Філ Гельмут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філ Гельмут
англ. Phil Hellmuth
Ім'я при народженніPhillip Jerome Hellmuth, Jr.
Народився16 липня 1964(1964-07-16)[1] (60 років)
Медісон, США
Країна США
Діяльністьгравець у покер, автор
Alma materУніверситет Вісконсину в Медісоні і Madison West High Schoold
Знання мованглійська[2]
Зріст201 см
IMDbID 1888415
Сайтphilhellmuth.com

Філіп Джером Гельмут-молодший (англ. Phillip Jerome Hellmuth Jr.; нар. 16 липня 1964(1964липня16), Медісон, США) — американський професійний гравець у покер, який виграв рекордні сімнадцять браслетів World Series of Poker. Переможець Світової серії покеру 1989 року (WSOP)[3] і Європейської світової серії покеру 2012 року (WSOPE), а також увійшов до Зали слави покеру WSOP 2007 року. Його широко вважають одним із найкращих турнірних гравців усіх часів[4][5].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Народився в Медісоні, штат Вісконсин, і навчався в школі у Медісон Вест[6]. У школі мав проблеми з оцінками та друзями, і казав, що був «гидким каченям» у своїй родині[7]. Три роки навчався в Університеті Вісконсину у Медісоні, кинувши його заради кар'єри гравця в покер[8][9].

З 1992 року живе в Пало-Альто, штат Каліфорнія[10], зі своєю дружиною Кетрін Санборн[11], психіатром у Стенфордському університеті, і двома їхніми синами, Філіпом III і Ніколасом[12].

Покерна кар'єра

[ред. | ред. код]

Посідає 21-ше місце в рейтингу призових усіх часів[13]. Йому належать рекорди за кількістю потраплянь у призові місця Світової серії покеру (154)[14] і за кількістю фінальних столів (64).

Гельмут знаний тим, що зазвичай займає місце на покерних турнірах набагато пізніше після початку[15].

Станом на липень 2023 року його виграш у турнірах перевищив $29 000 000[16].

Світова серія покеру

[ред. | ред. код]
Філ Гельмут на World Series of Poker 2006.

На Світовій серії покеру 1988 року посів п'яте місце[17]. Опустився на 33 сходинку після того, як його вибив майбутній чемпіон Джонні Чен[18].

1989 року 24-річний Гельмут став наймолодшим гравцем, який виграв Світову серію покеру, перемігши дворазового чинного чемпіона Джонні Чена[19]. Цей рекорд побив Пітер Істгейт (22) у 2008 році[20].

Станом на вересень 2020 року Гельмут виграв понад $15 000 000 на Світовій серії покеру і посів четверте місце в рейтингу, поступившись Антоніо Есфандіарі, Даніелю Колману та Даніелю Негреану[21].

14 із 17 браслетів Гельмута отримав з техаського холдему, хоча мав певний успіх і в інших змаганнях.

Світова серія покеру[22]
Рік Турнір Призові (US$/EU€)
1989 $10,000 No Limit Hold'em World Championship $755,000
1992 $5,000 Limit Hold'em $168,000
1993 $1,500 No Limit Hold'em $161,400
1993 $2,500 No Limit Hold'em $173,000
1993 $5,000 Limit Hold'em $138,000
1997 $3,000 Pot Limit Hold'em $204,000
2001 $2,000 No Limit Hold'em $316,550
2003 $2,500 Limit Hold'em $171,400
2003 $3,000 No Limit Hold'em $410,860
2006 $1,000 No Limit Hold'em with rebuys $631,863
2007 $1,500 No Limit Hold'em $637,254
2012 $2,500 Seven-Card Razz $182,793
2012E €10,450 No Limit Hold'em Main Event €1,022,376
2015 $10,000 Seven-Card Razz $271,105
2018 $5,000 No Limit Hold'em $485,082
2021 $1,500 No Limit 2-7 Lowball Draw $84,851
2023 $10,000 Super Turbo Bounty No-Limit Hold'em $803,818

На Світовій серії покеру 1993 року став другим гравцем в історії турніру, який виграв три браслети за один турнір. Він здобув три перемоги протягом трьох днів поспіль.

