Лутига городня
| Лутига городня | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Щирицеві (Amaranthaceae) |
| Рід: | Лутига (Atriplex) |
| Вид: | Лутига городня (A. hortensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Atriplex hortensis | |
| Синоніми | |
|
Atriplex acuminata | |
Лутига городня[1], лутига садова[2][3], городня лобода[1], лутига городяна[1] (Atriplex hortensis) — однорічна салатно-шпинатна рослина родини лободових.
Тулузький музей
Листя лутиги садової багаті аскорбіновою кислотою, рутином, амінокислотами та мінеральними речовинами[4]. Народні назви: лобідка, лобода жовта.
В їжу вживають листя молодих рослин в стадії розетки або на початку появи молодих пагонів. З листя готують окрошку, зелені борщі, а з відварених на молоці молодого листя — смачну кашу. Листя на зиму засолюють і консервують.[4]
Раніше рослину культивували у центральній чорноземній зоні Росії - одержували зерно, з якого готували кашу і борошно для млинців та оладок. На Кавказі та в Росії молоді листки лутиги використовують замість шпинату. А в суміші з листям щавлю вона йде на приготування щів.[5]
У культурі відома з давніх часів. Вирощують дві форми з листям і стеблами від світло-жовтого до зеленого забарвлення і з червоним листям і стеблами. Першу форму вирощують як овочеву, а другу як декоративну[4].
Лутига садова — холодостійка, не вимоглива до вологи та родючості ґрунту рослина. Росте на слабкозасолених ґрунтах, добре переносить посуху.
Вирощують лутигу садову висівом насіння в ґрунт з міжряддями 45 і 25 см. Висівають насіння рано навесні або під зиму. Щоб продовжити надходження свіжого листя, проводять повторні посіви. Товарна стиглість настає на 28-40-й день, коли рослини досягають висоти 25-30 см. Прибирають лободу вибірково, зрізаючи молоді рослини або обриваючи листя і верхівкові молоді пагони. Урожайність листя становить 2,3-3,8 кг на 1 м²[4]. Для одержання насіння лутигу садову сіють в ті ж терміни і з тією ж шириною міжрядь, що і для продовольчих цілей. Норма висіву насіння становить 5-10 г на 1 м². Якщо до сходів утворюється кірка, потрібно розпушити ґрунт уздовж посіву. З появою сходів в міжряддях проводять 1-2 культивації, а в ряді — розпушування ґрунту. Залишені на насіння рослини проріджують у ряду на відстань 30 см. Дозріває лутига садова в серпні — вересні. Насінники зрізають у період воскової стиглості. Висушені рослини обмолочують. Урожайність насіння становить 300 г з 1 м²[4].
- ↑ а б в Atriplex hortensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 87.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20160403043415/http://econtsh.astra.in.ua/system.php Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович]
- ↑ а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.52
- Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
