Радомський Олег Антонович
| Радомський Олег Антонович | |
|---|---|
| Народження | 8 січня 1924 |
| Смерть | 30 листопада 1988 (64 роки) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна (підданство) | Україна |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
 Радомський Олег Антонович у Вікісховищі | |
.jpg)
Олег Антонович Радомський (8 січня 1924, Каплинці — 30 листопада 1988, Львів) — український архітектор.
Народився 8 січня 1924 року на Тернопільщині у селі Каплинці (тепер частина села Медова Козівського району) в сім'ї священика. Навчався в народній школі в Каплинцях, пізніше — у гімназії в Золочеві. Протягом 1942—1944 років навчався у Львівському медичному інституті, після чого перевівся на третій курс Львівського будівельного технікуму. Вступив до Львівського політехнічного інституту на інженерно-будівельний факультет. Від 1958 року член Спілки архітекторів УРСР. Працював старшим архітектором у львівському Облсільпроекті, пізніше — в Облпроекті (згодом «Діпроміст»). Помер 30 листопада 1988 у Львові, похований у родинній гробниці на Личаківському цвинтарі, поле № 68.
- Роботи
- Генеральний план забудови міста Бережани (1955).
- Участь в оформленні інтер'єрів Порохової вежі у Львові під час адаптації споруди для потреб Спілки архітекторів (до 1959, разом з Ярославом Назаркевичем і Ярославом Новаківським).[1]
- Перший мікрорайон Львова на вулиці Богдана Хмельницького, реалізований частково (початок 1960-х років, співавтори Микола Мікула, Лариса Каменська).
- Проекти багатоповерхових житлових будинків мікрорайону поблизу нинішніх вулиць Вашингтона і Пасічної у Львові (співавтор Любомир Королишин).
- Житлові будинки у Львові на вулицях Венеціанова, 15 (1965), Стрийській, 28 (1969), Сахарова, 22.
- Комплекс споруд Західного наукового центру АН УРСР на вулиці Науковій (співавтори Анатолій Консулов, Борис Кузнєцов).
- Пансіонат "Дніпро" у Трускавці у співавторстві [2]
- ↑ Шуляр А. М. 45 років Львівському Будинку архітектора // Архітектурний вісник. — 2004. — № 1-2 (21). — С. 46.
- ↑ Г. И. Козюра, Б. Ф. Проценко. Республиканский конкурс на лучшие жилые и общественные здания // Журнал "Строительство и архитектура", 1978, № 8, С. 4-10
- Вуйцик В., Липка Р. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 160.
- Дуда І., Лугова О., Луговий Б. Радомський Олег Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3. — С. 166. — ISBN 978-966-528-279-2..
- Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 376. — ISBN 966-8955-00-5..
- Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 227, 234, 238.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