На Світовій серії покеру 1997 року виграв свій 5-й браслет за десятиліття, рекордний для 1990-х років.

На Світовій серії покеру 2006 року завоював свій 10-й браслет[23]. Тоді зрівнявся з Дойлом Брансоном і Джонні Чаном за кількістю браслетів. На Світовій серії покеру 2007 року виграв свій рекордний 11-й браслет[24].

Спонсор Гельмута організував його приїзд на Світову серію покеру 2007 на перегоновому автомобілі. Він втратив контроль над автомобілем на стоянці «Rio All Suite Hotel and Casino» і вдарився об освітлювальну лампу. Він пересів на лімузин, запізнившись на подію на дві години[25][26].

На Світовій серії покеру 2008 Гельмут словесно образив іншого гравця й отримав один раунд штрафу[27]. Після приватної зустрічі з комісаром Джеффрі Поллаком покарання було скасовано[28], і Гельмут завершив турнір на 45-му місці[29].

У Світовій серії покеру 2011 року посів друге місце в трьох турнірах[30][31][32].

11 червня 2012 року виграв свій 12-й браслет Світової серії покер, перемігши Дона Зевіна та заробивши $182 793[33]. Коли 1989 року Гельмут виграв свій перший браслет, Зевін посів третє місце після Чана та Гельмута[34]. Це перший браслет, який Гельмут виграв у змаганнях, не пов'язаних із холдемом, і став першим гравцем, який виграв принаймні один браслет за кожне з останніх чотирьох десятиліть, і лише третім гравцем в історії WSOP, який виграв браслет за чотири десятиліття (Джей Геймовіц виграв 6 браслетів, у 1970-их — 2000-их роках, і Біллі Бакстер виграв 7 браслетів за той же період). Гельмут заробив $2,645,333 за четверте місце Big One for One Drop, що стало найбільшим призом на турнірі в його кар'єрі.

4 жовтня 2012 року виграв свій 13-й браслет Світової серії покеру, заробивши 1 022 376 € (1 333 841 $) і ставши першим гравцем, який виграв обидві події WSOP і WSOPE[5]. Ця перемога також зробила Гельмута першим гравцем в історії WSOP, який виграв кілька браслетів за три десятиліття (1993 (3), 2003 (2) і 2012 (2)). Крім того, він посів друге місце в перегонах «Гравець року» WSOP в рекордний третій раз (2006, 2011 і 2012).

8 червня 2015 року виграв свій 14-й браслет Світової серії покеру, заробивши 271 105 доларів[35].

11 липня 2018 року виграв свій 15-й браслет Світової серії покеру, заробивши 485 082 $[36].

17 жовтня 2021 року виграв свій 16-й браслет Світової серії покеру, заробивши 84 851$[37]. Завдяки цій перемозі Гельмут став першим володарем браслетів за п'ять різних десятиліть[38].

2 липня 2023 року виграв свій 17-й браслет Світової серії покеру у турнірі Super Turbo Bounty No-Limit Hold'em та 803 818 доларів[39].

Світовий покерний тур

[ред. | ред. код]

19 разів перемагав, побував за п'ятьма фінальними столами та заробив понад 1,5 мільйона доларів у Світовому покерному турі[40]. Він посів четверте місце в на турнірі 2002 року[41], посів третє місце на турнірі у фіналі у Фоксвудс 2003 року[42], шосте місце на LA Poker Classic 2008[43] та на турнірі Bay 101 2010 року[44], друге місце 2017 року в Bicycle Casino[45]. 2010 року фінішував сьомим на Чемпіонаті світу Світового покерного туру[46].

Інші значні турніри

[ред. | ред. код]

Частий учасник шоу «Покер після темряви» на PokerGO як гравець і коментатор. Гельмут переміг у своєму першому турнірі у першому епізоді третього сезону, з виграшем 120 000 доларів[47]. За два тижні отримав другий титул на шоу з виграшем у 120 000 доларів[48]. Гельмут — чемпіон 3 сезону «Нічного покеру»[49].

