Проханов Олександр Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проханов Олександр Андрійович
Народився26 лютого 1938(1938-02-26)[1][2] (86 років)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1]
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьжурналіст, письменник, редактор, громадський діяч, сценарист, публіцист, прозаїк-романіст
Alma materМосковський авіаційний інститут (1960)
Знання мовросійська
ЧленствоСП СРСР і Ізборський клуб[3]
Роки активності1967 — тепер. час
Жанрнарис і есей
Нагороди
IMDbID 0698561

Олександр Андрійович Проханов (* 26 лютого 1938, Тбілісі, Грузинська РСР) — радянський і російський письменник, сценарист, публіцист, журналіст, політичний і громадський діяч, російський православний націоналіст-шовініст[4]. Член секретаріату Спілки письменників Росії. Головний редактор газети «Завтра». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1982). Голова російської націоналістичної організації «Ізборський клуб».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 лютого 1938 року у Тбілісі. Прадіди Проханова, молокани, рятуючись від релігійних переслідувань, пішли з Тамбовщини й Саратовської губернії у Північну Осетію й на Закавказзя. Його дід Олександр Степанович Проханов був молоканським богословом й доводився рідним братом Іванові Степановичу Проханова, — засновнику й керівнику Всеросійського союзу євангельських християн (1911—1931) й віце-президенту Всесвітнього баптистського альянсу (1911—1928). Дядько О. А. Проханова, вчений-ботанік, залишився у СРСР після еміграції І. С. Проханова, був репресований, але потім звільнений.

Закінчив Московський авіаційний інститут імені С. Орджонікідзе (1960). Працював інженером, лісником у Карелії і Підмосков'ї. У 19601970-х роках — співробітник газет «Правда», «Літературна газета». У 1971 році видав свої перші художньо-публіцистичні книги. У 1972 році був прийнятий до Спілки письменників СРСР.

З 1986 року активно виступав з публіцистичними нарисами в російських патріотичних та націоналістичних виданнях: журналах «Молода гвардія», «Наш сучасник», газеті «Літературна Росія». У 19891991 роках — головний редактор журналу «Радянська література». З грудня 1990 — головний редактор газети «День».

У серпні 1991 підтримав дії ГКЧП.

У вересні 1993, після указу президента про розпуск Верховної Ради Росії, закликав у газеті «День» скинути «антинародний режим Єльцина».

З листопада 1993 року — головний редактор газети «Завтра».

Під час російсько-української війни підтримував тісні зв'язки з терористами ДНР та ЛНР[5].

В червні 2015 виступив з ініціативою православної канонізації Йосипа Сталіна[6].

В квітні 2017 закликав завдати удару російськими крилатими ракетами по установках залпового вогню та артилерійським підрозділам України на території Донбасу[7][8].

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор романів:

  • «Вічне місто»;
  • «600 років після битви»;
  • «Ангел пролетів»;
  • «Палац»;
  • «Сон в Кабулі»;
  • «Третій тост»;
  • «Чеченський блюз»;
  • «Ті, що йдуть в ночі»;
  • «Червоно-коричневий»;
  • «Пан Гексоген»;
  • «Останній солдат імперії»;
  • «Крейсерова соната»;
  • «Напис»;
  • «Політолог» та інші[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119206528 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 143–147. — ISBN 5-94848-307-X
  3. https://izborsk-club.ru/10978
  4. «Завтра» не будет никогда [Архівовано 4 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. В «ДНР» приехал Проханов с книгой «Убийство городов» [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Сталина предложили причислить к лику святых [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. У Росії пропонують завдати удару по Україні у відповідь на дії США в Сирії. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  8. Проханов. «Асимметричный ответ на удар США — залп русских ракет по ВСУ в Донбассе»
  9. «Роман-газета». 2006, № 17.

Посилання

[ред. | ред. код]