Суд над організаторами Голодомору в Україні
| Суд над організаторами Голодомору в Україні | |
|---|---|
Кримінальна справа про Голодомор в Україні — кримінальна справа[1], порушена 22 травня 2009 року Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України за фактом здійснення посадовими особами геноциду в Україні у 1932–1933 роках, від якого загинули мільйони громадян[1].
13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва підтвердив висновки слідчих Служби безпеки України про організацію вчинення в 1932–1933 роках на території УСРР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — Сталіним, Молотовим, Кагановичем, Постишевим, Косіором, Чубарем та Хатаєвичем геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення, та закрив кримінальну справу на підставі пункту 8 частини 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, у зв'язку з їхньою смертю[2]. Звинувачувального вироку у скоєнні злочину геноциду не було, оскільки кримінально-процесуальне законодавство України не передбачає покарання померлих. Відповідно до пункту 8 ч.1 ст.6 чинного на той час Криміально-процесуального кодексу України Апеляційний суд закрив провадження у справі не за реабілітуючими обставинами, а лише з огляду на смерть осіб, відносно яких були висунуті звинувачення. «Підстав для реабілітації Сталіна Й. В., Молотова В. М., Кагановича Л. М., Постишева П. П., Косіора С. В., Чубаря В. Я. і Хатаєвича М. М. немає» — зазначено в Постанові суду.[3]
Кримінальна справа була порушена 22 травня 2009 року Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України за фактом здійснення посадовими особами геноциду в Україні у 1932–1933 роках, від якого загинули мільйони громадян. Причиною порушення кримінальної справи стало звернення виконуючого обов'язки голови Українського інституту національної пам'яті Ігоря Юхновського, народних депутатів України Григорія Омельченка, Олександра Чорноволенка, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левка Лук'яненка, голови Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса Романа Крицика, а також заяви громадян України з вимогами провести розслідування Голодомору 1932–1933 років в Україні[1].
Порушення кримінальної справи за фактом Голодомору розкритикували, зокрема, спікер парламенту Володимир Литвин, лідер опозиції Віктор Янукович, народні депутати Геннадій Москаль, Ганна Герман, президент України у 1991–1994 роках Леонід Кравчук. Ця критика базується на тому, що закони не мають зворотної дії. Однак, за доктором юридичних наук Володимиром Василенком[4],
|
порушення СБУ кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932—1933 рр., тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України, не суперечить ні принципу заборони зворотної дії закону, ні принципу nullum crimen sine lege (немає злочину без визначення його законом). Воно ґрунтується на принципах загального міжнародного права і нормах Конвенції 1948 р., які є частиною кримінального законодавства України і, зокрема, імплементовані у ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України | 
|
Йдеться про статтю 7 Європейської конвенції 1950 року, де сказано:
|
|
Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого міжнародного правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, які на час їхнього вчинення не становили кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію або бездіяльність, які на час їхнього вчинення становили кримінальне порушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями |
|
Голова СБУ Валентин Наливайченко спростовує заяви критиків та стверджує, що, згідно з українським законодавством, такі злочини, як геноцид, відносяться до компетенції СБУ, і кримінальна справа порушена обґрунтовано і без будь-якого політичного підтексту[5]. Розслідування справи про Голодомор здійснювали слідчі групи СБУ в 17 областях України[6]. Під час розслідування були знайдені унікальні документи: записи судово-медичних експертиз, архівні книжки, книжки реєстрація померлих, річні звіти і ділова переписка, за допомогою яких слідчі відтворювали картину подій тих років[7]. Було зібрано понад 3,5 тисячі документів, справа налічує 253 томи[8].
Виконувач обов'язків голови Інституту національної пам'яті Юхновський, з приводу значення справи сказав:
|
|
Ми хочемо, щоб український суд підтвердив, що Голод 1932-1933 рокув був злочином проти людства, що при владі в Україні тоді був режим терору |
|
Водночас, Ігор Юхновський запевнив, що, скоріше за все, справа не буде стосуватися якихось конкретних осіб[9].
22 грудня 2009 року СБУ передала справу в Генеральну Прокуратуру України[10]. 31 грудня 2009 року справа була передана до суду[11].
12 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва розпочав попередні слухання по справі. 13 січня суддя В. М. Скавронік розглянув кримінальну справу. Рішенням суду підтверджені висновки слідчих Служби Безпеки України про організацію здійснення у 1932–1933 роках на території УСРР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — Йосипом Сталіним, В'ячеславом Молотовим, Лазарем Кагановичем, Павлом Постишевим, Станіславом Косіором, Власом Чубаром та Менделем Хатаєвичем — геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення[12]. 21 січня 2010 року рішення суду набуло чинності[13].
