Координати: 35°33′20.870000100009″ пн. ш. 44°55′49.050000100008″ сх. д. / 35.55580° пн. ш. 44.93029° сх. д. / 35.55580; 44.93029

Джармо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джармо
Дата створення / заснування 7090-ті до н. е.
Зображення
Культура неоліт
Країна  Ірак
Адміністративна одиниця Чамчамаль
Час/дата припинення існування 4950 до н. е.
Керівник розкопок Robert John Braidwoodd
Мапа
CMNS: Джармо у Вікісховищі

35°33′20.870000100009″ пн. ш. 44°55′49.050000100008″ сх. д. / 35.55580° пн. ш. 44.93029° сх. д. / 35.55580; 44.93029

Джармо — неолітична археологічна пам'ятка, виявлені в Іракському Курдистані приблизно посередині між Кіркуком (на захід) і Сулейманією (на схід). Більшість знахідок датовано 7 тис. до Р. Х. [1] Час існування поселення приблизно відповідає Чатал-Гуюку та ранньому Єрихону.

Археологічна пам'ятка розташована в передгір'ях Загросу ​​на висоті 800 м над рівнем моря на площі 12—16 тис. м², серед лісів дуба та фісташки, у сточищі річки Адгайм[en]. Досліджений в 1948 — 1955 роках американським археологом Р. Брейдвудом[en] з університету Чикаго. Найцінніші знахідки експонуються в музеї Східного інституту[en].

Поселення

[ред. | ред. код]

Джармська культура змінила шанідар-карим-шахірську культуру[ru], що також виникла в Курдистані. На думку Н. О. Бадера, Джармо та пам'ятники типу Тель-Сотто — Умм-Дабагія становлять два варіанти найдавнішої керамічної культури Месопотамії. Саме тут було виявлено найдавніший на заході Азії глиняний посуд.

За даними радіовуглецевого аналізу, селище було засноване близько 7090 до Р. Х. і збезлюдніло після 4950 до Р. Х. Період розквіту відповідає 6200 - 5800 р.р. до Р. Х. Складалося приблизно з 25 глинобитних споруд на кам'яній основі, які часто реставрувались або перебудовувалися. Постійне населення складалося з прибл. 150 осіб.

Знаряддя праці кам'яні, у тому числі з обсидіану, який видобувся за 300 км на берегах озера Ван. Наявність у громади знарядь праці з віддаленої місцевості та прикрас із черепашок, що мешкали в Перській затоці, вказує на торгівлю із сусідніми племенами. На пізньому етапі з'являється багато інструментів із кістки — зокрема, голки, гудзики та ложки. Кременеві вироби з Джармо аналогічні знахідки із шару 4 (низ) гроту Дамдамчешме II у Східному Прикаспії [2].

Культура

[ред. | ред. код]

На ранньому етапі для рідин мешканці використовували плетені кошики, оброблені смолою місцевого походження. Пізніше з'являється кераміка, рання на Близькому Сході, дуже проста, ручної роботи, з товстими стінками. Крім посуду з глини виготовляли зооморфні та антропоморфні фігурки, у тому числі зображення вагітної жінки, імовірно, Богині-матері.

Використовували кам'яні серпи та інші землеробські знаряддя, а також гравіровані мармурові ящики для зберігання врожаю. Вирощували одомашнену пшеницю, ячмінь, бобові а також збирали дикорослі жолуді, фісташки та злаки, що вживалися в їжу та на корм худобі: козам, вівцям та собакам. В останні роки існування селища розводили також свиней.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Braidwood, Robert. The Agricultural Revolution // Scientific American. — 1960. — № 9. — С. 131—148.
  2. Сверчков Л. М. Тохары. Древние индоевропейцы в Центральной Азии. — Т.: SMI-ASIA, 2012, 240 с. // Глава II. Культурно-исторические области Средней Азии по данным археологии: происхождение и взаимодействие // II.1. Мезолит (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 8 травня 2016.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]