Натроліт
Натроліт | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
IMA-номер | IMA1997 s.p. |
Абревіатура | Ntr[2] |
Хімічна формула | Na₂Al₂Si₃O₁₀ * 2H₂O |
Nickel-Strunz 10 | 9.GA.05 |
Ідентифікація | |
Сингонія | ромбічна сингонія[3] |
Колір риси | білий |
Інші характеристики | |
Названо на честь | кристалічна сода (давньогрецька мова)[4] |
Типова місцевість | Hohentwield[3] |
Натроліт у Вікісховищі |
Натроліт (рос. натролит; англ. natrolite; нім. Natrolith m) — мінерал класу силікатів, водний алюмосилікат каркасної будови з групи цеолітів. Синоніми — бергманіт, бревікіт, галактит, кондрикіт, крокаліт, мурабуліт, савіт, слоаніт, цеоліт голчастий, еделіт, ехеліт.
Натроліт вперше був знайдений поблизу Зінгена в землі Баден-Вюртемберг і описаний у 1803 році німецьким хіміком Мартіном Генріхом Клапротом. Назва від натро… й грец. літос — камінь.
Мінерал, описаний німецьким мінералогом Германом Траубе в 1887 році і названий лаубанітом, виявився за останніми аналізами Траубе і, зокрема, німецького мінералога Гуго Штрунца натролітом. Тому назва мінералу лаубаніт була скасована і присвоєна «натроліт».
Хімічна формула: Na2[Al2Si3O10] •2H2O. Містить (%): Na2O — 16,3; Al2O3 — 26,8; SiO2 — 47,4; H2O — 9,5. Домішки: Fe2O3, K2O. Сингонія ромбічна. Ромбопірамідальний вид. Спайність ясна. Натроліт розчиняється в соляній кислоті з виділенням кремнезему.
Форми виділення: стовпчасті кристали, променисті агрегати, кристалічні кірочки, сфероліти та волокнисті маси. Густина 2,24. Твердість 6,0. Безбарвний, жовтуватий, червонуватий. Блиск скляний, у волокнистих мас шовковистий. Крихкий. Зустрічається в мигдалинах основних ефузивів з іншими цеолітами, а також як продукт розкладання нефеліну в лужних породах. Один з найпоширеніших цеолітів.
Асоціація: цеоліти, кальцит, нефелін, содаліт, кварц.
Натроліт в основному утворюється в результаті гідротермальної зміни гірських порід, що містять польовий шпат. Там натроліт зустрічається як основний або вторинний компонент основної маси або утворює ідіоморфні кристали в друзах і фісурах.
Розрізняють:
- натроліт голчастий (агрегати натроліту, які складаються з голчастих індивідів);
- натроліт залізистий (натроліт із родовища Бревік у Норвегії, який містить 7,49 % Fe2O3 i 2,40 % FeO);
- натроліт марганцевистий (різновид натроліту, який містить незначну кількість MnO).
Поширення: Німеччина, Франція, Англія, Ірландія, Норвегія, Росія, США, Канада.
Зайва назва скаполіту. (W.H.Wollaston, 1824).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Натроліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Натроліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 600-604.