Костел Святої Варвари (Бердичів)
| Костел Святої Барбари | |
|---|---|
 Костел Святої Барбари, вересень 2014 року | |
| 49°53′36″ пн. ш. 28°35′18.7″ сх. д. / 49.89333° пн. ш. 28.58853° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Житомирська область, Бердичів |
| Засновник | Радзивілли |
| Початок будівництва | 1826 |
| Кінець будівництва | 1826 рік |
| Стиль | бароко |
| Належність | римо-католицька дієцезія |
| Єпархія | Києво-Житомирська дієцезія |
| Адреса | вул.Європейська, 25( колишня К. Лібкнехта) |
  Костел Святої Варвари (Бердичів) (Україна) | |
 | |
 Костел Святої Варвари у Вікісховищі | |
Костел Свято́ї Ба́рбари у місті Бердичеві — парафіяльний католицький храм (в наш час Києво-Житомирська дієцезія, Бердичівський деканат), заснований у середині XVIII століття; визначна архітектурна та історична пам'ятка міста, області і всієї держави.
Розташований за адресою: вул. Європейська[1], б. 25, м. Бердичів (Житомирська область, Україна).
Бердичівський костел святої Барбари вільно розташований на садибній ділянці з відступом від лінії забудови. По осі будівлі з боку головного входу окремо стояла двох'ярусна дзвіниця (дотепер не збереглася).
Костьол — цегляний, оштукатурений, побілений, є тринавовою, склепінчастою, чотиристовпною базилікою у стилі бароко, з прямокутною апсидою, фланкованою приміщеннями сакристії і скарбця, з гвинтовими сходами в товщі західної стіни на музичні хори (не збереглися).
Головний західний фасад, відображаючи базилікальну структуру, складає тричастинну композицію. Фасадний торець вирішений у формі приставного пілястрового портика доричного ордера на п'єдесталі, увінчаного трикутним фронтоном.
Раніше по центральній осі розташовувались напівциркульна плоска ніша, в якій уміщалися прямокутний дверний отвір головного входу, над ним — балкон з арочними дверима з хорів, з'єднані арочним порталом, що включав колони корінфського ордера. З'єднання головного об'єму із зниженими бічними крилами, що закривають торці бічних нав, і підносяться над ними (що є особливістю архітектурної композиції фасаду) пом'якшено чверть-колонами, а по вертикалі — спливами. Кути крил акцентовані пучками пілястр, які розкрепують карниз, над якими, як і над фронтоном, знаходилась фігуративна скульптура. Бічні фасади розчленовані спареними лопатками. Вікна з лучковими перемичками у верхньому ярусі обрамлені лиштвами «з вухами», в нижньому — без лиштв.
В інтер'єрі храму збереглися хрестові склепіння на нервюрах.
У 1756 році на місці теперішнього костелу була побудована дерев'яна восьмигранна каплиця на честь коронації ікони Матері Божої Бердичівської.
Бердичівський парафіяльний костел під титулом Святої Барбари було засновано у 1759 році Барбарою Радзивілл. Саме цей чинник, тобто фінансова підтримка від самого заснування парафії постійними її парафіянами й опікунами князями Радзивілами зумовив той факт, що аж до 20-х років XX століття Бердичівська парафія св. Барбари лишалась однією з найбагатших у Луцько-Житомирській дієцезії.
В 1824—1825 роках, перебуваючи при дворі князів Радзівіллів, юний Фридерик Шопен грав у костелі та навчався грі на струнних інструментах у професора Живного. Костел також відомий тим, що 14 березня 1850 року о 7 годині ранку в ньому взяли шлюб відомий французький письменник-класик Оноре де Бальзак і місцева шляхтянка Евеліна Ганська. Обряд здійснював прелат Олицької колегіати кс. Віктор Ожаровський. В 1858 році в храмі був охрещений відомий письменник-марініст Джозеф Конрад (Юзеф Коженьовський).
З приходом радянської влади у 1922 році усі цінності з храму були конфісковані й націоналізовані. Ще через 15 років (1937) у період релігійних гонінь костьол було замкнено.
Під час Другої світової війни і нетривалий час після неї — з 1941 по 1947 роки — костьол діяв. З 1950 року костьол знову був закритий.
У радянський повоєнний час костьол спершу пристосували під складське приміщення, а згодом приміщення культової споруди використовували пристосували під спортивну школу. використовувався як дитяча спортивна школа[2].
У 1966 році в пам'ять про вінчання в костьолі письменника Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської на стіні костьолу було встановлено меморіальну дошку.
У 1969 році головний вхід до костелу був замурований, орган, хори, вівтар та окремі архітектурні прикраси — знищили. У вівтарі зробили вхідні двері, побудували залізобетонне перекриття центральної нави костьолу на два поверхи — для атлетичного і гімнастичного залів. Дзвіницю та сигнатуру над храмом тоді ж розібрали.
Нарешті 11 січня 1991 року понівечена християнська святиня знову була повернута віруючим, але вони туди не входили ще тривалий час, чекаючи також і на повернення кляштору Босих Кармелітів.
27 листопада 1994 року у костьолі Святої Варвари відбулася перша Служба греко-католиків. Її здійснив греко-католицький священик отець Петро Дутчак[3]. Підтримка римо-католицького священика Бернарда Міцкевича дозволила вирішити питання щодо місця проведення богослужінь в подальшому – у костелі Святої Барбари. З цього часу існувала домовленість з римо-католицькою громадою, згідно якої парафіяни УГКЦ проводили Богослужіння у храмі святої Барбари, до завершення будівництва власного храму, який мали звести в Бердичеві по вулиці Котовського, 19. [1] [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Освячено новий храм, греко-католицької парафії св.священно мученика Йосафата, 5 жовтня 2014 року преосвященійшим Владикою Йосифом Міляном, єпископом-помічником Київської Архиєпархії
До 200-річчя з дня народження Оноре де Бальзака 18 травня 1999 року відкрито нову меморіальну дошку (вид попередньої представлено унизу). Відкриття меморіальної дошки благословив єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.
У 2000 році в костьолі встановлено мармуровий хрест на честь 2000-ліття від Різдва Христового.
16 липня 2006 року на тому ж місці, де була каплиця, відбудовано та освячено грот на честь коронації Матері Божої Бердичівської (до 250-ї річниці коронації).
За сучасності костел належить до Києво Житомирської, римо-католицькій дієцезії.
Первісний храм було збудовано в 1782 році з соснового дерева. Будівля мала форму, подібну до сучасної: одну наву, притвор. Нава була побудована вівтарем на південь. Головний вівтар був різьблений, у осередді містив фігуру Христа Розп'ятого.
У 1799 році головний вівтар було покрито позолотою. Біля стовпів головного вівтаря, на колонах стояло 4 фігури — Святих Петра і Павла, Святих Барбари і Надії, нагорі — фігури ангелів.
Будівництво кам'яного костьолу, який зберігся дотепер, розпочалося зі східного боку поруч зі старим дерев'яним і було закінчено у 1826 році. Старий дерев'яний костьол розібрано в 1828 році.
Нова будівля, як і стара, була склепінчастою чотириствоповою базилікою. Внутрішній вигляд нового храму був подібний до старого, мав також три вівтарі. Різьблений образ Ісуса у головному вівтарі стояв у позолочених рамах на великій тумбі.
У 1878 році була зведена нова кам'яна дзвіниця заввишки 15 аршин на 4 дзвони.
У 1909 році фасад костьолу прикрасили 4-ма фігурами під хрестом Спасителя — матір Божа Скорботна та святий Йоан апостол, на фронтонах святі Петро і Павло. Цього ж року в костьолі встановлено новий орган відомої львівської органобудівної фірми І. Слівінського.
У результаті пристосування будівлі під дитячу спортивну школу в радянський час була серйозно порушена об'ємно-просторова структура храму — головний об'єм був розділений залізобетонним перекриттям на два поверхи, були розібрані хори, закладена арка входу на головному фасаді, до вівтарної частини зробили триповерхову цегляну прибудову зі сходовою кліткою.
Першим настоятелем мурованого костелу св. Барбари у Бердичеві (1826) був кс. Едмунт Бернатович, котрий збудував приміщення для священиків та благодійну їдальню для малозабезпечених.
У ХХ столітті в повоєнні роки, у період «войовничого атеїзму» в Бердичеві працював о. Юзеф Козінський — довголітній в'язень комуністичних таборів. В нелегкі довоєнні та післявоєнні роки він одним з перших правив служби Божі у костелі св. Барбари. священикові не лише вдалося зберегти християнську громаду, а й придбавши разом з парафіянами хатину на Чуднівській вулиці, добитися дозволу на створення там каплиці. За служіння Богу і пастирську діяльність отця двічі ув'язнювали (згодом реабілітували). Помер священик Юзеф Козінський 20 січня 1967 року.
Наступний ксьондз Нікодем Яура прибув до Бердичева з Литви і працював протягом 1968—69 років, і за свою душпастирську діяльність був висланий владою з міста.
Від 1969 по 1998 рік у парафії беззмінно самовіддано працював о. Амброзій Міцкевич, народжений у Латвії у багатодітній родині, походженням із роду відомого поета Адама Міцкевича. Душпастирську працю у святині продовжив його брат о. Бернард Міцкевич, який за радянських часів 3 роки відсидів у в'язниці за навчання дітей релігії, і залишався у Бердичеві до своєї смерті (2006).
Ксьондзи Едмунт Бернатович та Юзеф Козінський поховані у Бердичеві на римо-католицькому («польському») цвинтарі, о. Бернард Міцкевич — біля самого костелу.
Актуальну інформацію про настоятеля парафії можна прочитати на сайті Києво Житомирської Єпархії (Дієцезії) до якої, в наш час належить парафія. https://kzd.org.ua/parishes/parafiya-sv-varvary [Архівовано 21 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Після декрету Ординарія єпископа Віталія Кривицького, настоятелем був призначений о. Роман Савицький.
- ↑ колишня К. Лібкнехта
- ↑ Про Бердичів на вебресурсі ukrainainkognita.org.ua. Архів оригіналу за 22 серпня 2009. Процитовано 16 листопада 2008.
- ↑ Міський сайт «Мій Бердичів». Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 21 червня 2022.
- Парафія св.Варвари на офіційному сайті Києво Житомирської єпархії (дієцезії) https://kzd.org.ua/parishes/parafiya-sv-varvary [Архівовано 21 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Варвари костел, 1826 р. [Архівовано 31 липня 2009 у Wayback Machine.] // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. в 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л.). - К. : Будивэльнык, 1983—1986 (електронна версія). - Том 2. - С. 147. (рос.)
- Іващенко О. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5 // Житомир: «Полісся», 2005
- «Земля Бердичівська», № 5 (15124) від 19 січня 2002 року
- Петрівська О. Повернення храму віруючим. // «Земля Бердичівська», № 49 (15168) від 15 червня 2002 року
- Путова Г. В. Стан бердичівської парафії св. Варвари згідно з візитаціями кінця XVIII — початку 40-х років XIX ст. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції / Гол. ред. Костриця. — Житомир: Косенко, 2005. — 176 с.
- Коротка офіційна, актуальна інформація, про парафію св.Варвари на сайті Києво Житомирської єпархії (дієцезії) https://kzd.org.ua/parishes/parafiya-sv-varvary [Архівовано 21 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Сторінка у фейсбук. Там можна ознайомитися з змінами в розкладі Богослужінь та іншими подіями з життя спільноти https://m.facebook.com/parafiaswbarbary/
- Офіційний сайт Парафії
- Костел Святої Варвари римо-католицької парафії [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на Вебресурс «Мій Бердичів» [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Про Бердичів на вебресурсі ukrainainkognita.org.ua
