Максиміліан Пшерембський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пшерембський.
Максиміліан Пшерембський
Народився1577
Помер1639
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьполітик
Посадавоєвода ленчицькийd, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, референдар коронний[1], Королівський секретар, каштелян сєрадзькийd, каштелян радомськийd, каштелян завихостськийd, Маршалок Сейму Речі Посполитої, Q66190016?, Староста Серадзькийd, Q66190075?, медицький старостаd, мостиський старостаd, літинський старостаd і Снятинський старостаd
РідПшерембські гербу Новинаd
БатькоJakub Przerębskid
У шлюбі зЄлизавета Янушівна Заславська і Q130295469?
ДітиЗиґмунт Кароль Пшерембський

Максиміліан Пшерембський (пол. Maksymilian Przerębski, Максиміліан Пшерембскі; бл. 1577, Скшидлюв-над-Вартою — 26 січня 1639) — польський шляхтич, дипломат, урядник. Маршалок двору королеви Цецилії Ренати.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Син сєрадзького каштеляна Якуба та його дружини Анни з Роздражевських (померла передчасно у 1586 р.). Ним опікувались вуї Геронім (помер у 1600, записав 1000 дукатів та різну рухомість[2]) та Станіслав Роздражевскі.

Навчався в колегіумі єзуїтів Риму. Після повернення додому став придворним та секретарем короля. У 1598 р. за сприяння вуя Станіслава брав участь у виправі короля до Швеції, де був учасником перемовин із князем с(з)удерманським Карлом у Стокгольмі. У 1613 році був послом сейму від Сєрадзького воєводства, обраний без протидії опозиції маршалком Посольської ізби. 18 грудня 1619 р. був призначений королем каштеляном радомським, 13 листопада 1620 р. каштеляном сєрадзьким. Приблизно з 1619 р. мав обов'язки маршалка двору королеви Констанції. Після смерті Пйотра Ожґи став коронним референдарем у 1623 р. У 1628 р. був кандидатом на посаду великого коронного підканцлера за підтримки краківського каштеляна Юрія Збаразького; посаду не отримав через вибір біскупів (підканцлером став Томаш Замойський). За багаторічну службу для обидвох дворів разом із братанками Анджеєм та Геронімом став графом Священної Римської Імперії. Король Сигізмунд III Ваза також надав йому Медицьке, Літинське та Снятинське староства.

Був людиною релігійною, толерантною. Надавав фундуші для православних та католицьких (костели домініканців Пйотркува, Мостиськ) церков.

Помер перед 31 січня 1639, був похований в костелі св. Анни в Пйотркуві 17 лютого 1639 р.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перша дружина — Софія Остроруг, донька Яна Остроруга[3]. Діти:

  • Ізабелла — дружина мазовецького воєводи Станіслава Варшицкого,
  • Маріанна — дружина галицького підкоморія Андрія Чурила, Францішека Бондзинського,
  • Катажина,
  • Констанція — монахиня в кляшторі св. Клари у Вроцлаві.

Друга дружина — вдова Яна Щенсного Гербурта княжна Єлизавета Заславська. У 1617 р. її віном було Мостиське староство, яке мало 40 000 польських злотих боргу Зофії Фредро. Після інтромісії М. Пшерембський осадив у Мостиськах свою залогу, виїхав, не бажаючи платити борг, що призвело до війни з Фредрами. Через це втратив Мостиська, потім, при застосуванні зброї, кривавої розправи з Фредрами повернув, забравши також коштовності (шнур на 600 перлів, стадо зі 170 кобил 25 жовтня 1617). Через дружину мав претензії на Острог, у 1636 р. поставив свого пробоща в костелі, який перед цим займали кальвіністи (предиканти), що призвело до конфлікту з власником міста Анджеєм Реєм.

Третя дружина — Анна Могила, донька молдавського господаря Єремії Могили, сестра Марії та Раїни. З нею мав дітей:

Анна Могила привнесла з віном половину Устецького «ключа» (половина міста та 14 сіл). За ці маєтності мав формальну війну з князями Корецькими. Остаточно все було залагоджено в 1623 р. між удовою Анною Корецькою та ним. 1628 р. розв'язав проблему з претензією Раїни Вишневецької на ці маєтності, пізніше продав їх разом із Корецькими за 160 000 зл. Миронові Бернавському. 1633 р. після смерті Мирона Бернавського-Могили, разом із Вишнівецьким викрав усі коштовності та худобу, які були в цих маєтностях. Хоча була жива сестра померлого Теодозія Нікоричина, король правом «кадука» надав їх Станіславові Конецпольському. Через «інтервенцію» короля (12 листопада 1633 р.) мусив віддати маєтності та відшкодувати збитки Теодозії Нікоричиної.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 142. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Byliński J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639)… — S. 758.
  3. ↑ Ostrorogowie (01) [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Rohatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 693. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Максиміліан_Пшерембський