Очікує на перевірку

Не пора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Не пора»
Пісня духового оркестру, гітари
Випущено1880 (лірика)
Типвірш, інструментальний твір
Жанрінструментальна музика, марш
Моваукраїнська
Автор слівІван Франко
КомпозиторДенис Січинський[1] (хор)
Богдан Сапелюк (оркестр)
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Не пора́» — вірш українського письменника Івана Франка циклу «Україна» зі збірки «З вершин і низин» (редакції 1893/1897[2]), створений 1880 року. Свого часу, разом ще з кількома віршами циклу, був заборонений за польського панування, правління Російської імперії та радянських часів[3]. Був одним з найпопулярніших українських гімнів початку XX ст.[4].

Написання

[ред. | ред. код]

Поезію вперше надруковано в журналі «Світ» (1881). Невдовзі, під назвою «Національний гімн», видано в друкарні Шмапера (Лейпциг, 1897). Денис Січинський поклав твір на музику. Твір не був надрукований на території Емського указу. Згодом «Не пора» увійшов до Січового співаника (1921).

У радянському франкознавстві цикл було скорочено. Патріотичні поезії Франка в УРСР не друкувалися, починаючи з 30-х років. Вірш «Не пора», як і вірші «Ляхам» та «Розвивайся ти, високий дубе…», надалі, під пильним оком цензури, не увійшли до 50-томного зібрання творів письменника. Єдиним виключенням став лірично-нейтральний «Моя любов».

За часів Незалежності твір для духового оркестру переклав Богдан Сапелюк. Відтоді увійшов до репертуару військових оркестрів ЗСУ, зокрема композиція лунала на ювілейному параді до дня Незалежності[5].

Текст

[ред. | ред. код]

Січовий співаник (1921)

Не пора, не пора, не пора
Москалеви й ляхови служить:
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невигласків лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира,
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Най пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора це великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі[6].

Мозаїка із творів (2001)

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира:
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора ця великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі![7].

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • «Січовий співаник» 1921, упорядник Кирило Трильовський. Друкарня «Адрія», Відень.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Музичний фонд НБУВ (N8 Наша пісня — 3-е виправлене видання. — Вецляр: Накладом Видавничого Т-ва ім. Б. Грінченка, 1917)
  2. ↑ Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.
  3. ↑ Цикл Івана Франка «Україна»
  4. ↑ Українські гімни
  5. ↑ Виконання під час параду
  6. ↑ Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. — Відень: Друкарня «Адрія», 1921. — 96 с.
  7. ↑ Іван Франко Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Януковичу заспівали «не пора москалеві служить»
  • Симоненко назвал стихи Ивана Франка «Не пора, не пора москалеві й ляхові служить!» проявлением пещерного национализма(рос.)
  • Не пора. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 27 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Не_пора&oldid=36602660