Очікує на перевірку

Лабуткін Дмитро Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Віталійович Лабуткін
 Капітан 3 рангу ( посмертно)
Загальна інформація
Народження11 грудня 1986(1986-12-11)
Кременець, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть16 лютого 2015(2015-02-16) (28 років)
у районі Дебальцевого, Донецька область
ПохованняБілокриниця
Alma MaterНаціональний університет «Львівська політехніка»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Військово-морські сили
Рід військвійськовий кореспондент
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Почесний громадянин Тернопільської області
Почесний громадянин Тернопільської області
CMNS: Лабуткін Дмитро Віталійович у Вікісховищі

Дмитро́ Віта́лійович Лабуткін (11 грудня 1986 у м. Кременець  — 16 лютого 2015, у районі Дебальцевого Донецької області) — український військовий кореспондент, капітан 3-го рангу ВМС ЗСУ (посмертно), заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз».

Загинув під час боїв за Дебальцеве, збираючи фотоматеріали про російську присутність для переговорної групи у Мінську.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у м. Кременець у родині військовослужбовця. До дев'ятого класу навчався в Білокриницькій загальноосвітній школі та Кременецькому ліцеї. Закінчив Тернопільську загальноосвітню школу № 23[1] та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Проходив службу в Севастополі.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014) та Війна на сході України

Навесні 2014 року після окупації Криму російськими військами виїхав з Криму до Одеси.

21 січня 2015 року Дмитро Лабуткін у чині капітан-лейтенанта прибув до Краматорська та поїхав на передову як спецкореспондент сектору «С».

5 лютого Дмитро Лабуткін знімав матеріал про захоплений бійцями 128-ї гірсько-піхотної бригади трофейний російський танк Т-72 під Дебальцевим.[2][3]

Докладніше: Російська зброя на Донбасі

У місті Дебальцеве Дмитро провів зйомки та зібрав фотоматеріали для переговорної групи у Мінську, мав повертатися з ними до Києва. Зник 16 лютого 2015 року у районі Дебальцевого разом із розвідгрупою ЗСУ, яку очолював капітан 3-го полку спецпризначення Юрій Бутусов, після обстрілу колони, якою вночі вивозили поранених у напрямку Артемівська. Дмитро перебував у БТР, що рухався у складі колони.

19 лютого проросійські бойовики надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар»)[4]. Разом з Дмитром загинули у бою військовослужбовці 3-го полку спецпризначення капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник. У полон тоді потрапили п'ятеро, з них старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков перебували там 5 років[5].

20 березня 2015 у Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військовиків, доставлених з Дебальцевого, належить Дмитру[6].

Зустрічали тіло Героя 24 березня в Кременці, похорон відбувся 25 березня в рідному селі Білокриниця Кременецького району.

В офіцера залишилися дружина та донька Кіра.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 20 травня 2016 року на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи № 23 встановили пам'ятну дошку героєві.[1]
  • 15 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко своїм указом призначив доньці Дмитра Лабуткіна Кірі стипендію[7].
  • У квітні 2017 року в Тернопільській ЗОШ № 23 провели турнір із кульової стрільби з пневматичної зброї пам'яті учасника АТО, Народного героя України, капітана 3 рангу, випускника школи Дмитра Лабуткіна[8].
  • З 2018 року 16 лютого — в день загибелі Дмитра Лабуткіна — в Україні на державному рівні відзначають День вшанування військового журналіста України[9][10].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Односельці Дмитра, що загинули у боях війни на сході України:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Ірина Небесна. У Тернополі вшанували пам'ять загиблих бійців Лабуткіна та Сикліцкого [Архівовано 29 травня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 20 травня.
  2. ↑ Лабуткін Дмитро Віталійович. Книга пам'яті загиблих. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
  3. ↑ Роман Туровець. www.facebook.com (укр.). Процитовано 20 березня 2018.
  4. ↑ Под Дебальцево исчез журналист минобороны Дмитрий Лабуткин. Боевики прислали жене шокирующие кадры с его документами и трупами. ВИДЕО [Архівовано 27 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)// Цензор.нет. — 2015. — 22 лютого.
  5. ↑ Омельянчук, Ольга (25 вересня 2019). «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
  6. ↑ До останнього сподівалися на краще. пам'яті військового журналіста капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна [Архівовано 23 березня 2015 у Wayback Machine.] // «Флот України», № 11-12. — 2015. — 20 березня.
  7. ↑ Указ Президента України від 15 липня 2016 року № 299/2016 «Про призначення стипендій Президента України дітям журналістів, які загинули у зв'язку з виконанням службових обов’язків»
  8. ↑ Провели турнір пам'яті Дмитра Лабуткіна, який загинув під Дебальцево [Архівовано 13 квітня 2017 у Wayback Machine.] // 20 хвилин. Тернопіль, 13 квітня 2017
  9. ↑ У військових журналістів тепер є власне свято [Архівовано 20 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України, 16 лютого 2018
  10. ↑ Сьогодні День вшанування військових журналістів України. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 3 травня 2021.
  11. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  12. ↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 507 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Лабуткіну Дмитру Віталійовичу (посмертно)».
  13. ↑ Загинув у «Дебальцівському котлі»: військового журналіста посмертно нагородили відзнакою МОУ [Архівовано 20 лютого 2018 у Wayback Machine.] // 5 канал, 16 лютого 2018
  14. ↑  У Хмельницькому відбулася 18 церемонія вшанування героїв АТО на YouTube // ТСН. — 2016. — 25 липня.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Рідні сподіваються, що живий // «Нова Тернопільська газета». — 25 лютого 2015. — № 7. — С. 4.
  • Галина Ніженко. …І урвалися кадри // «Вільне життя плюс». — 27 березня 2015. — № 24 — С. 2.

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 На Тернопільщині прощаються із військовим журналістом, що загинув під Дебальцевим на YouTube // ТСН. — 2015. — 24 березня.
 Тернопільщина прощалася з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 24 березня.
 Військового журналіста Дмитра Лабуткіна провели в останню путь на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 25 березня.
 Сьогодні на Кременеччині прощалися з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 25 березня.
Ірина Терлюк.  Тернопільщина попрощалася з Дмитром Лабуткіним на YouTube // ТТБ. — 2015. — 26 березня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лабуткін_Дмитро_Віталійович&oldid=39715112