Лева Толстого, 1949) та леді Мільфорд («Підступність і кохання», 1950)[6][7].

Театральні ролі

[ред. | ред. код]

Спадщина

[ред. | ред. код]

Гізі Байор вважається однією з найвпливовіших угорських акторок XX століття. Вона була поміщена до Зали слави Національного театру в 1925 році, і вона стала однією з перших, хто отримав престижну премію Кошута в 1948 році.

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Театральна енциклопедія Том 1 / Голов. ред. С. С. Мокульський — М.: Радянська енциклопедія, 1961. — 1214 стб. з іл., 12 л. ілл.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б в г Байор Гизи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Gizi Bajor | Hungarian actress | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 21 квітня 2023.
  5. ↑ Gizi Bajor. IMDb (амер.). Процитовано 21 квітня 2023.
  6. ↑ а б Gizi Bajor (1893-1951) - Find a Grave Memorial. www.findagrave.com (англ.). Процитовано 21 квітня 2023.
  7. ↑ Magyar Életrajzi Lexikon 1000-1990. mek.oszk.hu. Процитовано 21 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гізі_Байор&oldid=39802112