Прометеїзм
| Прометеїзм | |
| Названо на честь | Прометей |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Творець | Юзеф Пілсудський |
| Час/дата початку | 1918 |
| Час/дата закінчення | 1939 |
Прометеїзм (пол. Prometeizm) — очолюваний міжвоєнною Польщею рух діаспорних політичних організацій народів колишньої Російської імперії задля спільної боротьби проти СРСР за створення своїх національних держав.
Ключову роль у формуванні руху відіграв політичний діяч Юзеф Пілсудський, який пізніше став главою Другої Польської республіки. Прометеїзм був комплементарним проектом ідеї федерації «міжмор'я» (пол. Międzymorze).
Прометейський рух виник значною мірою завдяки діяльності Уряду УНР у вигнанні, що діяв у Варшаві та Парижі. Його підтримували такі еміграційні уряди: грузинський (Париж), азербайджанський (Стамбул), кубанський (Прага), донський (Прага), кавказький (Стамбул), вірменський (Париж), кримський, ідель-уральський і туркестанський (Стамбул, Париж, Варшава). Також осередки прометейського руху розміщувалися у Тегерані, Берліні, Гельсінках і Харбіні. Продовженням концепції прометеїзму великою мірою було створення Антибільшовицького блоку народів.
Після краху Речі Посполитої у 1795 р., коли вона була поділена між Росією, Австрією та Пруссією, поляки пережили велике потрясіння, але й одночасно великий духовно-патріотичний підйом, що особливо проявився в еміграції у Франції. У цей період прометеїзм став ідеєю бунту проти іноземних поневолювачів. Польща, як титан Прометей, повстала проти поневолювачів і закликала до національно-визвольної боротьби народи, які перебували під гнітом Російської імперії. У польській політичній думці вперше ідеї прометеїзму прозвучали в книзі Юзефа Павліковського, виданій у 1800 р. Саме він як ідеолог повстання під проводом Тадеуша Костюшка 1794 р., висунув ідею, що одним зі шляхів відродження незалежної Польщі було б пробудження відцентрових тенденцій народів царської Росії, а передусім козацтва й України.
Після поразки польських повстань у Парижі діяла організація «Отель Ламбер», яка намагалася об'єднати поляків, українців, козаків та народи Кавказу у спільній боротьбі проти імперії. У Туреччині вів діяльність Михайло Чайковський. У ті ж роки симпатії діячів українського руху до антиімперської боротьби народів Кавказу проявилися у творах Шевченка («Кавказ», де фігурує образ Прометея) та Леоніда Глібова («Полонений черкес»). На початку XX століття була створена ціла низка організацій в Російській імперії та на еміграції, які займалися налагодженням співпраці між національними рухами: Союз автономістів, Союз народів, Бюро народів Росії Дмитра Донцова, Ліга інородницьких народів Росії, Союз малих народів Поволжя.
Після лютневої революції в Києві Михайло Грушевський зібрав З'їзд поневолених народів Росії на підтримку своєї програми федералізації Росії, а у Польщі першим передвісником прометейського руху став Союз зближення відроджених народів.
У 1926 році в Парижі була заснована організація «Прометей» («Прометей»), до складу якої увійшли представники Азербайджану, Донських козаків, Грузії, Ідель-Уралу, Іжорії, Карелії, Комі, Криму, Кубані, Північного Кавказу, Туркестану і України. На цей рух працювали Східний інститут у Варшаві[pl] і Науково-дослідний інститут Східної Європи[pl] у Вільно.
Коротка історія польського прометеїзму була опублікована в лютому 1940 року Едмундом Харашкевичем, офіцером польської військової розвідки, в обов'язки якого з 1927 року до початку Другої світової війни входила координація прометеївської програми. Харашкевич працював у Парижі, куди він втік після захоплення Польщі нацистською Німеччиною і Радянським Союзом.
Творцем і душею концепції, писав Харашкевич, був маршал Пілсудський, який у меморандумі від 1904 року до японського уряду вказував на необхідність використовувати в боротьбі з Росією численні неросійські народи на берегах Балтійського, Чорного та Каспійського морів, і звертав увагу на польську націю, яка завдяки своїй історії, любові до свободи і безкомпромісності стосовно трьох поділів Польщі імперіями, без сумніву займе передове положення і допоможе звільненню інших пригноблених Росією народів.
.jpg)
Крім товариства «Прометей», у Парижі діяло товариство «France-Orient», засноване Яном Токаржевським-Карашевичем, а також Комітет дружби народів Кавказу, Туркестану та України.
Діяльність товариств полягала у розповсюдженні інформації, організації зустрічей і доповідей. Французькою мовою було видано два часописи: «Prométhée» (1926−1938) і «La Revue de Prométhée» (1938−1940). Також члени прометейського руху писали статті до провідних журналів.
Головними діячами паризького руху були: В'ячеслав Прокопович, Олександр Шульгин, Ян Токаржевський-Карашевич, Ное Жорданія, Мустафа Шокай та інші.
Однією із багатьох організацій, які повстали за діяльності прометейського руху у Варшаві, був Східний інститут у Варшаві[pl]. Ця організація активно співпрацювала із Науково-дослідним інститутом Східної Європи[pl] у Вільно, однак в останньому діяльність обмежувалася підготовкою офіцерів II відділу та фінансовою підтримкою інституту.
