Танк Пілсудського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Tank Pilsudskiego
Бронеавтомобіль з гербом Польщі та прапором США
Бронеавтомобіль з гербом Польщі та прапором США
ТипБронеавтомобіль
Історія використання
ОператориПольща
Історія виробництва
ВиробникWarsztat Kolejowy
ВиготовленняЛистопад 1918
Виготовлена
кількість		1
Характеристики
Вага5 т.
Довжина6,2 м.
Висота2,20 м.
Обслуга7-8 чол
Головне
озброєння
4 кулемети
Танк Пілсудського у Вікісховищі

Танк «Юзеф Пілсудський» (пол. Czołg "Józef Piłsudski"), відомий також як танк Пілсудського (пол. Czołg Piłsudskiego) — польський імпровізований бронеавтомобіль часів польсько-української війни, створений на основі невідомого важкого автомобіля.

Історія

[ред. | ред. код]

Ідея побудови бронемашини, яка б могла підтримувати штурм піхоти для боротьби із живою силою супротивника, що засіла у будинках, народилася під час битви за Львів. 5 листопада лейтенант Едвард Сас-Свістельницький отримав від капітана Тадеуша Кудельського наказ про створення броньованого автомобіля, а проєкт автомобіля розробив професор Антоній Марковський, який керував будівництвом.[1] Будівництво вагона в залізничних майстернях тривало кілька днів до 7 листопада.[2][3] [4]

Машина вступила в бій 9 листопада, коли підтримувала атаку Казимира Шлеєна через Єзуїтський сад. Окрім командира, решта екіпажу складалася з:

  • Євгеніуша Бернацького та Владислава Кубали (водії).
  • Мечислава Кретовича, Едварда Кустача, Броніслава Нізьола та Стефана Замбеллі (кулеметники).

Атаку автомобіля було зупинено встановленою перешкодою, а потім автомобіль був щільно обстріляний. Три з чотирьох кулеметів машини заклинило, тому транспортний засіб було вилучено. [4]

Головним тактичним успіхом танку під час наступу 9 листопада вважають залучення на себе більшої частини українського кулеметного вогню, що значно зменшило і без того серйозні втрати польської піхоти, та ліквідацію ворожих кулеметних обслуг у палаці Голуховських. В результаті нападу було захоплено квартал на південь від Єзуїтського саду та захоплено будівлю Головпоштамту.[5]

Після кількох днів служби, потім після зіткнення машини з деревом і після розвалу української оборони, під час позиційних боїв, що тривали, екіпаж машини був бойовим резервом 5-го відділення, беручи участь в бойових діях.[6] Наприкінці бою, 22 листопада, танк був спрямований на оборону Личакова, а потім до Краківської площі, де він був знайдений після переможного завершення оборони Львова поляками.[7]

Подальша доля машини не встановлена, ймовірно разом з другою машиною (Кресовець) вона увійшла до підрозділу, відомого як Асоціація бронеавтомобілів. [4]

Реконструкція

[ред. | ред. код]

У 2018 році польський фонд військової підготовки залізниці виділив кошти на реконструкцію бронеавтомобіля. Через відсутність документації розміри розраховувалися за львівською кам'яницею, яку видно на одному зі знімків, який зберігся до сучасності, слугуючи масштабом. Власну броню виготовляли з кількаміліметрового листового металу. Репліку транспортного засобу вперше було представлено публіці на святкуванні сторіччя відновлення незалежності Польщі 11 листопада 2018 року.[8]

Світлини

[ред. | ред. код]
  • Танк Пілсудського на вулицях Львова в день захоплення міста поляками 22 листопада 1918 року.
    Танк Пілсудського на вулицях Львова в день захоплення міста поляками 22 листопада 1918 року.
  • Солдат біля бронеавтомобіля
    Солдат біля бронеавтомобіля
  • Сучасна реконструкція танка Пілсудського
    Сучасна реконструкція танка Пілсудського

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Szkoła Sienkiewicza – auto pancerne „Józef Piłsudski”. Obrona Lwowa. 1-22 listopada 1918. Tom 2. Źródła do dziejów walk o Lwów i województwa południowo-wschodnie 1918-1920. Relacje uczestników. Warszawa. 1993. с. 548. ISBN 83-85218-56-4.
  2. ↑ Szkoła Sienkiewicza – auto pancerne „Józef Piłsudski”. Obrona Lwowa. 1-22 listopada 1918. Tom 2. Źródła do dziejów walk o Lwów i województwa południowo-wschodnie 1918-1920. Relacje uczestników. Warszawa. 1993. с. 549. ISBN 83-85218-56-4.
  3. ↑ Witold Ławrynowicz (2006). Początki polskiej broni pancernej (PDF). Glaukopis. 4: 220—222. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2016. Процитовано 7 серпня 2023.
  4. ↑ а б в Magnuski, Janusz (1993). Samochody pancerne Wojska Polskiego 1918-1939 [Armored cars of the Polish Army 1918-1939] (англ.) (вид. I). Warsaw: WiS. с. 28—29. ISBN 83-86028-00-9.
  5. ↑ Julian Stachiewicz, Obrona Lwowa 1-22 listopada 1918. 2, Relacje uczestników, Lwów 1936, s. 695—713
  6. ↑ Szkoła Sienkiewicza – auto pancerne „Józef Piłsudski”. Obrona Lwowa. 1-22 listopada 1918. Tom 2. Źródła do dziejów walk o Lwów i województwa południowo-wschodnie 1918-1920. Relacje uczestników. Warszawa. 1993. с. 550-552. ISBN 83-85218-56-4.
  7. ↑ Szkoła Sienkiewicza – auto pancerne „Józef Piłsudski”. Obrona Lwowa. 1-22 listopada 1918. Tom 2. Źródła do dziejów walk o Lwów i województwa południowo-wschodnie 1918-1920. Relacje uczestników. Warszawa. 1993. с. 552. ISBN 83-85218-56-4.
  8. ↑ https://web.archive.org/web/20181111000048/http://fkpw.pl/tank/ [dostęp 10.11.2018]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Танк_Пілсудського