Косвен Марк Осипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Косвен Марк Осипович
Народився11 (23) січня 1885 або 23 січня 1885(1885-01-23)[1]
Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер18 червня 1967(1967-06-18)[1] (82 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНове Донське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьетнограф, історик
Alma materюридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
ЗакладІнститут марксизму-ленінізму
Науковий ступіньдоктор історичних наук
ВчителіКовалевський Максим Максимович
Аспіранти, докторантиГаджиєва Сакінат Шихамедівна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Марк Осипович Косвен (нар. 23 січня 1885, Брест-Литовськ — пом. 18 червня 1967, Москва) — радянський етнограф, історик первісного суспільства та кавказознавець, доктор історичних наук з 1943 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 [23] січня 1885(18850123) року в місті Брест-Литовську (нині Берестя, Білорусь) в сім'ї аптекаря. У 1904 році закінчив Петербурзьку гімназію. В 1906 закінчив дворічне навчання в Паризькому університеті. 1909 року закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Під час навчання слухав лекції Максима Ковалевського, зацікавився питаннями дослідження первісного суспільства[2].

Упродовж 19091914 років займався адвокатською практикою[3]. Під час Першої світової війни служив у Червоному Хресті у відділі у справах військовополонених, а за зібраними матеріалами написав свою першу наукову працю — «Військовополонені. Нарис з міжнародного та військового права». У 1917 році від Російського Червоного Хреста був відряджений до Копенгагена на Міжнародний конгрес у справах військовополонених, де був секретарем конгресу[2].

Після Жовтневої революції продовжив службу у військово-санітарному відомстві Червоної армії. Протягом 19211924 років перебував на радянській господарській роботі. У 19241929 роках працював у Інституті історії Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук. Одночасно, з 1926 року, тобто з дня заснування журналу «Радянська етнографія», був його провідним співробітником, а з 1946 по 1959 рік — і членом редколегії.

У 19291931 роках працював у Інститут історії Комуністичної академії; у 19291931 роках — у Інституті Карла Маркса та Фрідріха Енгельса; у 19301932 роках — у Інституті народів Радянського Сходу. 1931 року здійснив експедицію на Кавказ.

Протягом 19321934 років працював у Інституті народів Півночі; у 19341936 роках — у Московському відділенні Державної академії історії матеріальної культури; у 19361946 роках — у відділі етнографії «Великої радянської енциклопедії»; у 19431965 роках — в Інституті етнографії АН СРСР, де упродовж 19431957 років очолював сектор народів Кавказу.

Одночасно з науковою роботою вів викладацьку, зокрема у 1927 році уперше вступив на кафедру етнології Московського університету як доцент, далі з 1934 по 1954 рік був професором Московського університету.

Помер 18 червня 1967 року у Москві. Похований у Москві на Донському цвинтарі.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Праці вченого присвячені історії первісного суспільства, кавказознавства, слов'янознавства, історії науки:

  • будучи прихильником теорії матріархату, займався проблемами переходу від материнського роду до батьківського, сімейно-шлюбних відносин та систем спорідненості у первісному суспільстві. Ввів у науку поняття патронімії.
  • на кавказькому матеріалі вивчав питання дуальної організації, родо-племінної структури, аталіцтва, кунацтва та інші. У 1960 році брав участь у підготовці 1-го тому «Народи Кавказу» серії «Народи світу»[3].

Автор понад 400 наукових праць, частина яких неодноразово перевидавалася в СРСР, а деякі також виходили іноземними мовами у різних країнах Європи та Азії[2]. Серед робіт:

  • Походження обміну та міри цінності. 1924 (рос.);
  • Статеві відносини та шлюб у первісному суспільстві. Москва; Ленінград, 1928 (рос.);
  • Аталіцтво // Радянська етнографія. 1935. № 2 (рос.);
  • Матріархат. Історія проблеми. Москва; Ленінград, 1948 (рос.);
  • Матеріали з історії етнографічного вивчення Кавказу у російській науці // Кавказький етнографічний збірник. Москва, 1955—1962. Томи 1-3 (рос.);
  • Нариси історії первісної культури. 2-ге видання, Москва, 1957 (рос.);
  • Етнографія та історія Кавказу. Дослідження та матеріали. Москва, 1961 (рос.);
  • Сімейна громада та патронімія. Москва, 1963 (рос.);.

Автор близько ста етнографічних статей у «Великій радянській енциклопедії», також редагував значну кількість енциклопедичних статей з етнографії[2].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]