Лі Сунсін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лі.
Лі Сунсін
李舜臣
Портрет Лі Сун Сіна з Військового музею Кореї
Народження28 квітня 1545(1545-04-28)
Сеул, Чосон
Смерть16 грудня 1598(1598-12-16) (53 роки)
Намхеd, Провінція Кьонсан, Чосон
загиблий у бою
ПохованняАсан (Південна Корея)
КраїнаЧосон
Рід військфлот
Роки служби1591 — 1598
ЗванняКомандир флоту 3 провінцій[1]
Війни / битвиІмджинська війна
CMNS: Лі Сунсін у Вікісховищі

Лі Сунсін (кор. 李舜臣, 이순신; 28 квітня[2] 1545 — 16 грудня[3] 1598) — корейський державний і військовий діяч династії Чосон XVI століття, командувач корейським флотом у Імджинській війні 1592–1598 років, в ході якої успішно використовував броненосці «кораблі-черепахи». Національний герой Кореї.

Біографія

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Лі Сунсін народився 28 квітня 1545 року в корейській столиці Сеулі по вулиці Кончондон[4]. Був третім сином у родині Лі Чона[5] і його дружини Пьок[6][7]. Майбутній полководець походив з роду Лі, нащадків корьоської військової знаті, які з XV століття служили цивільними чиновниками при дворі династії Чосон[8]. Його дід Лі Пеннок[9] належав до придворної партії конфуціанців-реформаторів, але був репресований у 1519 році за фальшивими звинуваченнями у державній зраді[10]. Влада вважала нащадків репресованих «неблагонадійними» і позбавила їх можливості поступити на державну службу. Через це сім'я Лі жила бідно, і батьки були змушені підробляти на різних непрестижних роботах, щоб прогодувати дітей.

У дитинстві Лі Сунсін товаришував із Ю Сонрьоном, майбутнім високопосадовцем, який посприяв його призначенню на посаду адмірала, та Вон Гюном, майбутнім військовим, разом з яким він здобув ряд великих перемог. У початковій школі хлопець не відзначався особливою старанністю, і більшу частину часу проводив надворі, граючись у військові ігри.

1555 року[11] столична поліція арештувала батька Лі Сунсіна за проведення поминальних церемоній в пам'ять репресованих вчителів і родичів[12]. Його було засуджено на 1 місяць арешту і покарано привселюдним побиттям. Життя у Сеулі стало нестерпним. Сусіди дивилися на родину Лі як на «державних злочинців», а малолітній Лі Сунсін був підданий остракізму у школі. Через несприятливі економічні умови та нездорову атмосферу у столиці, сім'я переїхала на південь, на батьківщину матері, до села Асан провінції Чхунчхон[13].

Попри те, що Лі Сунсін був новачком у Асанській школі, його радо прийняли місцеві діти. Вони часто обирали його ватажком у дворових іграх, у яких він навчав їх улюбленій стрільбі з лука[14]. В Асані Лі Сунсін став старанним і опанував конфуціанські науки. Він вивчив класичну китайську мову, якою міг вільно писати і читати, і навіть складав вірші[13].

1565 року 19-літній Лі Сунсін одружився з донькою корейського високопосадовця Пана Чіна, колишнього військового і голови повіту Посон[15][16]. Тесть виявив у зятя хист до військової справи і з 1566 року почав навчати його основам бойових мистецтв. Оскільки Лі Сунсін походив з політично «неблагонадійної» сім'ї, зайняти престижну посаду цивільного чиновника він не міг і тому обрав для себе шлях військового, які традиційно вважалися у Кореї держслужбовцями «другого сорту»[17]. Цей шлях відкрився для нього у 1567 році після сходження на трон нового вана Сонджо, який реабілітував репресованих конфуціанців-реформаторів, до яких належала родина Лі, і дозволив їхнім нащадкам займати посади у війську. Лі Сунсін поступив до Військової академії[18] у Сеулі, де навчався стрільбі з лука, фехтуванню, їзді на конях, тактиці бою та стратегії.