Головними діячами руху в Варшаві були Роман Смаль-Стоцький (багаторічний голова клубу «Прометей»), Володимир Сальський (голова української секції), Шандрук Павло Феофанович, Георгій Накашидзе[pl], Михайло Фролов, Ісхакі Гаяз.
Починаючи з 1930-х років, розпочався занепад прометейського руху в Польщі. Головними причинами занепаду було підписання пакту про неагресію із СРСР, смерть кількох провідних діячів (Ной Рамішвілі, Тадеуш Голувко), смерть у 1935 році маршалка Юзефа Пілсудського (значно підтримував прометейську концепцію), світова економічна криза, прихід по влади у Німецькій державі Адольфа Гітлера, створення осі Берлін-Рим-Токіо.
По завершенню Другої світової війни колишніми учасниками руху робилися спроби відродити прометейський рух: українцями — в Мюнхені, поляками — в Лондоні. Однак через українсько-польський конфлікт під час Другої світової та зосередження політичного життя в повоєнній українській еміграції в руках фракцій ОУН відродження прометеїзму не відбулося. Натомість під керівництвом ОУН(б) був створений Антибільшовицький блок народів. Окремою групою стояла козацька та калмицька еміграція, що продовжувала традиції Комітету визволення народів Росії. Під час розпаду СРСР була утворена Організація непредставлених націй та народів.
- Польсько-грузинський союз
- Союз автономістів
- Ліга інородницьких народів Росії
- Союз народів
- Конференція поневолених народів Східної Європи та Азії
- Антибільшовицький блок народів
- Організація непредставлених націй та народів
- В. І. Головченко. Прометеївський рух (Прометеїзм) // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- В. Л. Комар. Прометеїзм // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 29. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Комар В. Прометеїзм // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 265 - 266. ISBN 978-966-2067-65-1.
- Поховальний Марш - Fiat Nox
- Bączkowski W. Prometeizm polski a idea sł owiań ska // Bą czkowski W. Grunwald czy Pi ł awce? / W. Bą czkowski. -Warszawa: Wydawnictwo «Myś li Polskiej», 1938. — S. 77.
- Miedziń ski B. Polityka wschodnia Pi ł sudskiego / B. Miedziń ski // Zeszyty Historyczne. — Paryż , 1975. — Z. 31. — S. 9.
- Лисяк-Рудницький І. Козацький проект Міхала Чайковського під час Кримської війни: аналіз ідей / І. Лисяк-Рудницький [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://web.archive.org/web/20150722175105/http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/rudnycki-2.htm.
- Marian Kamil Dziewanowski, Joseph Pilsudski: a European Federalist, 1918—1922, Stanford, Instytut Hoovera, 1979.
- Edmund Charaszkiewicz, Zbiór dokumentów ppłk. Edmunda Charaszkiewicza, opracowanie, wstęp i przypisy Andrzej Grzywacz, Marcin Kwiecień, Grzegorz Mazur, Biblioteka Centrum Dokumentacji Czynu Niepodległościowego, tom 9, Kraków, Księgarnia Akademicka, 2000, ISBN 83-7188-449-4, ss. 56-87 et passim.
- Edmund Charaszkiewicz, Przebudowa wschodu Europy, Niepodległość, London, 1955, ss. 125-67.
- Włodzimierz Bączkowski, O wschodnich problemach Polski. Wybór pism. Opracował Paweł Kowal, Kraków, 2000, wyd. Ośrodek Myśli Politycznej, ISBN 83-7188-405-2.
- Włodzimierz Bączkowski, Czy prometeizm jest fikcją i fantazją
- Timothy Snyder, Covert Polish missions across the Soviet Ukrainian border, 1928—1933, fragmenty w wersji elektronicznej: (s.55, s.56, s.57, s.58, s.59, w: Cofini, Silvia Salvatici (a cura di), Rubbettino, 2005 ISBN 88-498-1276-0 .
- Timothy Snyder, Sketches from a Secret War: A Polish Artist's Mission to Liberate Soviet Ukraine, Yale University Press, 2005, ISBN 0-300-10670-X, (s.41, s.42, s.43)
- Richard Woytak[en], "The Promethean Movement in Interwar Poland, " East European Quarterly, vol. XVIII, no. 3 (September 1984), ss. 273-78. Woytak cytuje obszernie Edmunda Charaszkiewicza, «kluczową postać i eksperta ruchu prometejskiego w kołach II Oddziału Sztabu Głównego WP.»
- Maj I.P., Działalność Instytutu Wschodniego w Warszawie 1926—1939, Warszawa 2007.
- Sergiusz Mikulicz, Prometeizm w polityce II Rzeczypospolitej, Warszawa, Książka i Wiedza, 1971.
- Володимир Комар. Ідеї месіанства «Великої еміграції» в концепції прометеїзму Польщі 20-30-х рр. ХХ ст. // Схід (журнал), № 6(113) 2011.
- Комар В. Л. Конценція прометеїзму в політиці Польщі (1921—1939 рр.): монографія. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2011. — 360 c.
