Малецький Фінеес Аронович
| Малецький Фінеес Аронович | |
| Народження: | 1854[1][2] Тракай, Віленська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: | 13 квітня 1928 Вільнюс, Віленське воєводство, Польська Республіка |
| Похований: | Караїмський цвинтар (Вільнюс) |
Фінеес (Пінахас[3][4][5][6]) Аронович (дав-євр. פינחס בן אהרן מלאצכיי; пол. Feliks Malecki; лит. Feliksas Maleckis; нар. 1854, Троки, Віленська губернія, Російська імперія — пом. 13 квітня 1928, Вільнюс, Віленське воєводство, Польща) — старший газзан, вчений, вчитель, настоятель та народний діяч литовських караїмів.
Народився 1854 року в Троках. Син освітченого батька Арона Абрамовича Малецького та учень трокского газзана Ананія Давидовича Абковича[3]. Закінчив курс Трокського повітового училища[7]. Був караїмським учителем (з 1890 року[8]) і старшим газзаном в містах Троки (з 1892 року[8]) і Вільно і в свій час (1894-1902) виконував посаду Трокского караїмського гахама (патріарха)[9]. У 1893 році брав участь в IX Археологічному з'їзді у Вільно і 12 серпня приймав його учасників в Трокскій кенасі, за що отримав подяку від голови з'їзду графині Уварової[8]. У 2-ій половині XIX століття належав до євпаторійському міщанства[10]. У 1902 році «під напором ворожих сил місцевого караїмського товариства» переїхав до Вільно[8]. У 1907 році вступив на службу цензором літератури давньоєврейською мовою в Віленський комітет у справах друку[8][6]. У 1911 році очолив Комітет з будівництва кенаси у Вільно[11]. У 1914 році через початок війни покинув Вільну і повернувся назад тільки в 1923 році[6].
Серед сучасників Малецький значився одним з небагатьох найосвітченіших і найрозвиненіших фахівців з караїмських питань. Він же став обдарованим народним учителем й проповідником і зіграв величезну роль в справі виховання в караїмською дусі декілька поколінь в північно-західному краї[3]. У 1927 році виступав проти обрання С. М. Шапшала на пост гахама польсько-литовських караїмів[6].
Наукових праць не залишив. За свідченням Тадеуша Ковальського, володів кримськотатарською й османською мовами[6].
Помер 13 квітня 1928 року в Вільно.
Основні пункти в діяльності Финеєса Малецького[3]:
- знайшов кошти на будівництво кенаси в мавританському стилі, громадського будинку та школи в місті Вільно, а також на будівництво та відкриття в 1897 році в Троках школи, утримання її вчителів, реставрацію трокської кенаси[9] і приведення в порядок старовинного кладовища в Троках[8];
- виділив кошти на видання в місті Вільно караїмських книг під своєю редакцією:
- молитовників давньоєврейською мовою в 4-ох частинах «Сіддур ха-тефіллот ке-мінхаг ха-караїм» (дав-євр. סדור התפלות כמנהג הקראים Молитовна книга з обряду караїмів) в 1891-1892 році, передрукованих з Віденського видання 1854 року зі деякими змінами на кошти купця Я. І. Шишмана[8][6];
- «Рунне Фаллет» (дав-євр. רני פלט Пісні спасіння; вид. 1890) — збірник літургійних творів караїмських авторів на день Великого посту (Йом Кіпур) — в перекладі Малецького на наріччя литовських караїмів;
- «Седер Галлель гаккатан. Славослів'я на пасху за обрядом караїмів» (дав-євр. הלל הקטן כמנהג בני מקרא Мале славослів'я за обрядом караїмів; вид. 1900) — великодня агада в перекладі на «татарське наріччя» Ф. А. Малецького[6][12];
- «Молитви караїмів „Глас Якова“» (дав-євр. קול יעקב; вид. 1910) в перекладі російською мовою від Я. А. Пенбека в 2-х частинах (1-ша частина — на весь рік; 2-га частина — на «Йом-Кіпур» — «День всепрощення» (Великий піст)[3];
- «Порядок молитви з нагоди заснування караїмської кенеси в місті Вільно в літо від створення світу 5672» (вид. 1911)[13][14].
Батько — Арон Абрамович Малецький, мати — Естер Йосипівна. Брати — Йогонадав та Йосип, сестра — Естер-Менуха. Відомо, що старший брат Финеєса, Йогонадав, служив у свій час наглядачем у Чуфут-Кале[15].
Дружина — Марія Яків-Семенівна Лаврецька (? — 1913, Вільно), уродженка Трок[10][16]. Її сестра Надія була матір'ю радянського розвідника-нелегала і вченого-латиноамериканісти І. Р. Григулевича[17].