2000 року виграв головну подію Poker EM 7-Card Stud в Австрії. Гельмут переміг 437 інших гравців і виграв $106 250[50]. 2005 року виграв перший національний чемпіонат NBC з гедз-ап покеру[51]. Він переміг Мен Нгуєна, Пола Філліпса, Гека Сіда, Лайла Бермана й Антоніо Есфандіарі на шляху до фіналу проти Кріса Фергюсона, якого переміг у двох із трьох ігор. Досягти такого ж результати наступного року не вдалося, він програв у першому раунді Чіпу Різу[52]. 2007 року на британському турнірі виграв чотири з шести групових матчів і зрештою посів третє місце у фіналі. Брав участь у Національному чемпіонаті з гедз-ап покеру 2008 року[53], програвши в першому раунді Тому Двану. 2013 року фінішував на другому місці, програвши Майку Матусову в останньому раунді та заробивши 300 000 доларів[54].

У липні 2020 року PokerGO оголосила нове шоу «Дуель з високими ставками», у форматі гедз-ап з подвоєнням ставки в кожному раунді, а невдаха матиме першим можливість претендувати на матч-реванш. Гельмут зустрівся з Антоніо Есфандіарі в раунді 1 31 липня 2020 року. Після поразки Есфандіарі негайно оголосив про реванш. Раунд 2 відбувся 24 вересня 2020 року, який закінчився перемогою Гельмуту, як і третій, що відбувся 21 жовтня 2020 року. За правилами гри Гельмут обрав грошовий виграш у розмірі 400 000 доларів США замість 4 раунду.

2021 року кинув виклик Даніелю Негреану в «Дуель II з високими ставками». Вони зіграли три раунди, Гельмут виграв усі три та свої 400 000 доларів[55]. Після цієї перемоги повернувся на Duel III. У першому раунді він зустрівся з претендентом Ніком Райтом з Fox Sports і виграв 100 000 доларів[56]. Його серія з семи перемог обірвав Том Дван, який переміг його у райнді 2 за 200 000 доларів[57]. Гельмут переміг Двана в 3 раунді за 400 000 доларів[58].

Інші види діяльності

[ред. | ред. код]

З'явився в кеш-грі GSN і PokerGo, «Покер з високими ставками»[59][60][61]. Брав участь у створенні програмного забезпечення для UltimateBet і раніше був членом Team[62].

Гельмут створив кілька навчальних відео з покеру[63]. Писав для журналу «Cardplayer» і є автором кількох книжок про покер. У травні 2004 року співпрацював з Oasys Mobile над створенням мобільного застосунку «Texas Hold'em by Phil Hellmuth»[64]. Навесні 2006 року змінив Філа Гордона на посаді коментатора ігрового шоу «Celebrity Poker Showdown»[65]. Був тренером з покеру в шоу Fox Sports Network «Best Damn Poker Show»[66].

2009 року видавнича компанія Гельмута, Phil's House Publishing, опублікувала книгу Стівена Джона та Марвіна Карлінса «Deal Me In: 20 Of The World's Top Poker Players Share The Heartcake and Inspiring Stories of How They Postal Pro»[67].

Особистість

[ред. | ред. код]

Знаний як «Покерний нахаба»[68], особливо після бед-бітів. У перший тиждень «Покер після темряви» на NBC попросив своїх колег Шона Шейхана, Стіва Золотова, Гаса Гансена та Гека Сіда не розмовляти. Вони замовкли, але коли Гельмут почав говорити, Сід висміяв його, сказавши: «Будь ласка, замовкни, щоб я міг поговорити», що викликало сміх в інших гравців. Гельмут пригрозив більше ніколи не грати в шоу і пішов зі знімального майданчика. Після втручання продюсерів шоу він повернувся, але вибув після кількох роздач[69]. Присутня Анна Дюк мовчала протягом суперечки, хоча в одному з пізніших інтерв'ю описала поведінку Гельмута як «одну з найбільших надмірних реакцій, яку вона коли-небудь бачила»[70].

