Очікує на перевірку

Ерколе де Роберті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерколе де Роберті
Ercole de Roderti
При народженніЕрколе де Роберті
Народження1451(1451)
Феррара
Смерть1496(1496)
 Феррара
Національністьіталієць
КраїнаІталія
НавчанняКозімо Тура, Франческо Косса
Діяльністьхудожник, унаочнювач
НапрямокВідродження
Роки творчості1470[1]1496[1]
Покровительгерцог Бентівольо, герцог Есте
ВпливФранческо Косса
ВчительФранческо дель Косса[2]
ПрацівникЕрколе I д'Есте[2]
Творивівтарі, портрети, жанрові картини
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Palazzo Schifanoiad, Ватиканська пінакотека, Музей мистецтв Кімбеллаd, Брера, Національна пінакотека Болоньї, Галерея мистецтв Вокера, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, Берлінська картинна галерея, Contini Bonacossi collectiond, Галерея палацу Чиніd і Громадські музеї Падуїd

CMNS: Ерколе де Роберті у Вікісховищі

Ерколе де Роберті (італ. Ercole le Roberti, бл. 14511496, відомий також під ім'ям Ерколє Феррарезе або Ерколе да Феррара) — італійський художник, представник Феррарської школи. Малював багатофігурні фрески, портрети, жанрові картини.

Біографія

[ред. | ред. код]
Концерт (Роберті), 1490, Національна галерея (Лондон)

Син швейцара в замку герцогів Есте Феррари. Навчався у феррарського художника Козімо Тура, а потім у Франческо Косса. З Франческо склалися найвдаліші художні і дружні стосунки, і вчитель перестав сприймати талановитого учня своїм конкурентом. Косса отримав запрошення на роботи в місті Болонья і помічником собі обрав саме Ерколє де Роберті. Зафіксована праця обох майстрів над «Вівтарем Гріффоні» в Болоньї у 1473 р., де талановитий Ерколє малює портрети Святих, живопис пределли і пілястри.

Шмат знищеної фрески Ерколє де Роберті «Відчай Марії Магдалини»

Талант Ерколє помітили і в Болоньї, і він отримав запрошення на службу до герцогів Бентівольо. У 1477 році Косса помер. Ерколє повернувся до Феррари, де працював в майстерні брата Полідоро, карбівника. Його запросили на роботи до міста Равенна, де він створив вівтар в церкві Санта Марія ін Порто. Ерколє вдруге приїхав до Болоньї, де завершував фрески церкви Сан П'єтро, розпочаті ще Франческо Косса. Малював він фрески і в палаці Бентівольо, але вони пізніше були зруйновані.

У 1486 р. він знову в рідній Феррарі, де обійняв посаду придворного художника герцога Ерколє д'Есте. Ненадовго герцог відпускає майстра в інші міста на замовлення, але дає тому добру платню, аби не втратити талановитого майстра. Ерколє помер на 45 році життя, і його почесно поховали у церкві Сан Доменіко в Феррарі.

Старі будівлі Феррари

[ред. | ред. код]

Портрети

[ред. | ред. код]

Вівтарні і релігійні композиції

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ferrara Guida artistica illustrata di Luciano Chiappini Terni-Via A.Floriano 8 (італ.)
  • Всеобщая история искусств, Т 3, М, 1962 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ерколє де Роберті

Примітки

[ред. | ред. код]