П'єтро Берніні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єтро Берніні
Pietro Bernini

Ім'я при народженні Pietro Bernini
Народився 6 травня 1562(1562-05-06)
Сесто-Фьорентіно
Помер 29 серпня 1629(1629-08-29) (67 років)
Рим
Національність італієць
Жанр скульптура, фонтанна справа
Напрямок маньєризм, раннє бароко
Роки творчості 1580-1628
Покровитель кардинал Шипіоне Боргезе
Працював у містах Флоренція, Рим, Неаполь,
Основні роботи дрібна пластика, садово-паркова скульптура. фонтани

П'єтро Берніні (італ. Pietro Bernini; 6 травня, 1562, Сесто-Фьорентіно — 29 серпня, 1629, Рим) — італійський художник і скульптор зламу XVI—XVII ст., майстер фонтанної справи. Батько скульптора Лоренцо Берніні.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Сесто-Фьорентіно неподалік від Флоренції. Художню майстерність опановував під керівництвом скульптора Рідольфо Сірігатті, надалі стажувався у Римі. Хто був його вчителем у живопису, залишилось невідомим. Традиційно вважають, що він навчався у Антоніо Темпеста. Працював скульптором-реставратором античних скульптур.

Неаполітанський період

[ред. | ред. код]
«Святий Мартин і жебрак», Національний музей Сан Мартіно, Неаполь

1584 року відбув у місто Неаполь. Брав замови на виконання скульптур для низки неаполітанських церков. Слабкий у власних композиціях, він створив найкращі твори лише за малюнками інших митців. Серед скульптурних творів неаполітанського періоду — рельєф «Святий Мартин і жебрак» та «Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем дитиною».

Окрім скульптур святих, брався за створення садово-паркових скульптур, позаяк вельможі почали працювати над благоустроєм власних заміських садиб. В Італії розпочався активний етап створення садів бароко.

П'єтро Берніні діяльно сприяв побудові фонтанів. У неаполітанський період, який тривав 21 рік, створював фонтани як по замовленням приватних осіб, так і для міста. Серед них «Фонтан гіганта», «Фонтан Нептуна», останній з декількома декоративними скульптурами виконав разом із скульптором Мікеланджело Накьєріно (1550—1622).

Шлюб

[ред. | ред. код]

Перебуваючи в Неаполі, узяв шлюб із Анжелікою Галанте. Подружжя мало тринадцять дітей. 1598 року в Неаполі у подружжя народився черговий син, котрого назвали Джованні Лоренцо. Син зробить блискучу кар'єру і став художнім диктатором у папській столиці Римі.

Римський період

[ред. | ред. код]

1606 року численна родина скульптора П'єтро Берніні перебралась на житло у Рим. Починали як майстри садово-паркової скульптури і садів бароко. Батько і син працювали над створенням барокового саду вілли Борґезе у Фраскатті, котрою володів Шипіоне Боргезе, племінник папи римського і найвпливовіший з меценатів тогочасного Риму.

Архаїчна манера батька задовольняла смаки лише в садовій скульптурі. Син, Лоренцо Берніні, виявився спритнішим і талановитішим за батька, брався як за створення палацових скульптур, так і портретів, насичував скульптури рухом, використовував різні техніки обробки мармуру. Його художня манера сподобалась родині Борґезе і Шипіоне Боргезе став покровителем родини Берніні.

Серед садово-паркових скульптур римського періоду П'єтро Берніні — «Флора» та «Пріап» («Вертумн»?). П'єтро Берніні продовжив працювати фонтанним майстром. Серед фонтанів, створених для Риму — Фонтан Баркачча на площі Іспанії. П'єтро Берніні вдало обіграв у власному проекті події повені у Римі 1598 року, коли за переказами тут сів на мілину баркас (баркаччо італійською). Декоративний човен із мармуру, повний води, і став головною і несподіваною атракцією фонтана.

П'єтро Берніні помер у Римі на шістдесят восьмому році життя.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
«Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем дитиною», Національний музей Сан Мартіно, Неаполь
  • «Святий Мартин і жебрак», Національний музей Сан Мартіно, Неаполь
  • «Фонтан гіганта», Неаполь
  • «Фонтан Нептуна», Неаполь
  • «Фонтан Баркачча», Рим, площа Іспанії
  • «Апостол Петро»
  • «Флора»
  • «Приап»
  • «Двійка путті»
  • «Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем дитиною», Національний музей Сан Мартіно, Неаполь
  • «Св. Стефан»
  • «Св. Лаврентій»
  • «Сатир і пантера»
  • «Св. Бруно»
  • «Св. Катерина Александрійська»
  • «Св. Катерина Сієнська»
  • «Алегорія Милосердя»
  • «Св. Лючія»
  • Надгробок кардинала Джованні Долфін, Венеція.

Світлини вибраних творів

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єтро Берніні
  • Hans-Ulrich Kessler, Pietro Bernini 1562—1629, Monaco, Hirmer 2005 (in tedesco; studio monografico con catalogo completo delle opere).


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/П%27єтро_Берніні