П'ятого дня Світової серії 2008 року Гельмут скинув карти в пас у поєдинку з Крістіаном Драгомиром. На прохання Драгомир показав свою руку, це була слабка комбінація 10♦ 4♦. Гельмут продовжував ображати Драгомира, зокрема кілька разів назвав його «ідіотом», і врешті отримав попередження. Інші гравці, зокрема його друг Майк Матусов, радили йому зупинитися. А проте, він продовжував словесно ображати Драгомира[27][28].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ Seaton, Paul (1 травня 2019). Phil Hellmuth on the History and Future of the WSOP. PokerNews.com (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  4. ↑ Pajich, Bob (6 липня 2007). Hellmuth, Enright Inducted into Poker Hall of Fame. CardPlayer.com. Процитовано 31 березня 2009.
  5. ↑ а б Cahlik, Josh; Donnie Peters (4 жовтня 2012). Phil Hellmuth Wins 2012 World Series of Poker Europe Main Event; Watson Wins High Roller. PokerNews.com. Процитовано 5 жовтня 2012.
  6. ↑ Moe, Doug (14 червня 2018). World champ 'Poker Brat' Phil Hellmuth publishes memoir. Channel3000.com (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  7. ↑ Jaudon, Gaelle (10 вересня 2015). Phil Hellmuth: Interview with the Man with 14 WSOP Bracelets. So Much Poker (амер.). Процитовано 7 липня 2018.
  8. ↑ Wolfe, Alexandra (11 серпня 2017). Phil Hellmuth, 'Poker Brat'. Wall Street Journal (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  9. ↑ Torelli, Alec (13 квітня 2015). A MEMORABLE NIGHT OF POKER ON POKER NIGHT IN AMERICA. Alec Torelli (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  10. ↑ McSherry, Lauren (29 березня 2006). The gambler. Palo Alto Online. Процитовано 27 серпня 2023.
  11. ↑ Burnett, Andrew (8 вересня 2021). Phil Hellmuth and Kathy Sanborn; 31 Years of Harmony Between Psychiatrist and Poker Pro. PokerTube (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  12. ↑ Finkel, Michael (27 червня 1994). He Knows When to Hold 'Em. Sports Illustrated Vault (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  13. ↑ All Time Money List. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  14. ↑ WSOP cashes. Hendon Mob Poker Database. thehendonmob.com.
  15. ↑ Saric, Marko (13 липня 2010). Phil Hellmuth: Latest entry to a poker tournament in history. Party Poker. Архів оригіналу за 16 липня 2010. Процитовано 11 липня 2011.
  16. ↑ Phil Hellmuth Jr's profile on The Hendon Mob. The Hendon Mob Poker Database (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  17. ↑ 19th World Series of Poker - WSOP 1988, Seven-Card Stud Split. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  18. ↑ Holloway, Chad (20 грудня 2011). My First: Phil Hellmuth Revisits His First World Series of Poker Cash. PokerNews.com (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  19. ↑ Schawbel, Dan (7 жовтня 2017). Phil Hellmuth: What You Can Learn From The Top Poker Player About Career Success. Forbes (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  20. ↑ Peter Eastgate is youngest World Series of Poker champ. New York Daily News. Associated Press. 11 листопада 2008. Процитовано 27 серпня 2023.
  21. ↑ WSOP All Time Money List. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  22. ↑ Phil Hellmuth Jr's profile on The Hendon Mob. The Hendon Mob Poker Database (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  23. ↑ Henriquez, Alex (25 липня 2006). A Perfect 10! Hellmuth Wins 10th WSOP Bracelet. CardPlayer.com. Процитовано 4 червня 2016.
  24. ↑ WSOP Event 15 Results. ESPN.com (англ.). 12 червня 2007. Процитовано 30 березня 2024.
  25. ↑ Hartness, John (10 липня 2007). WSOP Updates, $10,000 Main Event, Day 1d. PokerNews.com. Процитовано 31 березня 2009.
  26. ↑ STING (14 липня 2007). Phil Hellmuth Car Crash Raises More Questions Than Answers. Gambling911.com. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 31 березня 2009.
  27. ↑ а б WSOP Event 54, Day 5. WorldSeriesofPoker.com. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 31 березня 2009.