1572 року, після 8-літнього навчання, Лі Сунсін складав державні іспити при відомстві військової підготовки[19] Міністерства війни на посаду військового чиновника і офіцера. Він показав відмінні результати у стрільбі з лука стоячи, рукопашному бою і фехтуванні. Проте під час стрільби з лука верхи Лі Сунсін впав з коня і зламав собі праву ногу. Незважаючи на біль, він перев'язав рану вербовою корою, вдруге сів на коня і склав норматив. Через падіння іспит зараховано не було, але сила волі молодого курсанта вразила екзаменаторів[13].

Кар'єра військового

[ред. | ред. код]

1576—1586

[ред. | ред. код]

1576 року 32-літній Лі Сунсін успішно пересклав військовий іспит. Із 28 претендентів на офіцерські звання його здобули лише 4 особи. Лі отримав 9 ранг, найнижчий в корейській чиновницькій ієрархії, і призначення квангвоном (лейтенантом) до форту Тонгу[20] у північнокорейській провінції Хамгьон[21]. Він був найстаршим серед місцевих офіцерів. До його обов'язку входив захист корейських поселень на кордоні з Маньчжурією від нападів кочових племен чжурчженів[22].

У лютому 1579 року, завдяки схвальним звітам інспектора провінції Хамгьон[23], Лі Сунсіна підвищили до 8 рангу і призначили чиновником центральної державної установи — завідувачем кадрів Відомства військової підготовки[24]. Він добре виконував свою роботу і відмовлявся брати хабарі, за допомогою яких вирішувалися кадрові справи у середньовічній Кореї. Через свою принциповість Лі Сунсін увійшов у конфлікт з секретарем Міністерства війни[25] Со Іком[26], який намагався працевлаштувати свого родича в обхід існуючого законодавства. Непоступливість майбутнього полководця коштувала йому посади і переведення зі столиці в провінцію: у листопаді Лі Сунсіна відрядили штабним офіцером, відповідальним за підготовку особового складу і коней[27], до армії провінції Чхунчхон в місцевості Хемі[28].

Через 7 місяців, у серпні 1580 року, Лі Сунсіна призначили темником Лівого флоту провінції Чолла[29]. Він керував однією із баз у бухті Пальпхо[30], де вперше набув досвід роботи у військово-морських силах. Проте стосунки Лі з флотським начальством були проблемними. На відміну від багатьох тогочасних корейських державних службовців, він виховувався на ідеалах конфуціанців-реформаторів і тому відкрито засуджував корупцію і хабарництво військової адміністрації. У результаті Лі Сунсіна зненавиділи інспектор провінції Сон Сін[31] та адмірал Лівого флоту Сон Пак[32], які наживалися за рахунок державного майна. За їхнього сприяння у 1581 році була проведена перевірка 5 баз флоту, яка виявила, що на базі опального темника не вистачало 3 матросів. Попри те, що половину особового складу інших баз складали мертві душі, підкуплені ревізори оцінили Пальпхо якнайнижче. Завдяки цьому у 1582 році керівництво флоту домоглося звільнення Лі Сунсіна з посади і позбавлення його звання темника[22][33].

У червні 1582 року, після 4 безробітних місяців, Лі Сунсін поновився на столичній посаді завідувача кадрів Відомства військової підготовки. Цьому поновленню сприяло втручання Чо Хона[34], губернатора провінції Чолла[35], який довів фальсифікації перевірки 1581 року, та зміна голови Міністерства війни, яким став Лі Юльгук[36], далекий родич Лі Сунсіна. Новий міністр хотів зустрітися з останнім і запропонувати йому кращу посаду, але той відмовився.[37].

У листопаді 1583 року Лі Сунсін був призначений лейтенантом прикордонного форту Конво[38] у північнокорейській провінції Хамгьон[39]. На нього покладався захист місцевого населення від чжурчженів, які грабували корейські села і вивозили полонених на продаж в Китай. 17 грудня 1583 року, плануючи покінчити з кочовиками ватажка Ульчіне[40], Лі Сунсін атакував його загони малим числом, заманив у засідку і розбив, здобувши голови двох знатних чжурчженів. За цю перемогу лейтенант сподівався на винагороду, але замість неї командир Північного округу[41] Кім Уса[42] видав йому догану за несанкціоновану військову операцію. Втім заслуги Лі Сунсіна оцінили у відомстві військової підготовки і підвищили до 7 чиновницького рангу.[37]

18 грудня[43] 1583 року, на наступний день після перемоги над чжурчженями, помер 73-літній батько Лі Сунсіна. Син покійного дізнався про це лише 2 місяці потому. Лі Сунсін терміново вийшов у відставку, виїхав до дому в Асан і 3 роки, як того вимагав конфуціанський канон, провів у траурі.[37]

1586—1591

[ред. | ред. код]
Битва при Ноктундо (1587).
Лі Сунсін на монеті Південної Кореї.

