Очікує на перевірку

Мінське відділення Білоруської залізниці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мінське відділення
Схема Білоруської залізниці
Будівництво ділянок сучасної Білоруської залізниці
Статусдіюча
Повна назваТранспортне республіканське унітарне підприємство «Мінське відділення Білоруської залізниці»
Штаб-квартира220030, Мінськ,
вул. Свердлова, 28
Роки функціонування23 вересня 1946 (78 років) — понині
КраїнаБілорусь Білорусь
Мінська область
Телеграфний кодБел
Залізничний код приписки (Чисельний код)013[1]
Експлуатаційна довжина колій2790,7 км
Ширина колії1520 мм
Кількість станцій72
Материнська компаніяБілоруська залізниця
Сайтwww.minsk.rw.by

Мінське відділення Білоруської залізниці (біл. Мінскае аддзяленне Беларускай чыгункі) — одне з найбільших підприємств Білоруської залізниці, найважливіша ланка в системі забезпечення міжнародного перевезення вантажів. Розташоване на перетині двох загальноєвропейських транспортних коридорів: II (Захід — Схід) і IX (Північ — Південь) з відгалуженням IXB (Жлобин — Мінськ — Гудогай і далі до портів Балтійського моря: Клайпеди та Калінінграда).

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Відділення залізниці розташовується в межах 3 областей Республіки Білорусь: Мінської, Вітебської та Гродненської, які за своїм географічним положенням межують з Росією та Литвою. Має два стикових прикордонних пунктів пропуску з суміжними залізницями: Московська залізниця  — Осинівка (Красне), Литовська залізниця — Гудогай (Кяна).

У зоні обслуговування Мінського відділення Білоруської залізниці розташовані такі великі підприємства, як ВАТ «МАЗ»  — керуюча компанія холдингу «Белавтомаз», РУП «Мінський тракторний завод», ЗАТ «Атлант», ВАТ «Керамін», ВАТ «БелАЗ» — керуюча компанія холдингу «Белаз-Холдинг», ВАТ «Амкодор», ВАТ «Завод будівельних матеріалів» тощо.

Мінське відділення виконує приблизно третину всіх вантажних перевезень Білоруської залізниці. Більше половини з них транзитні: нафта, чорні метали, лісоматеріали, добрива, вугілля, будівельні матеріали тощо

Межує з Барановицьким, Вітебським, Могильовським відділеннями Білоруської залізниці, Смоленським відділенням Московської залізниці та Литовською залізницею.

Основні напрямки діяльності: перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом загального користування.

Щодоби зі станцій та зупинних пунктів Мінського відділення відправляється понад 112 тисяч осіб. Саме тут здійснюється понад 40 % усіх пасажирських перевезень Білоруської залізниці.

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше в Мінську гудок паровоза пролунав в листопаді 1871 року, коли була відкрита ділянка залізниці напрямку Смоленськ — Мінськ —Берестя. Всього лише за півтора року були прокладені 650 км залізничних колій. В цей же час в межах Мінського відділення з'явилися і перші 13 лінійних станцій. Всі вони діють і досі, деякі тільки змінили назви. Сама ж станція Мінськ перебувала за межами міста і для свого часу була добре обладнана, до складу якої входили пасажирська будівля, житлові будинки, майстерні, стрілочні будки, паровозне депо на 12 паровозів і багато іншого. Мала станція і дві платформи — пасажирську та міжколійну.

Вже через 2 роки, у січні 1873 року було відкрито регулярний рух на ділянці Мінськ — Вільно, і нинішня станція Мінськ-Пасажирський стала першим залізничним вузлом. В Мінську, саме там, де нині розташований сучасний залізничний вокзал, з'явився перший його попередник — тоді всього лише пасажирська будівля. Мінський залізничний вузол був утворений 1873 року. З введенням в експлуатацію Лібаво-Роменської залізниці, були побудовані і основні споруди Віленського вокзалу. На площі, яка прилегла до перону, були зведені дерев'яні павільйони. В одному з павільйонів був побудований вокзал, в інших — управління станції, поліклініка, ремісниче училище та інші об'єкти, що пов'язані з будівництвом станції.

