Координати: 51°12′30″ пн. ш. 33°27′23″ сх. д. / 51.20833° пн. ш. 33.45639° сх. д. / 51.20833; 33.45639
Очікує на перевірку

Дубинка (Конотопський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дубинка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Тер. громада Дубов'язівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA59020050090090884
Облікова картка Дубинка 
Основні дані
Населення 443
Поштовий індекс 41652
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°12′30″ пн. ш. 33°27′23″ сх. д. / 51.20833° пн. ш. 33.45639° сх. д. / 51.20833; 33.45639
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Місцева влада
Адреса ради 41655, Сумська обл., Конотопський р-н, с-ще Дубов'язівка, вул. В. Глуховця, 8
Сільський голова Білик Леонід Іванович
Карта
Дубинка. Карта розташування: Україна
Дубинка
Дубинка
Дубинка. Карта розташування: Сумська область
Дубинка
Дубинка
Мапа
Мапа

Дуби́нка — село в Україні, у Дубов'язівській селищній громаді Конотопського району Сумської області. Населення становить 443 особи. Колишній орган місцевого самоврядування — Гружчанська сільська рада. Через село протікає річка Єзуч.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Дубинка знаходиться на лівому березі річки Єзуч в місці впадання в неї річки Кросна, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Гайки (ліквідовано в 1988 р.), нижче за течією на відстані 2 км розташоване село В'язове, на протилежному березі — село Червоний Яр, вище по течією річки Кросна примикає село Грузьке. Поруч проходять автомобільна дорога Т 1910 і залізнична робота, станція Дубинка.

Назва

[ред. | ред. код]

Існує дві версії походження назви села Дубинка: за прізвищем першого поселенця — Дубняк, або від того, що на місці, де заснували село, росло багато дубів.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 436 98.42%
російська 7 1.58%
Усього 443 100%

Історія

[ред. | ред. код]

За переказами, село виникло десь у кінці XVII століття. Першими поселенцями були втікачі з Правобережної України, які рятувалися від гніту польських поміщиків.

Перші поселенці будувалися на одній вулиці, яку і зараз називають «Стара Дубинка». За часів царювання російської імператриці Катерини II у селі Грузьке оселився генерал Кирило Череп. У його володінні були навколишні села, у тому числі й Дубинка. У другій половині XIX століття в селі оселився нащадок Черепа — Михайло Васильович Черепов. Йому належало багато землі (селяни мали 0,6 десятин на сім'ю), цукровий завод, цегельня, волокуші, де збивали сукно з овечої шерсті. За переказами, поміщик програв цукровий завод у карти, і завод був вивезений до села Вовчик. Пізніше його викупив Терещенко і перевіз у село Слобода (нині Буринського р-ну).

Садиба поміщика знаходилася поблизу річки Єзуч, що протікає через село. Маючи велику потребу у воді для роботи цукрового заводу та цегельні, Черепов збудував греблю з міцним укріпленням, що збереглася до наших днів, а також ставок, зроблений руками селян. Його й нині називають «Панський став».

На початку XX століття в селі було одинадцять вулиць. Черепов купив частину землі за залізницею у поміщика Курдюмова, який мешкав у селі В'язове. Тут теж заселилися селяни. Нині цієї вулиці вже не існує, але місцевість і досі називають «Курдюмовщина». У 1902 році Черепов збудував школу на чотири класні кімнати.

У перші ж роки радянської окупації багато селян пішли працювати на залізницю та на підприємства до Конотопа. У 1925 році в селі була створена комсомольська організація, а в 1932 — партійна. У період колективізації взимку 1929–1930 років був створений перший колгосп «Більшовик». Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.

У 1961 році колгоспи сіл Грузьке, Дубинка та Землянка об'єднали в один колгосп «Дружба» з центром у Грузькому. Пізніше село Землянка відокремилося, утворивши самостійне господарство. Дубинка і сьогодні входить до складу сільгосппідприємства «Фортуна», що в селі Грузьке.

Сьогодення

[ред. | ред. код]

…..Лікарська амбулаторія, фельдшерський пункт, загальноосвітні школи І-III та І-II ступенів, сільський Будинок культури та бібліотека складають соціальну сферу села. П'ять приватних крамниць забезпечують мешканців села товарами, а поштове відділення — пресою…. Все це сьогодні зруйноване, село вимирає…

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних