Рамон Магсайсай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рамон Магсайсай
ісп. Ramon del Fierro Magsaysay
Народився31 серпня 1907(1907-08-31)[2][4][3]
Ібаd, Острівний уряд Філіппін, США
Помер17 березня 1957(1957-03-17)[1][2][3] (49 років)
Mount Manunggald, Balamband, Себу, Центральні Вісаї, Філіппіни
·авіаційна катастрофа
ПохованняПівнічне кладовище (Маніла)d
Країна Філіппіни
Діяльністьполітик, інженер
Alma materУніверситет Хосе Рісаляd
УчасникДруга світова війна
ПосадаПрезидент Філіппін[d], міністр національної оборони Філіппінd і член Палати представників Філіппінd
ПартіяНаціоналістична партіяd і Ліберальна партія Філіппінd (1953)
Конфесіякатолицька церква
БатькоExequiel Magsaysayd[5]
МатиPerfecta Quimson Magsaysayd[5]
У шлюбі зЛус Магсайсайd
ДітиRamon Magsaysay, Jr.d
Автограф
Нагороди
Grand Cross of the Royal Order of Cambodia Grand Cross of the Order of the Legion of Honour (Philippines) Grand Cross of the Order of the Golden Heart

Рамон дель Фієрро Магсайсай (ісп. Ramon del Fierro Magsaysay, 31 серпня 1907 — 17 березня 1957) — державний і політичний діяч Філіппін. Обіймав посаду президента країни з 1953 по 1957 рік.

Ім'я Рамона Магсайсая носить премія, часто звана азійським аналогом Нобелівської премії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в місті Іба на острові Лусон, де став вчителем. Хоча більшість філіппінської політичної еліти було іспанського походження, Магсайсай належав до малайської меншості[6]. Він отримав торговельну освіту в 1933 році і став генеральним менеджером транспортної компанії у Манілі. Під час Другої світової війни Рамон командував партизанським загоном на острові Лусон, потім був призначений військовим губернатором у своїй рідній провінції коли Сполучені Штати висадили десант на Філіппінах.

1 вересня 1950 року президент Ельпідіо Кіріно призначив Рамона міністром оборони країни (до 28 лютого 1953, потім 1 січня — 14 травня 1954 року). Хоча Магсайсай був лібералом, Націоналістична партія підтримала його на президентських виборах проти Кіріно в 1953 році. Магсайсай обіцяв реформи в кожному секторі філіппінського життя, він був дуже популярним серед населення за свою непідкупність і боротьбу з корупцією.

В області зовнішньої політики Магсайсай дотримувався проамериканського курсу і виступав проти поширення ідей комунізму в часи холодної війни. При ньому Філіппіни стали членом СЕАТО[7]. Втім, з комуністичними повстанцями з Хукбалахапа він вів не тільки збройну боротьбу, але і переговори (через свого посланця Бенігно Акіно-молодшого).

До закінчення строку повноважень як президента Рамон Магсайсай загинув в авіакатастрофі[8], його змінив на посаді віце-президент Карлос П. Гарсія.

Похований на Північному кладовищі в Манілі. Приблизно 2 мільйони людей відвідували державні похорони Магсасая 22 березня 1957 року[9][10][11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Магсайсай Рамон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б Geni.com — 2006.
  6. ↑ Mirokoto (8 листопада 2007). Ilocano Pride: Our Ilocano Presidents.
  7. ↑ Ramon Magsaysay – president of Philippines.
  8. ↑ Gleeck, Jr., Lewis E. (1993). The Third Philippine Republic: 1946–1972. Quezon City: New Day Publishers. с. 190. ISBN 971-10-0473-9.
  9. ↑ Zaide, Gregorio F. (1984). Philippine History and Government. National Bookstore Printing Press.
  10. ↑ Townsend, William Cameron (1952). Biography of President Lázaro Cárdenas.       See the SIL International Website at:   Establishing the Work in Mexico.
  11. ↑ Carlos P. Romulo and Marvin M. Gray: The Magsaysay Story (The John Day Company, 1956, updated — with an additional chapter on Magsaysay's death — re-edition by Pocket Books, Special Student Edition, SP-18, December 1957)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рамон_Магсайсай&oldid=39675216