Рудківський повіт
Рудківський повіт (нім. Bezirk Rudki, пол. Powiat rudecki) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі, УРСР і Третього Рейху. Адміністративним центром повіту було місто Рудки.
| Округ | Самбірський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Рудки |
| Створений | 1854 |
| Площа | 692,34 км² (1880) |
| Населення | 58 857 (1880) |
| |
| Найбільші міста | Рудки, Комарно |
Повіт утворений у 1854 році з 37 самоврядних громад-гмін (Бенькова Вішня, Бложев Дольна (Блажів), Ваньковіце (Ваньковичі), Вощаньце (Вощанці), Вістовіце (Вістовичі), Гошани, Дубаньовіце (Дубаневичі), Долобув (Долобів), Заґуже (Загір'я), Конюшкі Сємяновскє (Конюшки-Семенівські), Канафости, Кнігиніце (Княгиничі), Колбайовіце (Колбаєвичі), Коропуж, Косьцєльнікі (Костильники), Кропєльнікі (Кропильники), Купновіце Нове (Купновичі), Купновіце Старе (Купновичі), Ляшкі Завьонзане (Зав'язанці), Міхалєвіце (Михайлевичі), Новосюлкі Ґосцінне (Новосілки-Гостинні), Ніговіце (Ніговичі), Острув (Острів), Подгайчикі, Романувка (Романівка), Роздзяловіце (Роздільне), Рудки, Угерце Вєняскє, Хлопчице (Хлопчиці), Чайковіце (Чайковичі), Черніхув (Чернихів), Чішевіце (Чижевичі), Шептице (Шептичі)) і 25 фільварків, поділявся на 35 кадастральних гмін.
Після адміністративної реформи 1867 року були скасовані округи, і до Рудківського повіту приєднаний Комарницький повіт, який складався з 38 самоврядних громад-гмін (Андрианув (Андріянів), Бжезєц (Березець), Бурче (Бірче), Бучали, Вербіж, Гонятиче (Гонятичі), Горбаче (Горбачі), Горжанна Мала (Мала Горожанна), Горжанна Вєлька (Велика Горожанна), Румно (Грімне), Голодувка, Кагуюв (Кагуїв), Катариніце (Катериничі), Колодруби, Комарно, Конюшкі Крулєвскє (Конюшки-Королівські), Конюшкі Туліґловскє (Конюшки-Тулиголівські), Ловчице (Лівчиці), Малінув (Малинів), Манастежец (Монастирець), Мости, Нова Вєсь (Нове Село), Новосюлкі Опарскє (Новосілки-Опарські), Подзвєжинєц (Підзвіринець), Поверхув (Повергів), Подольце (Подільці), Погорце (Погірці), Пожече (Поріччя), Сусулув (Сусолів), Туліґлови (Тулиголови), Ричихув (Ричагів), Татаринув (Татаринів), Тершакув (Тершаків), Хлопи, Черкаси, Чуловіце (Чуловичі), Якімчице (Якімчиці) і 28 фільварків, поділявся на 35 кадастральних гмін; Комарницький повіт зберігся в структурі судової адміністрації.
На 1880 р. в повіті було: 39554 греко-католики, 13847 римо-католиків, 475 лютеран, 2 кальвіністів, 67 менонітів, 4911 юдеїв і 1 атеїст. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 37058 осіб, польською — 19020, німецькою — 2737, іншими — 2.
У 1883 р. села Черкаси і Горбачі передані з Рудківського повіту до Львівського. В 1888 р. повіт складався зі 72 самоврядних громад (гмін) і 53 фільварків, поділявся на 73 кадастральні гміни.[1]
Повітовим комісаром і делегатом до УНРади був обраний адвокат д-р Олександер Марітчак (УНДП). Міським комісаром (бургомістром) Рудків був обраний поручник Зенон Кульчицький. Через велику протяжність повіту на Судовий округ Комарно був призначений окремий комісар д-р Іван Кос, штабний лікар та адвокат. Міським комісаром Комарна був обраний Дмитро Ольховий, директор «Товариства Задаткового».[2]
Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР.
| Рудківський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
| Воєводство: | Львівське |
| Утворений: | 1867 |
| Населення: | 79 200[3] (1931) р. |
| Площа: | 670[3] км² |
| Густота: | 118 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | Рудки |
| Міські гміни: | 2 |
| Сільські гміни: | 6 |
| |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
Включений до складу Львівського воєводства Польщі при утворенні воєводства 3 грудня 1920 року на окупованих землях ЗУНР.
Станом на 1934 рік площа Рудківського повіту становила 670 км²; населення (1931 р.) — 79 200 осіб[3].
15 червня 1934 р. з Рудківського повіту до Грудецького передано село Годвишня[4].
1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни[5] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл і в дуже рідкісних випадках обмежувались єдиним дуже великим селом.
- м. Комарно
- містечко Рудки — місто з 1934 р.
Кількість:
1920—1934 рр. — 69
1934—1939 рр. — 6
У 1907 році українці-грекокатолики становили 65 % населення повіту[6].
У 1939 році в повіті проживало 85 870 мешканців (55 090 українців-грекокатоликів — 64,16 %, 10 145 українців-латинників — 11,81 %, 13 670 поляків — 15,92 %, 1 040 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,21 %, 5 655 євреїв — 6,59 % і 270 німців та інших національностей — 0,31 %)[7].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 79 170 населення ніби-то було аж 38 417 (48,52 %) поляків при 36 254 (45,79 %) українців, 4 247 (5,36 %) євреїв і 22 (0,03 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійським 1910 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Дрогобицької області[8].
17 січня 1940 р. повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін:
- Рудківський — з міської ґміни Рудки та сільських ґмін Гошани, Конюшкі Сємяновскє, Купновиці Нове і Погорце;
- Комарнівський — з міської ґміни Комарно та сільських ґмін Комарно і Подзвєжинєц.
Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 відновлений повіт, відновлений був також і поділ на ґміни. Рудківський повіт 11.08.1941 разом з Мостиським повітом підпорядковано крайскомісаріату Судова Вишня (нім. Kreiskommissariat Sadowa Wisznia). На чолі стояв крайсгауптман крайскомісаріату Судова Вишня, цю посаду з 15 вересня 1941 займав адвокат Штокгек (нім. Stockhoeck), який водночас був окружним старостою окружного староства Лемберг-Гродек — крайсгауптманом. Адміністративним центром було місто Львів.
Пізніше окружне староство Лемберг-Гродек було перейменовано на окружне староство Лемберг-Ланд-Схід (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land-Ost)[9]. 1 квітня 1942 шляхом об'єднання окружних староств Лемберг-Ланд-Схід і Лемберг-Ланд-Захід та крайскомісаріату Судова Вишня було утворено т. зв. «Львівську заміську округу» (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land) або ж «Львівське окружне староство». З 1 червня 1943 керівником об'єднаного окружного староства став оберландрат барон Йоахім фон дер Лаєн. 1 липня 1943 створено Бібрківський, Городоцький, Судововишнянський і Жовківський повітові комісаріати (нім. Landkommissariate Bóbrka, Gródek, Sadowa Wisznia, Zolkiew).
Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 р., радянською владою повіт знову був поділений на райони.
- ↑ Powiat Rudecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 916. (пол.)
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- ↑ а б в Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów rudeckiego i gródeckiego w województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 426
- ↑ Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Рудківського повіту в львівській провінції на гміни(сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 551. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2016.
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 69-71
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945 (нім.)
Адміністративний центр: Львів | ||
| Міські повіти |  | |
| Земські повіти | Бібрський • Березівський • Грудецький • Добромильський • Дрогобицький • Жовківський • Кольбушовський • Коросненський • Ланьцютський • Ліський • Любачівський • Львівський • Мостиський • Нисківський • Перемишльський • Переворський • Равський • Рудківський • Ряшівський • Самбірський • Сяніцький • Сокальський • Старосамбірський • Стрижівський • Тарнобжезький • Турківський • Чесанівський • Яворівський • Ярославський | |