Голова СБУ заявив, що рішення суду відкрило шлях для компенсацій постраждалим[14]. Водночас, Євген Джугашвілі, онук Йосипа Сталіна звернувся до Генеральної Прокуратури України з проханням порушити кримінальну справу проти співробітників СБУ, які вели справу, та судді, який приймав рішення[15].
Суд спирався на ряд архівних документів — речових доказів, які свідчили про вину звинувачених осіб. Зокрема, були наведені такі речові докази — архівні документи, що підтвердили вину:
|
|
Про спрямованість злочину геноциду саме проти частини української національної групи свідчить і такий факт. Відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКП(б) і РНК СРСР на місце виморених голодом українців в Одеську, Дніпропетровську, Донецьку та Харківську області України була організовано переселена людність з Росії та Білорусі, тобто здійснювалась спланована заміна етнічного складу сільського населення в Україні.
Так, згідно з листом заступника завідувача Донецьким обласним земельним управлінням Максимова до НКЗС УСРР про переселення мешканців Івановської області (Росія) на Старобільщину від 13 жовтня 1933 року пропонувалося затвердити розподіл переселенців в кількості 3500 сімей колгоспників між чотирнадцятьма районами Старобільської групи, які за своїм положенням потребують негайного доприселення.
Згідно з постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 11 вересня 1933 року «Про доприселення в степові райони» визначено кількість у 22 000 родин переселенців з північних областей України та порядок їх переміщення до Дніпропетровської, Одеської і Донецької областей у 4 кварталі 1933 року. Постановою РНК СРСР від 31 серпня 1933 року Всесоюзному переселенському комітету доручено до початку 1934 року організувати переселення в степові райони України 15-20 тисяч родин.
Постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 23 вересня 1933 року «Про заходи по доприселенню в степові райони» прийнято рішення про утворення при облвиконкомах спеціальних комісій для вирішення всіх питань, пов'язаних з переселенням.
Президент Політичного комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи Горан Ліндблад схвально оцінив рішення суду[16]:
|
|
Будь-які рішення судів важливі. Ця справа є дуже важливою, коли суд України засудив Голодомор ... Був голод і в інших частинах Радянського Союзу, теж місцями штучний, проте це не йде ні в яке порівняння з Голодомором, коли така велика кількість людей були вбиті, коли людям постійно відмовляли в користуванні продовольством, вкраденим у селян, яких називали «куркулями» |
|
Спікер Держдуми Росії Борис Гризлов засудив це рішення. Голова комітету Держдуми з міжнародних справ Костянтин Косачов сказав:
|
|
На моє глибоке переконання, це рішення українського суду є частиною виборчої кампанії президента Ющенка і його запеклої спроби зберегтися при владі через реалізацію «операції Голодомор» ... Той факт, що масовий голод у колишньому СРСР у 30-х роках минулого століття був наслідком злочинних дій керівництва країни, нам відомо і без штучного вичленовування української теми |
|
- ↑ а б в http://unian.net/rus/news/news-317456.html
- ↑ http://www.zaxid.net/newsua/2010/1/14/84027/[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Василенко В Кваліфікація Голодомору 1932–1933 р.р. в Україні як злочин геноциду і постанова апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2013 р.
- ↑ http://www.dt.ua/3000/3150/66478/
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 7 лютого 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://unian.net/rus/news/news-323523.html
- ↑ http://www.sq.com.ua/show_news/90281.html[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ http://www.oglyadach.com/news/2009/11/26/215732.htm[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ http://unian.net/rus/news/news-317630.html
- ↑ http://ukranews.com/ru/news/ukraine/2009/12/23/8609
- ↑ http://www.imzak.org.ua/articles/article/id/236[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Міняйло, Віктор (14 січня 2010). Суд визнав Голодомор 1932-33 років геноцидом. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 червня 2021.
- ↑ http://www.credo-ua.org/2010/01/12555/
- ↑ http://nbb.com.ua/news/721/18/[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ http://www.zaxid.net/newsua/2010/1/18/104846/[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ http://news.tochka.net/ua/36386-v-pase-privetstvuyut-reshenie-suda-po-golodomoru
- Текст Постанови апеляційного суду м. Києва у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках
- Збірки документів стосовно Голодомору
| Передумови |
|  | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Методи | |||||||||
| Перебіг і реакція | |||||||||
| Відповідальні |
| ||||||||
| Наслідки | |||||||||
| Вивчення |
| ||||||||
| Книги | |||||||||
| Фільми |
| ||||||||
| Пам'ять | |||||||||