У 1586 році Лі Сунсін повернувся на державну службу. У лютому він отримав 6 ранг і був призначений па посаду писаря Відомства обслуги[44] Міністерства війни, де займався упорядкуванням реєстрів урядових транспортів та коней. Проте за 16 днів Лі перевели у армію темником форту Чусан[45] у провінції Хамгьон[46]. Це термінове переведення було пов'язано із загостренням ситуації на північнокорейському кордоні у зв'язку з новими нападами чжурчженів.

У вересні 1587 року, за рекомендацією Чона Онсіна[47], інспектора провінції Хамгьон, під контроль темника Лі Сунсіна було додатково передано прикордонний острів Ноктундо в районі гирла річки Туманганг, який мав важливе стратегічне значення[48]. Оскільки залога форту Чусан не перевищувала півсотні чоловік, темник неодноразово вимагав від генерала Лі Іля, командира Північного округу, збільшити число вояків аби захистити острів. Проте генерал ігнорував усі звіти і попередження. У результаті наприкінці жовтня, коли Лі Сунсін був відсутній на нараді командирів свого підокругу[49], півтисячний загін чжурчженів під проводом ватажка Манніинге[50] напав на практично беззахисний Ноктундо. Довідавшись про напад, голова підокругу Лі Унньон[51] надав темнику підмогу, однак було вже запізно. Кочовики спалили форт, вирізали залогу і забрали у полон декілька сотень островитян. Лі Сунсін лише встиг наздогнати нападників, застрелити їхнього ватажка і визволити 60 полонених. Сам темник був поранений у стегно ворожою стрілою, а його підлеглі офіцери Ім Кьонпон[52] та О Хьон[53] полягли в бою[54].

Провина за спалення форту і розорення Ноктундо лежала на генералі Лі Ілі, який знехтував посиленням залоги острова. Побоюючись відповідальності перед урядом, він вирішив виставити Лі Сунсіна винуватцем катастрофи і у своєму звіті до столичного двору повідомив, що причиною поразки було дезертирство темника на початку нападу чжурчженів. За тогочасним законодавством Лі Сунсіна повинні були стратити, але зважаючи на його попередні заслуги корейський ван дарував йому життя і розжалував у солдати[54]. Колишнього темника знову відправили на північ, де через чотири місяці, у лютому 1588 року, він відзначився захопленням чжурченського поселення Сіджон[55] і взяттям у полон ворожого ватажка Ульчіне. Завдяки цим подвигам, а також урядовій ревізії Північного округу, яка виявила фальсифікації у звітах генерала Лі Іля, Лі Сунсіна було прощено і повернено офіцерське звання лейтенанта. У липні того ж року він взяв відпустку і повернувся до Асану[54].

У березні 1589 року Лі Сунсін був призначений на посаду штабного офіцера і помічника Лі Квана[56], інспектора провінції Чолла, який свого часу працював ревізором провінції Хамгьон. У грудні того ж року, за успіхи у роботі, майбутній полководець отримав підвищення і став працювати у найвищому судовому органі країни, Відомстві справедливості і законів на посаді ад'ютанта[57] правлячого вана Сонджо. Це призначення збіглося в часі з масштабними урядовими репресіями і чистками у чиновницькому апараті, в ході яких постраждало багато невинних службовців і друзів Лі Сунсіна[58]. Він не бажав брати участь у переслідуванні інакодумців, а тому за місяць добився переведення на іншу посаду і був поставлений головою волостей Чонип[59] і Теїн[60] провінції Чолла[61].

