Площа Героїв Великої Вітчизняної війни (Луганськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Площа Героїв Великої Вітчизняної війни
(Гєроєв ВОВ)
Луганськ
Площа Героїв ВВВ
Площа Героїв ВВВ
Площа Героїв ВВВ
РайонЛенінський район
Назва на честьгероїв Великої Вітчизняної війни
Колишні назви
Сінна, Ярмаркова, Центральна, Рад, Радянська
Координати48°34′13.40″ пн. ш. 39°18′29.99″ сх. д. / 48.57039° пн. ш. 39.30833° сх. д. / 48.57039; 39.30833
Транспорт
Покриттяасфальт, тротуарна плитка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Площа Героїв Великої Вітчизняної війни у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Площа Героїв Великої Вітчизняної війни.

Площа Героїв Великої Вітчизняної війни (офіційно Гєроєв ВОВ, раніше Центральна, Рад, Радянська) — центральна площа Луганська з 1950-х років.

Історичний огляд

[ред. | ред. код]
Докладніше: Новий центр Луганська

Площа спроєктована на місці колишньої Сінної площі (Ярмаркового майдану) в рамках утворення нового центра Луганська у 1939 році. Проте втілити проєкт вдалось лише після закінчення Другої світової війни.

Забудова центра велась в річищі парадної монументальної архітектури тієї доби, відомої як сталінський ампір.

Однак «боротьба з архітектурними надлишками», покликана заощадити державні кошти, відбилась на вигляді площі. У її межах спостерігається перехід від одного архітектурного стиля до іншого. Колишня будівля обкому КПУ з колонадою в неокласичному стилі, дома зі шпилями на півдні площі, будинки № 2 і 6 з баштами на сході скверу контрастують з безвиразними житловими будинками № 1, 5, що з'явились пізніше.

Економія призвела до того, що фасад будинку № 10 обвалився навіть до завершення будівництва.

Площа називалась Центральною, згодом Рад (Радянською), а з відкриттям обеліска Слави у 1965 році — площею Героїв Великої Вітчизняної війни.[1]

На свята 1-го і 9-го травня, день Жовтневої революції на площі установлювались трибуни для місцевого партійного та радянського активу, які вітали демонстрантів, що йшли вул. Радянською.

На Новий рік спочатку на південному боці вул. Радянської, а після 1965 року у сквері встановлювали новорічну ялинку. У часи незалежності новорічно-різдвяні свята стали проводити на Театральній площі.

  • Будинок № 6 з баштою
    Будинок № 6 з баштою
  • Будинок № 1 («Ракета») без «архітектурних надлишків»
    Будинок № 1 («Ракета») без «архітектурних надлишків»
  • Будинок № 2
    Будинок № 2

Опис

[ред. | ред. код]
Колишній обком КПУ. 1960-ті

Композиційно площа складається з трьох умовних частин, які розділені вул. Радянською і колишнім будинком обкому КПУ.

Сквер імені Героїв Великої Вітчизняної війни

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сквер імені Героїв Великої Вітчизняної війни (Луганськ)

Театральна площа

[ред. | ред. код]
Докладніше: Театральна площа (Луганськ)
Бюст Володимиру Шевченку, завдяки зусиллям якого ФК «Зоря» став чемпіоном СРСР 1972 року
Пам'ятник Тарасу Шевченку

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
  • Стела Героїв Радянського Союзу Луганщини
  • «Журавлі»
  • Тарасу Шевченкові
  • Погруддя Володимира Шевченка, першого секретаря обкому КПУ (1961—1973), який змінив культурне, архітектурне й спортивне обличчя Луганська[2]
  • Леніну

Сленгова мікротопоніміка

[ред. | ред. код]
  • На початку 1970-х років на лавочках алеї скверу Героїв ВВВ навпроти «Сніжинки» і магазину «Золота осінь» збирались п'яні гультіпаки. Їх вигляд надихнув людей назвати ту частину «Дураковкою». Згодом назва поширилась на весь сквер.
  • Сугроб — кафе «Сніжинка». Перше у Луганську кафе європейського типу, відкрилась 1961 року на східній стороні скверу у будинку № 4. У ньому можна було замовити каву з коньяком, найсмачніше у місті морозиво і чеські цукерки. З 1970-х років перетворилось на посередній заклад громадського харчування, який став відомим в народі як «Сугроб».
  • Білий дім — колишній обком КПУ.
  • Дім з шарами — обласна державна адміністрація, біля входу якої установлені дві гранітні кулі.
  • Ракета — магазин на розі будинку № 1, який, попри зміну вивіски, продовжують називати старим ім'ям.
  • Акваріум — магазин «Пасаж» на розі будинку № 2. Через надзвичайно дорогі предмети розкоші, які там продаються, городяни ніколи не заходять усередину, лише іноді, проходячи повз, заглядають у вітрини.
  • Гуси-лебеді — пам'ятник «Журавлі».
  • Театралка — Театральна площа або кафе «Театральне» на ній.
  • Хатка на курячих ніжках — 15-поверхова житлова будівля 1976 року біля театру, опори якої викликали у городян певні асоціації із казковим об'єктом.
  • Бродвей — ділянка вул. Радянської від площі Героїв ВВВ до вул. Оборонної.
  • (Лисий) Дід Мороз — пам'ятник Леніну, поблизу якого у період зимових свят ставлять новорічну ялинку.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Проєкт Площі Рад 1939 рік
    Проєкт Площі Рад
    1939 рік
  • Спорудження будівлі облвиконкому (1950-ті)
    Спорудження будівлі
    облвиконкому (1950-ті)
  • Луганська Обласна Рада
    Луганська Обласна Рада
  • Луганська облдержадміністрація
    Луганська облдержадміністрація
  • Патріарх Московський Кирил на площі
    Патріарх Московський Кирил на площі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Остапенко С., Ерошкина Е. Луганская улица грез // Жизнь Луганска. – 2009. - № 35. – С. 6-7. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 22 листопада 2011.
  2. ↑ Луганщина в лицах: Владимир Шевченко. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 22 листопада 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Форостюк О. Д. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Площа_Героїв_Великої_Вітчизняної_війни_(Луганськ)&oldid=40993872