Серцевидка їстівна
| Серцевидка їстівна | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Cerastoderma edule
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Cerastoderma edule (Linnaeus, 1758) [1] | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Серцевидка їстівна (Cerastoderma edule) — вид морських двостулкових молюсків родини Серцевидкові (Cardiidae).
Черепашка сердцевидок зазвичай досить товстостінна, овальна або округла, з верхівками різною мірою зрушеними до переднього кінця. Поверхня покрита різкими радіальними ребрами. Міжреберні проміжки гладкі. Забарвлення раковин зазвичай сірувато-буре або світло-буре.
Довжина досягає 55 мм, висота — 40 мм, ширина — до 32 мм.
Сердцевидки зустрічаються на мулких і піщаних ґрунтах. Поселення даного молюска виявляються в широкому діапазоні глибин — від субліторалі до середнього горизонту літоралі. Щільність поселення в популяціях, розташованих зблизька географічного оптимуму (атлантичний берег Франції), може досягати 2 500 екземплярів. Тварини зариваються на глибину 5-7 см, на ґрунтах з високим вмістом пелітів зустрічаються прямо біля поверхні.
Планктонна личинка розвивається 3-5 тижнів, при осіданні довжина її черепашки становить приблизно 280 мкм. Приблизно до 3 років у молюсків залишається здатність до утворення бісусу, який забезпечує закріплення в ґрунті.
Живиться молюск, фільтруючи зябрами харчові частки з води, що засмоктується ввідним сифоном. При цьому основним джерелом їжі дорослих молюсків виявляються зважені у воді органічні частки, тоді як молодь живиться переважно одноклітинними донними водоростями.[2]
Сердцевидка їстівна поширена біля західного і північного берегів Європи, а також у Балтійському, Середземному, Чорному, Каспійському і Аральському морях (у два останні проникла в той час, коли вони з'єднувалися з Чорним).[3]
Сердцевидка їстівна як і ряд інших видів серцевидок має промислове значення в Атлантиці, в Західній Європі їх споживають в їжу. У Чорному морі ж зустрічається все рідше і рідше, живих молюсків давно вже не знаходять.
- ↑ Jan Johan ter Poorten & Serge Gofas (2011). Cerastoderma edule (Linnaeus, 1758). World Register of Marine Species. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 20 квітня 2011.
- ↑ Kang C. K., Sauriau P.-G., Richard P., Blanchard G. F. (1999). Food sources of the infaunal suspension-feeding bivalve Cerastoderma edule in a muddy sandflat of Marennes-Oleron Bay, as determined by analyses of carbon and nitrogen stable isotopes, Marine Ecology Progress Series, vol. 187, pp. 147–158. ([1])
- ↑ * Зоология беспозвоночных/под ред. В. Вестхайде и Р. Ригера. М.: Т-во научных изданий КМК, 2008.
|
Це незавершена стаття з малакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
