Киянівка
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
село Киянівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район | Жмеринський район |
Тер. громада | Барська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA05060010260068846 |
Облікова картка | Киянівка |
Основні дані | |
Населення | 495 |
Площа | 10,25 км² |
Густота населення | 48,29 осіб/км² |
Поштовий індекс | 23037 |
Телефонний код | +380 4341 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°59′16″ пн. ш. 27°42′51″ сх. д. / 48.98778° пн. ш. 27.71417° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
310 м |
Найближча залізнична станція | Киянівка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 23000 Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Бар, майдан Святого Миколая, 18 |
Карта | |
Мапа | |
Кияні́вка — село в Україні, у Барській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.
У селі бере початок річка Безіменна, ліва притока Примощанки.
По назві села названо зупинку Киянівка приміських дизель-поїздів сполученням Жмеринка—Могилів-Подільський.
Про історію села, як воно зародилось, звідки походить його назва, про перших його мешканців можна знайти зовсім трішки у Михайла Грушевського «Барське староство». Решта відомостей про село походять з усних переказів. У порівнянні з сусідніми селами Киянівка дуже молода, приблизно 280—300 років.
Там, де зараз тече річка Мурафа, від певних природних катаклізмів село пішло під землю, і зараз там болото, мочарі. Люди, які вціліли поселилися вище цього місця, так утворився хутір. Так, як колись хтось володів цими селами і хуторами, так і нашим селом володів ад'ютант (якогось пана) Кейн, так і хутір назвали Кейнівка. Згодом село стало називатися Киянівкою (хоча немісцеві люди цікавляться, чи то не від слова «кияни»). У селі була церква, каплиця. Ще досі стоять два хрести тодішніх поховань, датованих 1823 роком (це найстаріший запис, який зберігся).
Під час війни з поляками в 1919 році згоріло і все село. Нову церкву побудували в 1923 році, тоді і відродилося село, але у 1965 році церкву розібрали за наказом тодішньої Комуністичної влади. У 1994 році почали будувати нову церкву за кошти місцевих жителів. І зараз у нас стоїть міцний, добротний храм.
Є у селі дуже визначне місце районного значення — свята криничка.
У 1966—1967 роках побудовані нові приміщення: школи, у якому зараз знаходяться початкова школа і дитячий садок, а також нове приміщення магазину. Неподалік від центру села розташований будинок культури, у якому проводяться різні концерти з нагоди великих свят. Недалеко від школи та клубу стоїть пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної Війни. Діє також бібліотека.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Барської міської громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барського району, село увійшло до складу Жмеринського району[2].
- Кухарчук Василь Васильович — доктор технічних наук, професор кафедри комп'ютеризованих електромеханічних систем і комплексів Вінницького національного технічного університету, заслужений працівник освіти України, відмінник освіти, дійсний член Академії метрології України.
У селі є пам'ятки:
- Пам'ятник 67 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни[3], 1968. Пам'ятка розташована біля клубу.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Має охоронний номер 56 та ID: 05-202-0034
- Ми́тки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.137
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |