Костел святих Анни та Станіслава (Луків)
| Костел Святого мученика Станіслава Біскупа і Святої Анни | |
|---|---|
 Сучасний вигляд | |
| https://goo.gl/maps/FWFqsw69qEJ2 | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Луків |
| Засновник | Станіслав Мацейовський |
| Кінець будівництва | 16 століття |
| Стиль | ренесанс, бароко |
| Належність | ПЦУ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | смт. Луків, вулиця Грушевського, 9А. |
  Костел святих Анни та Станіслава (Луків) (Волинська область) | |
 | |
 Костел святих Анни та Станіслава у Вікісховищі | |
Костел Святого мученика Станіслава Біскупа і Святої Анни — колишній римо-католицький костел у селищі Луків.
Костел збудований в 16 столітті, точна дата побудови невідома, є версія, що храм споруджений близько 1550 року. Костел збудований в стилі ренесансу за кошти каштеляна Сандомирського Станіслава Мацейовського, який в той час був власником Лукова, освячений в 1595 році єпископом Холмським Станіславом Гомолинським. Добудовували його пізніші власники — Микола і Анна Сапіги у 1596 р., володимирський підкоморій Фридерик Сапіга у 1614 р. і Єва Сапіжина у 1636 р.
Костел був практично цілковито зруйнований під час навали шведів (в 17 столітті чи під час наступу 1708 року). Костел відбудовано і обладнано за сприяння волинського воєводи Атаназія Валентія Мьончиньського і його дружини регіни з Цєкліньських на початку 18 століття. Тоді він отримав бароковий декор.
У 1870 році костел був конфіскований царським урядом і переданий Православній Церкві. Нові власники значно перебудували його. Додані у 1875 р. бічні крила створили хрещатий план костелу. Після освячення костелу в православну церкву — отримав назву Свято-Успенський. Костел повернули римокатоликам тільки у 1920 році.
Після Другої світової війни костел дуже постраждав. У післявоєнні роки святиня використовувалася як сховище для зерна. В подальші роки костел зазнав страшної руйнації. Дах упав, на фронтоні лелеки щороку мостили своє гніздо. На карнізах стали рости дерева, у підземелля висипали сміття, дійшло навіть до розкрадання цегли. На сьогоднішній день костел у дуже пошкодженому стані, без даху та склепінь.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.63 № 970 костел віднесений до пам'яток архітектури національного значення, його охоронний номер — 134.
У 1997 році у Лукові було зареєстровано громаду Української Православної Церкви Київського патріархату, яка влітку 2007 року вирішила отримати приміщення напівзруйнованого костелу для проведення богослужінь. Згодом костел було передано у власність громади.
Пристосованим приміщенням виявився лише притвор костелу, де і почалися ремонтні роботи. Мешканці Лукова та гості, яким не була байдужою доля церкви, вносили пожертвування на відбудову і облаштування притвору, дарували церковне начиння. Було вивезено тонни сміття, пофарбовано стіни, засклено вікна, полагоджено двері, накрито дах.
7 серпня 2008 року відбулося довгоочікуване освячення церкви на честь Святої Анни. На службі були присутні священики Турійського деканату, гості та жителі селища.
Цегляний, однонавовий, перекритий напівциркульними склепіннями зі стрілчастими розпалубками. Під костьолом — крипта. Головний фасад був увінчаний ренесансним фронтоном. Розчленовані пілястрами стіни прорізані високими вузькими арочними вікнами.
У XVIII столітті пам'ятник отримав бароковий декор.
У 1875 р. костел зазнав перебудов. Бічні крила нави, прибудовані в 1875 р., змінили початкову об'ємно-просторову структуру костелу, утворили хрестоподібний план. Фасади прибудов 1875 року декоровані невеликими вікнами і нішами, форма яких утворена комбінацією різних геометричних фігур. Високий двосхилий дах основного об'єму увінчаний по конику сигнатурою.
Раніше біля костелу знаходилась висока цегляна дзвіниця, яка аркою височіла над дорогою між костелом і сусідньою церквою Святої Параскеви. Цю дзвіницю було варварськи знесено, як в Лукові 1954 р. стало училище механізації, яке забрало зруйнований війною костел під склад. Сільськогосподарська техніка була дуже громіздка, висока і широка, не могла проїхати через муровану арку дзвіниці, тому не стали робити об'їзд за рахунок городів, а варварськи розібрали цю будівлю.
Був похований Фридерик Сапіга (†1626).[1]
- ↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 34. (пол.)
- Луків, парафія св. Станіслава [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Луків [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Пам'ятки України»
- Шлях до короля Данила. Луків [Архівовано 5 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Луків (Мацеїв, Лукове). Костел св. Станіслава єп. мч. i св. Анни [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.] «Костели і каплиці України»
- Łuków (Maciejów)
- Maciejów — kościół p.w. św. Anny i św. Stanisława Biskupa, Ukraina [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Розділ «смт Луків» на порталі мерій України «MERIA online»
- Волання з Волині. Луцька дієцезія. Луків [Архівовано 3 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Міністерство культури і туризму України. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області
- Довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.109) [Архівовано 25 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.110) [Архівовано 25 березня 2007 у Wayback Machine.]
