Координати: 47°16′8.6232000999933″ пн. ш. 11°23′43.6380001″ сх. д. / 47.26906° пн. ш. 11.39546° сх. д. / 47.26906; 11.39546

Фонтан Леопольда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фонтан Леопольда

47°16′8.6232000999933″ пн. ш. 11°23′43.6380001″ сх. д. / 47.26906° пн. ш. 11.39546° сх. д. / 47.26906; 11.39546
Типфонтан[1]
Статус спадщинипам'ятка культурної спадщини[d][1]
Країна Австрія
РозташуванняІнсбрук[1]
Фонтан Леопольда. Карта розташування: Австрія
Фонтан Леопольда
Фонтан Леопольда (Австрія)
Мапа

CMNS: Фонтан Леопольда у Вікісховищі

Фонтан Леопольда — скульптурна композиція з фонтаном у центрі міста Інсбрука в Австрії. На вершині монумента знаходиться кінна статуя ерцгерцога Тіроля Леопольда V Фердинанда. Одна з перших відомих кінних статуй з двома точками опори.

Історія

[ред. | ред. код]
Малюнок центральній площі Інсбрука XIX століття, на якому видно, що кінна статуя розміщена на окремому постаменті.

Ініціатором створення пам'ятника став сам ерцгерцог Леопольд V Фердинанд. Спочатку він хотів, щоб, крім власної кінної статуї, всю композицію прикрашали ще багато алегоричних фігур з античної міфології. Але через передчасну смерть ерцгерцога в 1632 році (у віці 45 років) повністю задум так і не був реалізований. На даний час біля постаменту розміщені шість фігур: Океану, Діани, Амфітрити, Мопса, Нептуна і Тритона.

Автором проекту став придворний архітектор Крістоф Гумп. Судячи з усього, саме він задумав і здійснив сміливу ідею про створення кінної статуї. Безпосередньо скульптури відливав Каспар Грас.

Варто зазначити, що невдовзі після будівництва пам'ятника нижні статуї були демонтовані і майже сто років зберігалися далеко від сторонніх очей. Справа в тому, що після завершення Тридцятилітньої війни в Тіролі знову стала впливовою Католицька церква. А напівоголені фігури, та ще й античних (тобто язичницьких) богів, здавалися представникам суворої християнської моралі недозволено фривольними. Лише в XVII столітті, коли звичаї пом'якшилися, статуї повернули на місце. Однак і пізніше їх не раз монтували на нових місцях. Деякий час кінна статуя розміщувалася на окремому постаменті без фонтану і без інших фігур. Нинішня композиція у такому вигляді сформувалася до кінця XIX століття.

Галерея

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Christoph Hölz, Klaus Tragbar, Veronika Weiss (Hrsg.):. Haymon, Innsbruck 2017, ISBN 978-3-7099-7204-5, S. 39.
  • Scheicher, Wiesauer: Laufbrunnen, Leopoldsbrunnen. In: Tiroler Kunstkataster. Abgerufen am 17. Juli 2019.

Примітки

[ред. | ред. код]