З кінця 1580-х років, після ряду японських посольств до Чосону, реалістична частина корейської політики передбачала, що сусідня Японія невдовзі нападе на Корею. Лі Сунсін притримувався такої ж думки і намагався вибороти собі військову посаду, щоб приготуватися до можливої війни. Здійсненню його планів заважала група корумпованих урядовців Західної фракції, які вбачали у ньому ставленика опозиційної Східної фракції і друга ненависного їм лівого міністра Ю Сонрьона. Так у серпні 1590 року, завдяки клопотанням останнього, Лі Сунсіну надали 3-й ранг, звання генерала і призначили командувачем форту Косарі[62] у провінції Пхьонан[63], але за декілька днів це призначення було скасоване через протест високопосадовців Західної фракції[64]. Наступного місяця ван призначив Лі наглядачем[65] фортеці Манпхо[66] тієї ж провінції[67], однак знову був змушений відкликати свою постанову через невдоволення урядовців. У березні 1591 року члени Західної фракції спробували не допустити Лі Сунсіна до війська, збираючись надати йому 4-й ранг і перевести на посаду голови повіту Чіндо[68] провінції Чолла. Проте їх випередив Ю Сонрьон, який переконав вана і домігся призначення свого товариша на посаду командира Лівого флоту провінції Чолла[69], адмірала 3-го рангу. Відомство цензорів[70], яким керували «західники» двічі вказувало на неприпустимість призначення особи 6-го рангу на таку високу посаду, але цього разу ван проігнорував їхні протести[71].

Лівий флот провінції Чолла складався з 5 фортів і 5 доків, які розташовувалися у повітах і бухтах півдня провінції, на берегах Корейської протоки.[72]. У перші ж дні свого перебування на посаді адмірала Лі Сунсін особисто перевірив їх усі. Він виявив, що флот погано фінансувався, а його командири були недбалими. Бракувало вишколу, зброї і одягу для солдат. Флот мав лише 10 широкопалубних кораблів пханоксонів, половина з яких гнила. Найбільшою проблемою була відсутність військової дисципліни. Лі Сунсін розпочав реформування своєї військової частини з відновлення порядку і впровадження нової системи нагород і покарань. Найменше порушення чи непослух каралися привселюдним побиттям, а інколи смертю. Здібні солдати отримали шанс стати офіцерами, незалежно від свого соціального походження. Лі Сунсін самотужки наповнив бюджет і арсенали флоту, завдяки прибуткам від приватної торгівлі. Вперше після декількох десятиліть було відремонтовано кораблі й розпочато масштабні навчання на морі. Віддаючи перевагу дистанційному бою, адмірал серйозно взявся за підготовку лучників та артилеристів. Він також взявся за розробку нової секретної зброї — броненосних «кораблів-черепах» кобуксонів. Вивчивши географію прибережних вод, Лі Сунсін здійснив переформування флоту відповідно до місцевого рельєфу. Його штаб, розташований у поселенні Йосу, було відремонтовано і переоснащено за останнім словом тогочасної інженерної думки.[71]

Імджинська війна

[ред. | ред. код]

Правитель Японії Тойотомі Хідейосі мав намір підкорити Китай і тому звернувся до корейської династії Чосон, щоб отримати допомогу, а також дозвіл на прохід через їхню територію. Однак, після довгих нарад, прохання було відхилене через побоюваня Кореї щодо спустошень з боку японців. Хідейосі, отримавши відмову, почав формувати війська, і в 1592 році почалося вторгнення японців у Корею.

Лі Сунсін був призначений командувачем корейського військово-морського флоту під час японського вторгнення до Кореї, розпочатого Тойотомі Хідейосі в квітні 1592 року. У битві при Танхпо Лі Сунсін вперше зробив основною ударною силою свого флоту Кобуксон, внаслідок чого йому вдалося потопити 72 корабля ворога. Завдяки морським перемогам Лі Сунсіна біля Окпхо-Тхоньон, в Сачхонской бухті, під Пусаном і Ангольпхо плани японського командування щодо скоординованого вторгненню на суші та на морі були зірвані, і півмільйонна армія вторгнення залишилася без каналів поставок, що зробило її легкою здобиччю корейських партизан з «Армії справедливості» і регулярної китайської армії, яка виступила на боці Кореї.

