Сєверцов Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сєверцов Олексій Миколайович
Северцов, Алексей Николаевич
Сєверцов Олексій Миколайович
Сєверцов Олексій Миколайович
Сєверцов Олексій Миколайович
Народився11 (23) вересня 1866
Москва, Російська імперія[1]
Помер19 грудня 1936(1936-12-19)[1] (70 років)
Москва, РСФРР, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія → СРСР СРСР
НаціональністьРосіянин
Діяльністьпалеонтолог, зоолог, викладач університету, біолог, науковець
Alma materфізико-математичний факультет Московського університетуd (1889)[2]
ГалузьЕволюційна біологія
ЗакладТартуський університет[2]
Інститут проблем екології і еволюції імені О. М. Сєверцова РАН
КНУ імені Тараса Шевченка[2]
МДУ[2]
Вчене званняДоктор біологічних наук
Науковий ступіньПрофесор
ВчителіМензбір Михайло Олександрович
Аспіранти, докторантиШмальгаузен Іван Іванович
Boris Matveyevd
Воскобойников Михайло Михайлович
ЧленствоПалеонтологічне товариство
НАНУ
Російська академія наук[3]
Відомий завдяки:Еволюційна морфологія та екологія тварин
БатькоСєверцов Микола Олексійович
У шлюбі зMaria Severtsovad
ДітиСєверцов Сергій Олексійовичd
Нагороди
CMNS: Сєверцов Олексій Миколайович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сєверцов.

Сє́верцов Олексі́й Микола́йович (* 11 (23) вересня 1866(18660923), Москва, Російська імперія — †19 грудня 1936, Москва, РРФСР, СРСР) — російський і радянський зоолог, еволюційний біолог, ембріолог, професор порівняльної анатомії Тартуського (з 1899), Київського (1902—1911) та Московського університетів; дійсний член АН СРСР (з 1920) та АН УРСР (з 1925).

Дідусь еволюційного біолога Олексія Сергійовича Сєверцова.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Московський університет (1890). Учень М. О. Мензбіра. З 1899 професор Юр'ївського університету, з 1902 — Київського університету, в 1911—1930 — Московського університету. У 1930 з ініціативи та за участю Сєверцова в системі АН СРСР була організована лабораторія еволюційної морфології, перетворена в 1935 на інститут еволюційної морфології і палеозоології (нині Інститут проблем екології і еволюції імені А. М. Сєверцова РАН). Основні праці з метамерії голови (1891 — 1901) і походження парних кінцівок хребетних тварин (1900, 1908, 1926), а також дослідження з еволюції нижчих хребетних (1916—1927) отримали світове визнання. У філогенетичних роботах прагнув зіставити дані порівняльно-анатомічних і ембріологічних досліджень з палеонтологічними фактами; підкреслював необхідність вивчати при з'ясуванні філогенезу будову, розвиток та функціональне значення всіх систем органів. Висунув теорію походження п'ятипалої кінцівки з 7 — 10-променевої кінцівки предків, що сталася, у свою чергу, від багатопроменевого плавця стародавніх рибоподібних форм.

Сєверцов — засновник еволюційної морфології тварин. В його творах з'ясовані шляхи та напрямки біологічного та морфо-фізіологічного прогресу і регресу, створено вчення про типи (модусу) філогенетичних змін органів та функцій і філогенетичних кореляціях (координаціях). Сєверцов встановив основні напрямки, якими досягається біологічний прогрес. Це ароморфоз — підвищення інтенсивності життєдіяльності організму, ідіоадаптація (окреме пристосування до умов існування). Центральне місце в теоретичному доробку Сєверцова займає проблема співвідношення індивідуального і історичного розвитку (див. біогенетичний закон). Розробив теорію філембріогенезу, згідно з якою еволюція здійснюється шляхом зміни ходу онтогенезу. Закономірності еволюції, з'ясовані Сєверцовим, узагальнені ним у монографії «Морфологічні закономірності еволюції» (нім. вид. 1931, укр. вид., розширене і доповнене, 1939). Сєверцов — творець радянської школи морфологів-еволюціоністів. Олексій Миколайович створив наукові школи — київську і московську. У 1969 засновано премію імені О. М. Сєверцова.

Джерела

[ред. | ред. код]

Велика радянська енциклопедія

Література

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Матвеев Б. С. и Дружинин А. Н. Жизнь и творчество А. Н. Северцова // Памяти академика А. Н. Северцова. — М.—Л., 1939. — Т. 1.
  • Северцова Л. Б. Алексей Николаевич Северцов. Биографический очерк. — М.—Л., 1946.
  • Алексей Николаевич Северцов. Библиография / Сост. А. А. Махотин и Д. Л. Марголина. — М.—Л., 1951.
  • Яблоков А. В. Выдающийся отечественный эволюционист. (К 100-летию со дня рождения А. Н. Северцова)// Журн. эволюц. биохимии и физиологии. — 1966. — Т. 2, № 6.
  • Воробьева Э. И., Феоктистова Н. Ю. Академик А. Н. Северцов и современность // Журн. рбщ. биологии. — 2008. — Том 69, № 2, Март-Апрель. — С. 84-93.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Северцов Алексей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г Фокин С. И., Завойская Н. Е. Владимир Тимофеевич Шевяков (1859–1930): изучение простейших Неаполитанского залива. История длиною в жизнь. Часть II. В советской России, Wladimir Timopheevich Schewiakoff (1859–1930): An Investigation of Protists of the Gulf of Naples. The Life Long Story. Part II. In Soviet Russia // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 2. — С. 25–52. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  3. ↑ Рожнов В. В., Св. В. Найденко История биологической науки в истории академического здания на Ленинском проспекте в Москве, The history of biological science in the history of the academic building on Leninsky Prospekt in Moscow // Историко-биологические исследования — 2021. — Т. 13, вып. 1. — С. 7–23. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2021-11001
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сєверцов_Олексій_Миколайович&oldid=37619444