Координати: 49°46′43″ пн. ш. 24°39′6″ сх. д. / 49.77861° пн. ш. 24.65167° сх. д. / 49.77861; 24.65167
Очікує на перевірку

Новосілки (Золочівська міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новосілки
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Золочівський район
Тер. громада Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ UA46040070390089526
Облікова картка с. Новосілка[2] 
Основні дані
Засноване 1397[2]
Населення 411[1]
Площа 2,213 км²
Густота населення 185,72 осіб/км²
Поштовий індекс 80734[3]
Телефонний код +380 3265[4]
Географічні дані
Географічні координати 49°46′43″ пн. ш. 24°39′6″ сх. д. / 49.77861° пн. ш. 24.65167° сх. д. / 49.77861; 24.65167
Середня висота
над рівнем моря
269 м[5]
Відстань до
обласного центру
49 км[6]
Відстань до
районного центру
21 км[6]
Найближча залізнична станція Княже
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Шашкевича, 22
Карта
Новосілки. Карта розташування: Україна
Новосілки
Новосілки
Новосілки. Карта розташування: Львівська область
Новосілки
Новосілки
Мапа
Мапа

CMNS: Новосілки у Вікісховищі

Новосі́лки (давня назва — Новосілки Загальчині)[7] — село в Україні, у Золочівській міській громаді, Золочівського району Львівської області. До 2020 року села Новосілки та Митулин підпорядковувалися Новосілківській сільській раді[8], нині орган місцевого самоврядування — Золочівська міська громада. Населення становить 411 осіб[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Село Новосілки розташоване при автошляхові М09 «ТернопільРава-Руська», за 49 км від обласного центру, 21 км від районного центру та 21 км від адміністративного центру міської громади. За 13 км знаходиться найближчий зупинний пункт Львівської залізниці Княже[6]. На північ від Новосілок розташовано село Бортків, на схід — села Трудовач та Велика Вільшаниця, на південний схід — село Лоні, на південний захід — село Словіта та на захід — села Митулин та Перегноїв[7].

Вулиці

У селі Новосілки налічується 8 вулиць[9].

  • Бутейко
  • Довга
  • Зелена
  • Незалежності
  • Підлісна
  • Піскова
  • Польова
  • Серпнева

Населення

[ред. | ред. код]

У 1900 році у селі мешкала 1371 особа, у 1935 році — 1323 осіб[10], у 1939 році — 1430 осіб, з них: 430 українців-греко-католиків, 30 поляків, 10 осадників, 950 українців-римокатоликів та 10 євреїв[11], у 1968 році — 768 осіб[12][2]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 411 осіб[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:

Мовний склад населення с. Новосілки
Мова Число ос. Відсоток
українська 410 99,76
польська 1 0,24

Назва

[ред. | ред. код]

За радянських часів мала назву Новосілка. 1989 року селу надали сучасну назву[13].

Історія

[ред. | ред. код]

Про село вперше згадується у письмових джерелах за 1397 рік[12].

Село було посагом Йоанни із Сенявських[14] — другої дружини Стефана Александера і матері Миколи-Василя Потоцьких, сестри великого коронного гетьмана Адама Миколая Сенявського[15].

За радянських часів у селі розташовувалася головна контора колгоспу «Нове життя». Господарство спеціалізувалося на м'ясо-молочному тваринництві. Також функціювали восьмирічна школа, бібліотека та сільський клуб[12].

Пам'ятки, визначні місця

[ред. | ред. код]

Палац Потоцьких (не зберігся)

[ред. | ред. код]
Палац (проєкт Якоба де Логау)

У Новосілках був бароковий Палац Потоцьких, збудований у першій половині XVIII століття. Можливо також, що він перебудований із давнішого, який походив з XVII століття. У Бібліотеці Варшавського університету зберігся проєкт, виконаний 1726 року військовим архітектором Якобом де Логау. Близько 1811 року львівський архітектор Єжи Глоговський розробив план перебудови палацу у стилі класицизму для потреб монастиря Сестер милосердя. Однак невідомо чи був він реалізований. План зберігають в архіві монастиря цього згромадження у Кракові. Протягом XIX століття палац неодноразово перебудований, втратив первісний вигляд. Після другої світової війни монастирський комплекс розібрано, залишено лише каплицю. Збереглися залишки земляних укріплень[16].

Костел святого Вікентія де Поля

[ред. | ред. код]

1810 року колишній власник Новосілківського замку Ян з Дунаєвець Стшембош[7] подарував його згромадженню Сестер Милосердя святого Вінсента де Поля[17]. Тут був заснований монастир Згромадження, до складу якого входила школа для дівчат та шпиталь[7]. У 18101818 роках відбувалося його перебудова (тоді ж і була споруджена каплиця, яка тепер використовується як костел). 1878 році проведена реконструкція каплиці. За часів незалежності костел повернули місцевій римо-католицькій громаді[17].

Церква Богоявлення Господа Нашого Ісуса Христа

[ред. | ред. код]

Римо-католицьку парафію в Новосілках заснувала 30 вересня 1664 року Ельжбєта Вікторія з Потоцьких, будуючи попередньо мурований костел на честь Всіх святих. Канонічне утворення парафії здійснив 5 жовтня 1665 року львівський латинський архієпископ Ян Тарновський. Близько 1705 року храм був сильно пошкоджений, що спричинило припинення функціонування парафії. Правили у Новосілках священники римо-католицької парафії з села Гологори[18].