Лі Сунсін, усунений від командування в результаті придворних інтриг, повернувся на свою посаду після нового японського вторгнення в березні 1597 року. Оскільки його попередники пустили на дно більшу частину корейського флоту, адміралу довелося протистояти набагато численішому японському флоту. Лі Сунсін був убитий випадковою кулею під час битви в бухті Норян у листопаді 1598 року, однак сам бій було виграно багато в чому завдяки таланту Лі Сунсіна (втрати японців склали близько 200 кораблів).

Королівський двір Кореї гідно оцінив службу Лі Сунсіна, давши йому посмертне ім'я Чхунмугон (вірний воєначальник), а також записавши його в список Сонму Ільдин Консіньї (привілейована особа першого класу), присвоїв титули Токпун Пувонгун(Великий Принц Токпун),Юмьон сугун Тодок(адмірал флоту китайської Мін) і дав посмертне звання Йонгийджон (прем'єр-міністр).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ кор. 三道水軍統制使, 삼도수군통제사.
  2. ↑ За східним календарем: 8 число 3 місяця. (Tsuchihashi, Paul Yachita. Japanese Chronological Tables from 601 to 1872 A. D. — Tokyo: Sophia University Press, 1952.)
  3. ↑ За східним календарем: 19 число 11 місяця. (Tsuchihashi, Paul Yachita. Japanese Chronological Tables from 601 to 1872 A. D. — Tokyo: Sophia University Press, 1952.)
  4. ↑ Тогочасне місто Хан'ян (кор. 漢陽, 한양). Сучасний сеульський район Чун, вулиця Інхьондон.
  5. ↑ кор. 李貞, 이정.
  6. ↑ Матір Лі Сун Сіна походила зі знатного збіднілого роду Пьон гілки Чхоге (кор. 草溪 邊氏, 초계변씨).
  7. ↑ Лі Сунсін мав 3 братів: Хийсіна (кор. 羲臣, 희신), Йо Сіна (кор. 堯臣, 요신) й У Сіна (кор. 禹臣,우신). Усі брати були названі іменами легендарних китайських імператорів.
  8. ↑ Лі Сунсін належав до 12 коліна роду Лі гілки Токусу (кор. 德水李氏, 덕수이씨). Патріархом-засновником цієї гілки був Лі Тонсу (кор. 李敦守, 이돈수), корьоський генерал, який у 1218 році брав участь у каральній експедиції проти киданів. Після постання держави династії Чосон, представники цього роду стали служити при дворі чосонських ванів як цивільні чиновники. До початку XV століття рід процвітав, давши Кореї понад сто літературознавців, конфуціанців, політиків, науковців і адміністраторів. Лі гілки Токусу належали до партії конфуціанців-реформаторів. (Товариство вшанування пращурів Лі Токсу [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-20.)
  9. ↑ кор. 李百祿, 이백록.
  10. ↑ Лі гілки Токусу належали до партії конфуціанців-реформаторів, яка вела боротьбу за вплив при дворі з партією консерваторів. У 1519 році правлячі консерватори звинуватили опозиційних реформаторів та їхнього лідера Чо Кванджо (кор. 趙光祖, 조광조) у підготовці заколоту проти вана Чжунджона і розгорнули репресії проти них. Провідні члени опозиції були скарані на горло, а більшість цивільних чиновників, які належали до неї, позбулися своїх посад і доходів. Ці події отримали назву «адміністративні репресії року Кімьо» (кор. 己卯士禍, 기묘사화). Під час цих репресій був отруєний дід Лі Сунсіна, а рід Лі гілки Токсу повністю втратив вплив при чосонському дворі. (Лі Невон. Переосмислення адмірала Лі Сунсіна і японські вторгнення в Корею: Конфуціанський рід, мудрість і мужність // Washington Hangook Ilbo. 2003-04-29 [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-20; Адміністративні репресії року Кімьо // DAUM. Корейська Енциклопедія Британіка, (кор.). Переглянуто: 2009-06-20.)