Відразу після закінчення Другої світової війни, у 1946 році було утворено Мінське відділення Білоруської залізниці.

1951 року, після реформування Західної залізниці, Оршанське відділення увійшло до складу Калінінської залізниці. Його кордони були розширені до Медведки (на станції Вітебськ) і Унечі. Ділянка Ліда — Молодечно залишилася в складі Барановицького відділення Брест-Литовської залізниці, а з 1953 року ділянка увійшла до складу Білоруської залізниці. Наприкінці 1955 року до Мінського відділення були приєднані ділянки Молодечно — Гудогай та Мінськ-Південний — Верейці — Гродзянка. Оршанське відділення з 1957 року було передано Білоруській залізниці, його північна межа проходила по станції Можєївка.

9 липня 1955 року відкрита Мінська дитяча залізниця.

10 березня 1961 року до складу Мінського відділення були включені ділянки і підприємства Оршанської дирекції залізничних перевезень. Так було створено єдине Мінське відділення. З його складу були виключені станція Верейці і ділянку Верейці — Гродзянка.

Впродовж 1959—1979 років вантажний та пасажирський рух було переведено на тепловозну тягу, впроваджений потоковий метод ремонту вантажних вагонів у вагонних депо, здійснений суцільний переклад проміжних станцій на електричну централізацію стрілок, сигналів і ділянок — на числове кодове автоматичне блокування, переведено приміський рух в Мінському вузлі на електричну тягу, приведення корисних довжин проміжних станцій до норми. Здійснено реконструкцію станцій Мінськ-Сортувальний, Орша-Центральна, Орша-Західна і запроваджена на цих станціях маршрутно-релейна електрична централізація стрілок і сигналів, бурхливими темпами розвивалося вантажне господарство.

У 1979—1983 роках почалося впровадження ЕОМ для планування експлуатаційної роботи, приділялася велика увага вдосконаленню організації роботи всіх галузей дирекції залізничних перевезень. Здійснено переведення руху пасажирських і вантажних потягів на електричну тягу, електрифікований рух на ділянках Борисов — Орша, Орша — Красне і на Оршанськом залізничному вузлі. Тривало інтенсивне впровадження електронно-обчислювальної техніки, були модернізовані пристрої зв'язку, підвищилися допустимі швидкості руху потягів.

30 грудня 2000 року введена в експлуатацію перша черга нового вокзалу станції Мінськ-Пасажирський.

2 липня 2001 року, напередодні Дня Незалежності Білорусі, в лівому крилі вокзалу відкрилися нові квиткові каси далекого сполучення. 2003 року будівництво вокзалу було завершено і він почав функціонувати на повну виробничу потужність.

Історія розвитку колійного господарства представлена ​​в кімнаті бойової і трудової слави Мінської дистанції колії. Особливо цінним є те, що тут відображені багато сторін суміжних галузей транспорту. Про героїчні та трудові звершення найгероїчнішого підприємства — локомотивного депо Орша розповідають експонати музею, який розташований в одній будівлі з цехом ремонту дизель-потягів.

У будівлі колишнього клубу залізничників в Мінську розташований Музей локомотивного депо «Мінськ». На стендах і експонатах наочно простежується внесок залізничників в розвиток дирекції залізничних перевезень і локомотивної галузі, відображені їх трудові і бойові подвиги.

Кімната бойової і трудової слави Мінського вагонного депо яскраво показує історію розвитку і роль вагонного господарства в єдиному перевізному процесі, розповідає про кращих людей галузі.

Музей Оршанської дистанції колії представлений справами колектива, його керівників, передових працівників на різних історичних етапах. У музеї дирекції залізничних перевезень, який був відкритий 1998 року, відображені всі етапи розвитку відділення, історія підприємств, роль колективів і передовиків виробництва.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

З 2000 року — Транспортне республіканське унітарне підприємство «Мінське відділення Білоруської залізниці».