Фінеес Малецький мав п'ятеро дітей: Якова (1889-1952)[18][19], Йосипа, Олександру (в заміж. Міцкевич), Михайла та Віру (в заміж. Никифорова). Брати Йосип (1901-1961) та Михайло (1903-1943) Малецький були учасниками Німецько-радянської війни[20][21].
- Внучка — Лідія Борисівна Никифорова (1933—2011), скрипалька, викладач і концертмейстер Санкт-Петербурзької консерваторії[22].
- ↑ а б NUKAT — 2002.
- ↑ а б MAK
- ↑ а б в г д Ельяшевич, 1993.
- ↑ Kronika naukowa // Myśl Karaimska. — Wilno, 1928. — T. 1, nr 4-5. — S. 77.
- ↑ Szemaja-bień-Awraham. Jaryh sahuncz abajły üriatiuwczugia P. Maleckigia (1854—1928) // Myśl Karaimska. — Wilno, 1929. — T. II, nr I. — S. 46—48.
- ↑ а б в г д е ж Kizilov, 2015.
- ↑ Памятная книжка Виленской губернии на 1895 год, с. 274
- ↑ а б в г д е ж О. П. [Пилецкий О. И.] Ф. А. Малецкий // Караимское слово : ежемесячный общественный и историко-литературный журнал. — Вильна, 1913. — № 5. — С. 9—12.
- ↑ а б Прохоров Д. А. Караимские общины Северо-Западного края Российской империи (ХІХ – начало ХХ вв.) // Цайтшрифт: журнал по изучению еврейской истории, демографии и экономики, литературы, языка и этнографии. — Минск; Вильнюс, 2014. — Т. 9 (4). — С. 29—54.
- ↑ а б Байрашаускайте Т. Татарская и караимская общины в XIX веке: демографический аспект. — Ориент в общественной традиции Великого княжества Литовского: татары и караимы. — Вильнюс, 2008. — С. 51. — ISBN 978-9955-33-346-3.
- ↑ E. K. [Emil Kobecki]. Kienesa karaimska w Wilnie (Z powodu rocznicy poświęcenia) // Myśl Karaimska. — Wilno, 1924. — T. I, nr 1. — S. 23.
- ↑ Список изданий, вышедших в России в 1900 году. — СПб., 1901. — С. 127.
- ↑ «Порядок молитвы по случаю основания караимской кенасы в г. Вильне в лето от сотворения мира 5672». Музей Истории Евреев в России. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.
- ↑ Торжество закладки кенаса в Вильне : хроника. Торжество закладки // Караимская жизнь. — М., 1911. — № 5-6 (октябрь-ноябрь). — С. 122.
- ↑ Луи-Алексис Бертрен (Луи де Судак). Сочинения по истории Крыма. — Москва — Аугсбург, 2003. — С. 33
- ↑ Скорбный листок // Караимское слово : ежемесячный общественный и историко-литературный журнал. — Вильна, 1913. — № 3-4 (сентябрь-октябрь). — С. 20.
- ↑ Григулевич-Лаврецкая Н. И. Иосиф Григулевич-Лаврецкий: разведчик, писатель, учёный // Караимские вести. — 2012. — № 3 (109) (5). — С. 11.
- ↑ Прохоров Д. А. Крымские караимы в составе Вооружённых сил Юга России (1918-1920) // Вестник Кемеровского государственного университета. — Кемерово, 2015. — Т. 6, № 2 (62). — С. 291. — ISSN 2078-8975.
- ↑ «Карай йырлары»: сборник поэзии литовских караимов / сост. М. И. Фиркович. — Вильнюс, 1989. — С. 56.
- ↑ Ратный труд в жизни караимского народа // Караимская народная энциклопедия / сост. М. М. Казас, Р. А. Айваз. — СПб. : ООО Издательский дом „Galina scripsit“, 2006. — Т. 5. — С. 414. — (Караимская народная энциклопедия) — ISBN 5-901495-14-7.
- ↑ Представители караимских семей // Караимская народная энциклопедия / под ред. Ю. А. Полканова, М. Э. Хафуза, А. И. Очан, Э. И. Чауш, Р. А. Айваза, Э. И. Лебедевой. — М. : ОАО „Астра семь“, 2000. — Т. 6. — С. 124—125. — (Караимская народная энциклопедия) — ISBN S-201-14258-6(1).
- ↑ Алексеев-Борецкий А. А. Памяти Л. Б. Никифоровой // Musicus. Вестник Санкт-Петербургской государственной консерватории им. Н. А. Римского-Корсакова. — 2011. — № 2 (26). — С. 44—45. — ISSN 2072-0262.
- Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — 238 с. — (под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой, Ю. Б. Симченко, В. А. Тишкова) — 250 прим.
- Kizilov M. The Sons of Scripture : The Karaites in Poland and Lithuania in the Twentieth Century. — Berlin; Warsaw : De Gruyter Open, 2015. — P. 527. — ISBN 978-3-11-042525-3.