  11. ↑ Можливо 1552 або 1556 рік. (Хронологічна таблиця // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 15 серпня 2009 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-20.)
  12. ↑ Вшанування репресованих у 1519 році вважалося злочином за тогочасним корейським законодавством.
  13. ↑ а б в Асан, «друга батьківщина» // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 15 серпня 2009 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-20.
  14. ↑ Юність　// Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 15 серпня 2009 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-20.
  15. ↑ кор. 方震, 방진. Походив зі знатного роду Пан гілки Санджу (кор. 尙州方氏, 상주방씨)
  16. ↑ У цьому шлюбі майбутній полководець мав трьох синів: Хве (кор. 李會, 이회; 1567), Йоля (кор. 李悅, 이열; 1571), Мьона (кор. 李葂, 이면; 1577), і одну доньку (Походження і родина // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-20.).
  17. ↑ Таке відношення до військових було характерним для всього традиційного Східноазійського регіону, за винятком Японії. У Китаї віддавна існувала приказка: «З гарного заліза не роблять цвяхів, а з гарних людей — солдат» (кит. 好鉄不打釘, 好人不当兵).
  18. ↑ кор. 登龍亭, 등룡정, Тилльонджон
  19. ↑ кор. 訓鍊院, 훈련원, Хунньонвон.
  20. ↑ кор. 董仇非堡, 동구비보.
  21. ↑ Місце служби: верхня течія річки Ялуцзян, повіт Самсу, Хамгьон-Намдо, Корейська Народна Демократична Республіка.
  22. ↑ а б Хронологічна таблиця // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.
  23. ↑ Ним працював Лі Хупек (кор. 李後白, 이후백). Він відзначався суворістю і за найменші провини карав підлеглих публічним лупцюванням палицями. У провінції не було офіцера, який би не постраждав від інспектора. Виняток становив лише Лі Сунсін, який вразив його упорядкованістю форту Тонгубі, належним станом провізії та зброї, високим рівнем вишколу солдатів та особистою майстерністю стрільби з лука. (Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 15 серпня 2009 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.)
  24. ↑ кор. 訓錬院奉事, 훈련원봉사, Хунньонвон-понса.
  25. ↑ кор. 兵曹佐郎, 병조좌랑, Бьонджо-чваран.
  26. ↑ кор. 徐益, 서익, Бьонджо-соїн.
  27. ↑ 兵馬節度使, 병마절도사, Пьонма-чольтоса.
  28. ↑ кор. 海美, 해미. Місце служби: сучасне місто Сосан (Чхунчхон-Намдо), Республіка Корея.
  29. ↑ кор. 全羅左水營, 전라좌수영, Чолла-Чвесуйон.
  30. ↑ кор. 鉢浦, 발포. Місце служби: сучасне місто Кохин, Чолла-Намдо, Республіка Корея.
  31. ↑ кор. 孫軾, 손식.
  32. ↑ кор. 成搏, 성박.
  33. ↑ Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.
  34. ↑ кор. 趙憲, 조헌, 1544–1592.
  35. ↑ кор. 全羅都事, 전라도사, Чолла-тоса.
  36. ↑ кор. 李粟谷, 이율곡
  37. ↑ а б в Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.](кор.). Переглянуто: 2009-06-23.
  38. ↑ кор. 乾源堡, 건원보.
  39. ↑ Місце служби: повіт Себьоль, Хамгьон-Пукто, Корейська Народна Демократична Республіка.
  40. ↑ кор. 鬱只乃, 울지내. У 1583–1587 роках Ульчіне був бейле (князем) маолянських чжурчженів (кит. 毛怜女真). У корейських джерелах їх називали «оранха» або «оранке» (кор. 兀良哈 / 乙良哈), а у японських — «оранґай» (яп. 瓦爾哈). Ці племена були складовою цзяньчжоуських чжурчженів і мешкали на території південно-східної Маньчжурії, на півдні річки Раздольна (китайською — Суйфен) і на північний захід від сучасного північнокорейського міста Хверьон. Ватажками цих чжурженів були нащадки бейле Ахацу (кит. 阿哈出, ? — 1409 (1410)) з роду Хулігай (кит. 胡里改).
  41. ↑ кор. 北兵使, 북병사, Пукпьонса.
  42. ↑ кор. 金禹瑞, 김우서.