На початку XIX століття костел в Новосілках і надалі не використовувався. У 1810 році власник села Ян з Дунаєвець Стшембош вирішив передати його на потреби греко-католицької громади Новосілок, Митулина і Трудовача через те, що давню церкву в Новосілках було знищено. Близько 1819 року костел був остаточно перейшов у користування греко-католицької громади села. Храм посвятили на честь Господа Нашого Ісуса Христа[18].

Церква середнього розміру складається з прямокутної нави, дещо вужчого вівтаря такої ж довжини і могутньої квадратної башти над вхідною частиною. Особливістю башти є невелика висота, другий її ярус нижчий навіть від двосхилого даху нави, і лише шатровий дах з невеликою маківкою на високому ліхтарі височить над усією будовою. Очевидно, що це завершення башти є неоригінальним, а було створено у пізніші часи. На сьогодні храм перекритий оцинкованою бляхою, а невеликі, високо розміщені вікна натякають на його оборонне минуле. Іще однією ознакою є потужні контрфорси, що підпирають стіни зусібіч по всьому периметру. Храм практично не містить зовнішнього декору, за винятком різьбленого кам'яного порталу з гербами родини Потоцьких. Нижче під ним розміщена таблиця про реставрацію храму у 1990-х роках, а вище, у неглибокій ніші — ікона Хрещення Ісуса Христа[18].

Ліворуч від церкви розташована висока колона, з якої підноситься кам'яна скульптура Діви Марії[17]. Витончена п'ятиметрова колона стоїть на прямокутній основі і увінчана капітеллю з елементами іонічного та коринфського ордерів. Вище капітелі розмістився широкий різьблений квадратний цоколь, на котрому стоїть власне сама скульптура. Кам'яна скульптура Пресвятої Богородиці виконана у властивому для доби бароко стилі. Висота скульптури близько 1,5—2 метрів, вона опирається на земну кулю, по котрій повзе змій, і півмісяць[18]. З зірок німбу вціліли лише дві. І колона, і скульптура розфарбовані різними кольорами. Біля підніжжя колони архітектурне зображення — «Пилява», шляхетського гербу родини Потоцьких. На початку 2006 року Новосілки відвідав директор Львівської галереї мистецтв Борис Григорович Возницький. За його оцінкою, авторство скульптури приписують найгеніальнішому галицькому скульптору доби бароко Йогану Пінзелю або ж комусь з його учнів — Францішеку Оленському, Міхалу Філевичу або Яну Обороцькому[17].

Упродовж 20212024 років польські та українські реставратори за кошти польського Фонду культурної спадщини провели відновлення фігури. Спершу зі скульптури зняли вторинні цементні нашарування. У реставраційній майстерні продовжили її очищення від атмосферних і мікробіологічних нашарувань, а також вторинного фарбування. Далі реставратори склеїли всі потріскані частини колони, заповнили порожнини, зробили новий фундамент, встановили сходи, зібрали всі елементи та законсервували оригінальний стрижень, який розмістили на своєму первісному місці. У серпні 2024 року скульптури Пресвятої Богородиці встановили на підготовлену колону. Вартість відновлення колони — 82 тисячі злотих. Роботи профінансував польський Фонд культурної спадщини[19].

Пам'ятка природи «Гора Вапнярка»

[ред. | ред. код]

На південь від села розташована найвища вершина Вороняків — гора Вапнярка (460,8 метрів над рівнем моря) з комплексною пам'яткою природи загальнодержавного значення «Гора Вапнярка»[17].

Докладніше: Вапнярка (гора)
Докладніше: Гора Вапнярка

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України: Золочівська міська громада, Золочівський район, Львівська область: с. Новосілки. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
  2. а б в Облікова картка с. Новосілки, Львівська область, Золочівський район. rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 27 квітня 2024.
  3. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 27 квітня 2024.
  4. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 27 квітня 2024.
  5. Прогноз погоди в селі Новосілки. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 27 квітня 2024. Процитовано 27 квітня 2024.
  6. а б в Відстані від села Новосілки. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 27 квітня 2024.
  7. а б в г Nowosiółki Zahalczyne (13) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 288. (пол.)
  8. Новосілківська сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 2 грудня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
  9. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
  10. Болюбаш, 1982.
  11. Кубійович, 1983.
  12. а б в ІМСУ, 1968.
  13. Рішення Виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року «Уточнення назви населених пунктів в окремих районах Львівської області». rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
  14. Joanna Sieniawska z Sieniawy h. Leliwa (ID: dw.13637). sejm-wielki.pl (пол.). Marek Jerzy Minakowski, Wielka genealogia Minakowskiego. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
  15. Link-Lenczowski A. Potocki Stefan (zm. 1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 177-180. (пол.)
  16. Nestorow R. Architekt wojskowy Jacob de Logau na usługach Sieniawskich i Czartoryskich w Brzeżanach w 1 poł. XVIII wieku // Sztuka kresów wschodnich. — T. 6. — 2006. — S. 62—65, 75—77. — ISBN 83-88934-88-0. (пол.)
  17. а б в г д Новосілки. castles.com.ua. Замки і храми України. Архів оригіналу за 3 грудня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
  18. а б в г Церква Богоявлення Господнього (с. Новосілки, Львівська обл.). drymba.com. Дримба. Архів оригіналу за 29 січня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
  19. Орися Шиян (2 вересня 2024). На Львівщині відреставрували барокову скульптуру авторства школи Пінзеля. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 3 вересня 2024. Процитовано 4 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]