Мойсюк Євген Георгійович
Мойсюк Євген Георгійович | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-лейтенант | |||||||||||
Загальна інформація | |||||||||||
Народження | 7 жовтня 1979 (45 років) Чернівці | ||||||||||
Alma Mater | Національний університет оборони України (2011) | ||||||||||
Псевдо | Самара, Призер, 87-й, 25-й [⇨] | ||||||||||
Військова служба | |||||||||||
Приналежність | Україна | ||||||||||
Вид ЗС | Збройні сили | ||||||||||
Формування | Генеральний штаб | ||||||||||
Війни / битви | Миротворча місія в Іраку Миротворча місія у Косові Війна на сході України | ||||||||||
Командування | |||||||||||
| |||||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||||
Мойсюк Євген Георгійович у Вікісховищі |
Євге́н Гео́ргійович Мойсю́к (нар. 7 жовтня 1979, Чернівці) — український військовик, генерал-лейтенант Збройних сил України, уповноважений Президента України з питань реалізації міжнародних безпекових гарантій та розвитку сил оборони України[1].
У минулому — заступник Головнокомандувача ЗСУ (2021—2024), командувач Десантно-штурмових військ Збройних сил України (2019―2021), перший заступник командувача ДШВ (2018—2019), командир 81-ї аеромобільної бригади (2014—2018). Учасник російсько-української війни.
Став першим військовиком ЗСУ, який починав війну на посаді комбата і отримав звання генерала.[⇨]
У період з 2005 по, ймовірно, 2008 був командиром, 8 ПДР 3 ПДБ 25 ОПДБр в званні капітана. (Потребує уточнення)
Народився 7 жовтня 1979 року в Чернівцях.[2]
У 2000—2002 роках служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді в Болграді на посадах командира парашутно-десантного, розвідувального взводів. Далі — заступник командира розвідувально-десантної роти, командир парашутно-десантної роти 3-го батальйону. На цій посаді деякий час був в.о. начальника штабу батальйону.[2]
У 2004—2005 роках проходив службу в складі Українського миротворчого контингенту багатонаціональних сил у республіці Ірак, з жовтня 2008 року по квітень 2009 року — у складі українського миротворчого контингенту в Косові.[3]
2009 року вступив до Національного університету оборони, який закінчив у 2011 році.[2]
У чині підполковника повернувся до 25-ї повітрянодесантної бригади, був призначений командиром 3-го парашутно-десантного батальйону. 2012 року став командиром 1-го парашутно-десантного батальйону.[4][2]
У березні 2014-го керував рухом підрозділу 25-ї повітрянодесантної бригади, який висувався на російсько-український кордон. 16 березня колону техніки бригади у Волноваському районі, неподалік с. Анадоль, перестріли проросійські активісти, які перешкоджали руху колони до кордону й вимагали повернути техніку до пункту постійної дислокації. Колона змушено ночувала в похідних умовах: табором стали в полі, на схилі балки, у сніжну погоду. Наступного дня, після перемовин із проросійськими активістами за участі керівників району, колона вирушила далі, в напрямку залізничної станції Карань.[5]
З грудня 2014 року безпосередньо керував обороною Донецького аеропорту, а після повного знищення противником будівлі аеропорту — виведенням особового складу.[3]
5 грудня 2018 року присвоєно військове звання генерал-майора. Євген Мойсюк на той час був першим заступником командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.[6]
21 серпня 2019 року стало відомо, що Євген Мойсюк призначений командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. За словами міністра Степана Полторака, рішення ухвалене у зв'язку з тим, що Михайло Забродський був обраний до Верховної Ради.[7][8]
5 грудня 2019 року присвоєне звання генерал-лейтенанта.[9]
28 липня 2021 року Указом Президента України звільнений з посади командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України,[10][11][12] і призначений заступником Головнокомандувача ЗСУ.[13]
Як командир 1-го батальйону 25 ОПДБр мав встановлений перехідний позивний «Самара». Під час боїв на російсько-українському кордоні, діючи поряд із Валерієм Курачем, який також мав позивний «Самара», тимчасово взяв позивний вузла зв'язку свого батальйону — «Призер». Потім використовувалися й інші — «87-й», «25-й». Серед волонтерів має прізвисько «Женя-война».[14][15]
Мойсюк став першим військовиком, який починав війну на посаді комбата і отримав звання генерала.[15]
- Хрест бойових заслуг (6 травня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі[16].
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[17].
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (14 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[18].
- Орден Данила Галицького (3 грудня 2021) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[19].
- ↑ Про призначення Є.Мойсюка Спеціальним уповноваженим Президента України з питань реалізації міжнародних безпекових гарантій та розвитку сил оборони України (укр.). 13 лютого 2024.
- ↑ а б в г Генерал Євген Мойсюк звільнений з посади командувача ДШВ. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ а б Президент нагородив легендарних бойових командирів АТО // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12 жовтня 2015
- ↑ На Дніпропетровщині завершилося планове заняття батальйонної тактичної групи 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Газета "Новомосковск". 29 січня 2012. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Как Донетчина сопротивляется милитаризации. web.archive.org. 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 7 грудня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2018 року № 409/2018 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Призначено нового командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Замість Забродського: командувачем ДШВ став бойовий генерал Мойсюк. Новинарня (укр.). 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №890/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
- ↑ Генерал Євген Мойсюк звільнений з посади командувача ДШВ. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Щодо зміни начальника Генштабу Збройних Сил України, командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ та командувача ООС. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №330/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Уже колишній глава ДШВ Євген Мойсюк став заступником головнокомандувача ЗС України. Новинарня (укр.). 29 липня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Командувач ДШВ “Женя-Війна” Мойсюк: На початку АТО нас на Донбасі зустрічали квітами. Новинарня (укр.). 12 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ а б Бойовий “Призер” Мойсюк. Генералом ЗСУ вперше став військовий, який починав війну комбатом. Новинарня (укр.). 5 грудня 2018. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 6 травня 2022 року № 316/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг"»
- ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 574/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 3 грудня 2021 року № 618/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»
- Командувач ДШВ “Женя-Війна” Мойсюк: На початку АТО нас на Донбасі зустрічали квітами. https://novynarnia.com/. Новинарня. 12 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 12 листопада 2019.
- Оксана Коваленко, Галина Титиш, Комбриг Євген Мойсюк про аеропорт, Рейд і особливості дій ворога [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Українська правда, 12 лютого 2016
- Генерал Євген Мойсюк: «Сподіваюсь, у складі ДШВ буде вертолітна бригада» [Архівовано 29 липня 2021 у Wayback Machine.] // АрміяInform, 21 листопада 2019
- Євгеній Герасимчук, У ДШВ більшість військовослужбовців добряче «понюхали пороху», це — наша перевага − командувач ДШВ ЗСУ Євген Мойсюк [Архівовано 29 липня 2021 у Wayback Machine.] // АрміяInform, 2 червня 2020
- Микола Федорків, Командувач ДШВ Євген Мойсюк: «Наші підходи до організації бойових дій споріднені із натовськими» [Архівовано 29 липня 2021 у Wayback Machine.] // АрміяInform, 20 листопада 2020
- Генерал-лейтенанти (Україна)
- Народились 7 жовтня
- Народились 1979
- Уродженці Чернівців
- Військовики 81-ї окремої аеромобільної бригади
- Військовики 25-ї повітрянодесантної бригади
- Нагороджені Хрестом бойових заслуг
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)