  43. ↑ За східним календарем: 15 число 11 місяця. (Tsuchihashi, Paul Yachita. Japanese Chronological Tables from 601 to 1872 A. D. — Tokyo: Sophia University Press, 1952.)
  44. ↑ кор. 司僕侍主簿, 사복시주부, Сапуксі-чубу.
  45. ↑ кор. 造山堡, 조산보.
  46. ↑ Місце служби: повіт Ундок, Хамгьон-Пукто, Корейська Народна Демократична Республіка.
  47. ↑ кор. 鄭彦信, 정언신.
  48. ↑ На острові знаходилося багато рисових полів і з нього відкривався шлях у східні провінції Кореї.
  49. ↑ кор. 慶興府, 경흥부, Кьонхинпу.
  50. ↑ кор. 맛니응개.
  51. ↑ кор. 李暈龍, 이운룡.
  52. ↑ кор. 林景藩, 임경번.
  53. ↑ кор. 吳亨, 오형.
  54. ↑ а б в Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.
  55. ↑ кор. 時銭, 시전.
  56. ↑ кор. 李珖, 이광은.
  57. ↑ кор. 宣傳官, 선전관, Сонджонкван.
  58. ↑ У листопаді 1589 року ван Сонджо розпочав переслідування прибічників конфуціанського науковця Чона Йоліпа (кор. 鄭汝立, 정여립), якого звинуватив у спробі повалення існуючої династії. Ці обвинувачення були сфабриковані міністрами і чиновниками Західної фракції, які хотіли помститися конфуціанцеві за його перехід до політичних опонентів Східної фракції. Чон наклав на себе руки, демонструючи свою невинність, проте члени Західної фракції навіяли вану, що таким способом він спробував втекти від відповідальності за підготовку державного заколоту. За наказом вана були схоплені й страчені родичі та прибічники покійного. Чимало високопосадовців Східної фракції були скарані на смерть, або заслані у віддалені регіони країни, за співчуття Чону. Ці події отримали назву: «великі репресії року Кічхук» (кор. 己丑獄事, 기축옥사). Лі Сунсін також перебував під підозрою слідчих, оскільки листувався із багатьма членами Східної фракції і був давнім другом Ю Сонрьона. (Адміністративні репресії року Кімьо // DAUM. Корейська Енциклопедія Британіка, (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.)
  59. ↑ кор. 井邑県監, 정읍현감, Чонип-хьонгом.
  60. ↑ кор. 泰仁県監, 태인현감, Теїн-хьонгом.
  61. ↑ Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан[недоступне посилання з вересня 2019], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.
  62. ↑ кор. 高沙里鎭, 고사리진.
  63. ↑ Місце служби: місто Канге, Пхьонан-Пукто, Корейська Народна Демократична Республіка.
  64. ↑ Протест полягав у тому, що призначення Лі Сунсіна відбулося з порушенням існуючої процедури: річний термін перебування його на посаді голови волостей ще не закінчився, а підвищення чиновника 6-го рангу безпосередньо до 3-го було безпрецедентним. (Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.)
  65. ↑ 陣水軍僉節制使, 수군첨절제사, Сугун-Чхомджольчеса.
  66. ↑ кор. 滿浦鎭, 만포진, Манпходжин.
  67. ↑ Місце служби: місто Манпхо, Чагандо, Корейська Народна Демократична Республіка.
  68. ↑ кор. 珍島郡守, 진도군수.
  69. ↑ кор. 全羅左水使, 전라좌수사.
  70. ↑ кор. 司諫院, 사간원.
  71. ↑ а б Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.
  72. ↑ Форти (кор. 五官, 오관): Сунчхон (кор. 順天, 순천), Посон (кор. 寶城, 보성), Нак'ан (кор. 樂安, 낙안), Кван'ян (кор. 光陽, 광양), Хинян (кор. 興陽, 흥양). Доки: острів Садо (沙島, 사도), Пандап (кор. 防踏, 방답), острів Йодо (кор. 麗島, 여도), острів Нокдо (кор. 鹿島, 녹도), бухта Пальпхо (кор. 鉢浦, 발포) (Кар'єра військового // Проект «Святий герой Лі Сунсін». — Адміністрація міста Асан [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.], (кор.). Переглянуто: 2009-06-23.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лі Сунсін
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лі_Сунсін&oldid=42326919