Нині на території Мінського відділення розташовані 69 станцій, з яких 62 станції здійснють перевезення пасажирів, 126 зупинних пунктів, тоді як станції Орша та Молодечно у 1993 році отримали статус міждержавних трансферних станцій. На станції Гудогай Мінське відділення межує з Литовською залізницею.

Структура

[ред. | ред. код]

Основними залізничними вузлами на відділенні є: Мінськ-Пасажирський, Мінськ-Сортувальний, Молодечно, Орша-Центральна.

До складу відділення входить 29 відокремлених структурних підрозділів (філій), 72 станції, 4 вокзала, 126 зупинних пунктів, 2790,7 км розгорнутої довжини колій, понад 16 тисяч працівників[2].

Основні станції Мінського відділення Білоруської залізниці
Станція Фото Рік заснування Примітки
Мінськ-Пасажирський 1871 [3]
Мінськ-Сортувальний 1871 [4]
Орша-Центральна 1871 [5]
Молодечно 1873 [6]
Борисов 1871 [7]

Формат пасажирських перевезень

[ред. | ред. код]

Локомотивне депо

[ред. | ред. код]
  • Автобаза «Мінськ»
  • Локомотивне депо «Молодечно»
  • Локомотивне депо «Мінськ»
  • Локомотивне депо імені К. С. Заслонова (Орша)

Вагонне депо

[ред. | ред. код]

На території відділення розташовані 3 вагоних депо:[8]

  • Мінське вагонне депо;
  • Оршанське вагонне депо;
  • Рефрижераторне вагонне депо Молодечно.

Дистанції колії

[ред. | ред. код]
  • Мінська
  • Молодечненська
  • Борисовська
  • Оршанська

Дистанції сигналізації та зв'язку

[ред. | ред. код]
  • Молодечненська
  • Мінська
  • Оршанська

Інші підприємства

[ред. | ред. код]
  • Мінська дистанція цивільних споруд
  • Оршанська дистанція заповідних насаджень
  • Оршанська дистанція цивільних споруд
  • Дистанція електропостачання Мінська
  • Дистанція електроживлення в Орші
  • Мінська автомобільна секція
  • Відділ логістики
  • Центр інженерних послуг з будівництва інфраструктури
  • Мінська база (транспорт)
  • Оздоровчий центр «Талька»
  • Туристичний центр «Дартур»
  • Культурно-спортивний центр

Начальники Мінського відділення

[ред. | ред. код]
Роки Прізвище, ім'я, по батькові
1946—1955 Петуланін Михайло Іванович
1955—1959 Сорокін Георгій Матвійович
1959—1979 Істушкін Федір Онисимович
1979—1983 Митасов Павло Васильович
1983—1989 Володько Євген Іванович
1989—1990 Ринг Володимир Йосипович
1990—2002 Гапєєв Василь Іванович
2002—03.03.2016 Шилов Ігор Сергійович
20.06.2016—31.05.2019 Дашкевич Павло Леонідович
08.07.2019—понині Хорошевич Олександр Анатолійович

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Коди ЄСР залізниць держав СНД та Балтії. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 6 грудня 2020.
  2. ↑ Мінське відділення Білоруської залізниці. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
  3. ↑ Мінськ-Пасажирський [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Станція Мінськ-Сортувальний [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Орша-Центральна[недоступне посилання] (рос.)
  6. ↑ Станція Молодечно [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Історія станції Борисов [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Вагоні депо Мінського відділення Білоруської залізниці [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Гапеев В. И., Лукьянов В. А. Минское отделение Белорусской железной дороги. 1871—1996 годы: Исторический очерк — Мн.: Полымя, 1996. — 347 с. : ил. ISBN 985-07-0146-3.
  • История Белорусской железной дороги из XIX века в век XXI. / В. В. Яновская и др. — Минск: «Мастацкая літаратура», 2012. — 955 с. ISBN 978-985-02-1375-4.
  • Железная дорога Беларуси: История и современность. В. Г. Рахманько, А. В. Бессольнов, В. А. Шоба и др. Под общей редакцией В. Г. Рахманько. — Мн.: ОДО «Триолета», 2001. — 488 с. ISBN 985-6533-02-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мінське_відділення_Білоруської_залізниці&oldid=39340907