Ліньова Євгенія Едуардівна

Ліньова Євгенія Едуардівна
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	рос. Евгения Эдуардовна Паприц
Дата народження	9 січня 1854(1854-01-09)
Місце народження	Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Дата смерті	24 січня 1919(1919-01-24) (65 років)
Місце смерті	Москва, Російська СФРР
Громадянство	Російська імперія і РРФСР
Професії	диригентка, фольклористка, оперна співачка
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Вчителі	Матільда Маркезі де Кастронеd
Співацький голос	контральто
Брати, сестри	Папріц Костянтин Едуардовичd

Євге́нія Едуа́рдівна Ліньо́ва, до шлюбу Папріц (нар. 9 січня 1854, Брест-Литовський — пом. 24 січня 1919, Москва) — російська співачка (контральто), хормейстерка, фольклористка і педагог. Досліджувала українські (зокрема, кобзарські) та російські народні пісні. Здійснила перший відомий в історії запис на фізичний носій народних дум

Біографія

Народилася 28 грудня 1853 [9 січня 1854](18540109) року у місті Бресті-Литовському (нині Берестя, Білорусь). Брат — російський письменник Костянтин Папріц. Початкову музичну освіту здобула у матері, співачки Анни Костянтинівни фон Папріц, яка в свою чергу була учиницею Михайла Глінки. 1874 року закінчила Катерининський інститут у Москві. Співу навчалася в Петербурзькій консерваторії (клас Дж. Россі), а також у Відні у Матільди Маркезі.

Виступала в оперних театрах у Відні, Будапешті, Парижі і Лондоні. У 1882–1883 роках — солістка Большого театру у Москві. Протягом 1882—1884 років брала участь у роботі нелегального московського «Товариства перекладачів і видавців». Перекладала російською мовою твори Карла Маркса і Фрідріха Енгельса (листувалася з ним). Зазнала репресій з боку царського уряду і у 1884 році емігрувала за кордон.

У 1890—1896 роках перебувала у Великій Британії і США, де організувала хор, пропагувала українські та російські народні пісні. 1896 року повернулася до Росії, збирала народні пісні у Поволжі і районах Центральної Росії (у тому числі у Новгородській губернії), в Україні, на Кавказі та у низці слов'янських країн. У 1901 році брала активну участь у діяльності Музично-етнографічної комісії при Етнографічному відділі Товариства любителів при­родознавства, антропології та етнографії Московського університету.

З 1906 року викладала у Народній консерваторії в Москві. Померла в Москві 24 січня 1919 року.

Діяльність

У 1880-х роках почала записувати пісні російських і українських селян, які звучали у виконанні створеного нею хору. 1897 року вперше у російській фольклористиці застосувала фонограф. 1902 року за його допомогою у Санкт-Петербурзі здійснила перший відомий в історії запис на фізичний носій народних дум: «Ой над чорним морем» та «Дума про сестру та брата» у виконанні Михайла Кравченка. За рік здійснила етнографічну експедицію до Полтавщини, під час котрої від кобзаря Михайла Кравченка було записано ще 120 пісень (зокрема, «Невольницький плач», «Брат продає сестру татарину»). У Кременчуцькому повіті від лірника Степана Зюганя записала два псальми («Про Лазаря», «Про правду») і духовний вірш «Страсті». Пісні у її записах надруковано окремим виданням «Великорусские песни в народной гармони­зации» (Санкт-Петербург, 1904—1909, випуски 1–2).

1905 року у Москві видала працю «Опыт записи фонографом укра­инских народных песен. Из му­зыкально-этнографической по­ездки в Полтавскую губернию в 1903». Включила до неї 18 багатоголо­сих пісень, а також вірш «Страс­ті», вперше поданий із супроводом ліри. У вступній статті описала особливості народних обрядів і громадського побуту досліджуваного району, висловила цікаві думки про кобзарів і лірників, охарактеризувала ритміку записаних пісень, притаманні їм «складні ритми» (змінні метри) й «прості ритми» (однорідні), подала зву­коряди пісень, класифіковані за тетрахордовими побудовами (згідно з грецькою номенклатурою).

Література

• Канн-Новикова Е. И. Собирательница русских народных песен Евгения Линёва [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] / под ред. проф. Е. А. Гиппиуса. — Москва: Музгиз, 1952. — 184 с. (рос.)
• Линёва Евгения Эдуардовна // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
• 'Ливанова Т. Н.. Линёва Евгения Эдуардовна // Корто — Октоль : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1976. — Ствп. 274. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 3). (рос.);
• Правдюк О. А. Ліньова Євгенія Едуардівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н.. — С. 188. (рос.)
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 370 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Грица С. Й. Ліньова Євгенія Едуардівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 154.;
• Грица С. Й. Ліньова Євгенія Едуардівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.