Плотича (Козівська селищна громада)
село Плотича | |
---|---|
Церква Стрітення Господнього | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський район |
Тер. громада | Козівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61040230300032060 |
Облікова картка | Плотича |
Основні дані | |
Засноване | 1874 |
Населення | 586 |
Територія | 0.213 км² |
Густота населення | 2751.17 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47650 |
Телефонний код | +380 3547 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°29′10″ пн. ш. 25°17′48″ сх. д. / 49.48611° пн. ш. 25.29667° сх. д. |
Водойми | Стрипа |
Відстань до районного центру |
13 км |
Найближча залізнична станція | Денисів-Купчинці |
Відстань до залізничної станції |
4 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47601, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Козова, вул. Грушевського, буд. 38 |
Карта | |
Мапа | |
|
Плоти́ча — село в Україні, у Козівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2020 - адміністративний центр колишньої Плотичанської сільради.
Населення — 533 особи (2007).
На околицях є гідрологічна пам'ятка природи — Плотицьке джерело, а також штучне озеро.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1456 як Велика Плотича.
Корінь слова «плотича» — «плот», його староруський аналог «плотъ», похідний від нього «пліт».
Однією із версій є те, що жителі села плели із очерету і рогози кошики, мішки і доріжки, так як село омивається із трьох сторін водоймищами і є наявні ресурси.
Другою версією є те, що назва походить від двох коренів слів староруської мови: «плот» — скріплений з колод або брусів пліт для переправи по річці, «чати» — слово, що означає «сторожа», «варта».
Третьою версією є походження села від слів «плоти» і «чень». Слово «чень» — діалектичний архаїчний прислівник, що був поширений у минулому в Галичині і вживався в розмовній мові в значенні «може» і «здається». Кілька століть тому, якийсь подорожній, можливо, побачивши плоти на Стрипі, захоплено прорік: «Плоти — чень?» і пішла від цього назва села.
Четвертою версією є походження від риби плотви. Плотича омивалася в минулому великою кількістю води із ставків та річок, які кишіли великою кількістю риби. Серед них і невибаглива — плотва. Її називали плітка, плотиця, а тому найбільш допустимим і правдоподібним є пояснення походження назви села саме від слова «плотиця», котре згодом трансформувалося у слово «плотича».
Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади[1].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району[2].
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:
Мова | Число осіб | Відсоток |
---|---|---|
українська | 99,15 | |
білоруська | 0,34 | |
молдовська | 0,17 | |
польська | 0,34 |
Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.
- церква Різдва Пресвятої Богородиці
- церква Стрітення Господнього (2007, УГКЦ)
- насипана символічна могила Борцям за волю України (1994),
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986),
- встановлено хрести
- Скульптура Матері Божої
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована біля дерев'яної церкви та головної дороги.
Встановлена 1896 р.[4]
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТзОВ «Плотича».
Про населений пункт видано книги:
- І. Фордзюн. «Село Плотича. Леґенди і дійсність»,
- «З глибин віків — осанна Господу. Плотичанська парафія»,
- Г. Фордзюн. «Книга пам'яті села».
- Йосип Стеткевич - педагог
- адвокат, вояк дивізії СС «Галичина» Стеткевич Лев Васильович[5]
- науковці Р. Гулько, Р. Кушнір, І. Негребецька.
- Анджей Міхал Куропатніцький (†по 1696) — бецький каштелян, дідич села[6]
- У 2004 році з офіційним візитом у селі перебував зрадник Віктор Янукович, «сприяв» ліквідації наслідків стихії[7].
-
Дорожній знак при в'їзді в село
-
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
-
Церква Стрітення Господнього
-
Статуя Божої Матері
-
Автобусна зупинка
-
Річка Стрипа
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 9 вересня 2016 року № 121.
- ↑ Мельничук Б., Б. Савак. Стеткевич Лев Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 594. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Pryzboś A. Kuropatnicki Andrzej Michał h. Nieczuja (zm. po 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 250. (пол.)
- ↑ І. Дем'янова. Янукович Віктор Федорович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 688.
- Бігус М., Савич С. Плотича // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 97. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Фордзюн І., Федечко М. Плотича // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 478—480. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Płotycza (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 322—323. (пол.)