Тірідат III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Тірідат.
Тірідат III
цар Парфії
35 — 36
ПопередникАртабан III
НаступникАртабан III
Народився1 століття до н. е.
Помер1 століття
Відомий якмонарх
Рід Аршакіди

Тірідат III — цар Парфії в 35-36 роках.

Тірідат був онуком царя Фраата IV і майже все життя прожив заручником в Римі.

Римська авантюра по захопленню влади в Парфії

[ред. | ред. код]

У 35 імператор Тиберій направив його на Схід як претендента на парфянський престол.

Намісник Сирії Луцій Вітеллій (батько майбутнього імператора Вітеллія), якому була доручена ця операція, зв'язався з незадоволеною парфянською знаттю та інспірував заколот. Вельможі Сіннак та Абдагез скинули царя Артабана III, після чого Тірідат у супроводі Вітеллія, легіонів та союзних військ рушив до Євфрату. Через річку навели наплавний міст, і претендент вступив в Межиріччя. Воєначальник Орноспад, у минулому римський громадянин та соратник Тіберія з придушення іллірійського повстання, привів Тірідату кілька тисяч вершників. Потім до нього приєдналися Сіннак та Абдагез з військами та царською скарбницею[1]. Орноспад був призначений сатрапом Месопотамії[2].

Потім Вітеллій повернувся в Сирію, а Тірідат взяв під контроль грецькі міста Месопотамії та кілька парфянських, після чого був коронований в Ктесифоні. У Селевкії прихильники Тірідата очолили міську раду, а саме місто отримало автономію[3]. Потребуючи грошей, Тірідат, замість того, щоб рушити на схід і підпорядкувати тамтешніх сатрапів, обложив фортецю, де Артабан вкрив свій гарем та скарби. Це дозволило частині знаті, невдоволеної римським ставлеником, і тим, що влада опинилася в руках угрупування Абдагеза, організувати опір. Посланці двох наймогутніших сатрапів, Фраата[4] та Гієрона, розшукали Артабана в Гірканії, де «покритий брудом, обірваний, він здобував собі прожиток луком та стрілами»[5]. Зібравши військо з дахів та саків, Артабан підступив до Селевкії. Тірідат розгубився; одні радили негайно виступити проти ворогів, поки «недавні зрадники та вороги Артабана, які тепер знову підтримують його, ще недостатньо зміцнилися в бажанні коритися йому», але Абдагез переконав царя відступити в Месопотамію і там дочекатися підходу римських та вірменських військ[6].

Відступ швидко перетворився на втечу, оскільки війська визнали його проявом слабкості. Першими царя покинули араби, потім розбіглися всі інші, і Тірідат повернувся в Сирію лише з небагатьма супутниками[7]. Артабан повернув собі владу, а в наступному році уклав мир з римлянами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тацит. Анналы. VI. 32, 36—37
  2. ↑ Дивбойз, с. 146
  3. ↑ Тацит. Анналы. VI. 37, 41—42
  4. ↑ Можливо, сатрапа Сузіани (Дівбойз, с. 146) (рос.)
  5. ↑ Тацит. Анналы. VI. 43
  6. ↑ Тацит. Анналы. VI. 32, 43—44 (рос.)
  7. ↑ Тацит. Анналы. VI. 44 (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Дибвойз Н. К. Политическая история Парфии / Пер. с англ., науч. ред. и библиографич. приложение В. П. Никонова. — СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2008. — 816 с. — (Историческая библиотека). — ISBN 978-5-8465-0638-1.
  • Дьяконов М. М. Очерк истории Древнего Ирана. — М.: Издательство восточной литературы, 1961. — 444 с. ISBN 978-5-8465-0638-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Тірідат_III