Дидьова
Село
 (знищена коло 1958 року) Координати 49°11′6.0000001000082″ пн. ш. 22°44′46.000000099595″ сх. д. / 49.18500° пн. ш. 22.74611° сх. д.
|
Дидьова — поділене кордоном колишнє село, частково в Україні — в Турківському районі (хутір Дидьова в Боберківській сільській раді), частково в Польщі — у гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства.
У ході кампанії перейменування українських назв на польські польська частина села в 1977—1981 рр. називалось Заціше (пол. Zacisze).
Засноване до 1529 року краківським воєводою Петром Кмітом. А вже у 1589 році тут діяла церква.
У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1881 році село належало до Турківського повіту, у селі нараховувалося 742 жителі, з них 725 греко-католиків, 8 римо-католиків і 9 юдеїв. У Дидьовій народився поет Маріян-Костянтин Глушкевич. До Дидьови приїздив Іван Франко — разом із дружиною відвідував шкільного товариша — місцевого священика отця Івана Кузіва, знавця етнографії бойків. У Дидьові була рільнича спілка «Сила» і читальня «Просвіти».
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Турківського повіту Станиславівського воєводства (з 1931 р. — Львівського воєводства). 1938 року в селі проживало 1332 особи.
На 01.01.1939 у селі було 1370 жителів (1300 українців, 10 поляків і 60 євреїв)[1].
Виселене протягом 1944—1946 років.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
1589 року в селі споруджена церква, на її місці 1740-го побудовано наступну дерев'яну церкву (згоріла 1859-го). 1860 року споруджено дерев'яну тризрубну церкву Успіння Пр. Богородиці[2], була парафіяльною церквою Лютовиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Частину коштів на будівництво храму (300 золотих ринських) надав цісар Фердинанд І. 1956-го зруйнована радянськими прикордонниками. Остаточно знищена коло 1958 року.
Церковний інвентар зберігався до 1993 року в церкві села Дністрик-Дубовий, по тому переміщений переселенцями на Сокальщину.
Уже в наш час місцеві мешканці встановили на місці церкви в Дидьовій інформаційну табличку, але саме село належить до території Підкарпатського воєводства Республіки Польща[3].
На території Дидьови наявне дворище — руїни фільварку, висадженого в повітря 1960 року; руїни «будинку столяра» — в 1880-х рр. тут гостював Іван Франко (у Дидьовій 1890-го він був заарештований), кілька могил на цвинтарі, два придорожні хрести.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 95.
- ↑ Шематизм всего кліра руско-католицкого, епархії Перемискої, год 1879. Перемишль, 1879 -С.wsego klira ruskowo-katoliceskowo eparchii peremyskojna god 1879. Peremysl, 1879, s. 122
- ↑ Історичні села Львівщини, яких ви більше не знайдете на карті України. 032.ua - Сайт міста Львова (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дидьова
- Неіснуючі села Турківського району
- Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936 — Перемишль, 1936 — с. 116-118 [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]
Адміністративний центр: Літовищі | ||
| Села | Волосате • Беньова (покинуте) • Береги Горішні • Бережки • Буковець (покинуте) • Вижня Тернава (покинуте) • Дверник • Дверничок • Дидьова (покинуте) • Затварниця • Криве над Сяном • Лікоть (покинуте) • Літовищі • Нижня Тернава • Пщеліни • Смільник • Соколики (покинуте) • Ступосяни • Сянкі (покинуте) • Устрики Горішні • Хміль |  |
| Інші населені пункти | ||
| Колишні населені пункти | ||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