  28. ↑ а б WSOP Event 54, Day 6. WorldSeriesofPoker.com. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 31 березня 2009.
  29. ↑ Last former champ, Hellmuth, eliminated at WSOP. ESPN.com. Associated Press (англ.). 14 липня 2008. Процитовано 30 березня 2024.
  30. ↑ 42nd World Series of Poker - WSOP 2011, No Limit Deuce To Seven Draw World Championship. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  31. ↑ 42nd World Series of Poker - WSOP 2011, Seven Card Stud Hi/Lo Championship. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  32. ↑ Holloway, Chad (10 серпня 2011). The WSOP on ESPN: $50,000 Poker Player's Championship. PokerNews.com (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  33. ↑ Nuwwarah, Mo (10 червня 2020). This Day in WSOP History: Phil Hellmuth Wins Bracelet No. 12. PokerNews.com (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  34. ↑ 20th World Series of Poker - WSOP 1989, No Limit Hold'em World Championship. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  35. ↑ Holloway, Chad (9 червня 2015). Phil Hellmuth Wins Record 14th WSOP Bracelet After Capturing $10K Razz Title. PokerNews.com (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  36. ↑ Dewey, Todd (12 липня 2018). Phil Hellmuth wins record 15th WSOP bracelet. Las Vegas Review-Journal. Процитовано 12 липня 2018.
  37. ↑ Hansen, Matt (17 жовтня 2021). Phil Hellmuth Wins Record 16th World Series of Poker (WSOP) Gold Bracelet. PokerNews.com. Процитовано 17 жовтня 2021.
  38. ↑ Sofen, Jon (3 липня 2023). Phil Hellmuth's Bracelet Record is Even More Impressive Than You Realized. PokerNews.com (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  39. ↑ van Wingerden, Cottrell (2 липня 2023). Phil Hellmuth Wins Record-Extending 17th World Series of Poker Bracelet. PokerNews.com. Процитовано 2 липня 2023.
  40. ↑ Phil Hellmuth. World Poker Tour (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  41. ↑ Main Gold Rush Tournament Season 2002-2003. World Poker Tour (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  42. ↑ Main World Poker Finals Season 2003-2004. World Poker Tour (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  43. ↑ Main WPT L.A. Poker Classic Season 2007-2008. World Poker Tour (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  44. ↑ Main Tour WPT Bay 101 Shooting Star Season 2009-2010. World Poker Tour (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  45. ↑ Main Tour WPT Legends of Poker Season 2017-2018. World Poker Tour (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  46. ↑ Main WPT World Championship Season 2009-2010. World Poker Tour (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  47. ↑ Poker After Dark (PAD) Season III, Week 1 - Dream Table. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  48. ↑ Poker After Dark (PAD) Season III, Week 3 - Hecklers. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  49. ↑ Late Night Poker winners. gamble.co.uk. Архів оригіналу за 7 березня 2008.
  50. ↑ Poker EM 2000, Limit 7 Card Stud. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  51. ↑ 2005 National Heads-Up Poker Championship, Heads-Up No Limit Hold'em. The Hendon Mob (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  52. ↑ Hellmuth can't defend. vegastexasholdem.net. Архів оригіналу за 12 вересня 2006.
  53. ↑ Hellmuth schedule. philhellmuth.com. Архів оригіналу за 9 лютого 2009.
  54. ↑ Fast, Erik (27 січня 2013). Mike Matusow Wins 2013 NBC National Heads-Up Poker Championship - Poker News. CardPlayer.com. Процитовано 13 січня 2019.
  55. ↑ Glatzer, Jason (24 червня 2021). Hellmuth Sweeps Negreanu To Win High Stakes Duel II. PokerNews.com (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  56. ↑ Duckworth, Tim (29 липня 2021). Phil Hellmuth Wins Round 1 of High Stakes Duel III for $100K. PokerGO Tour (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  57. ↑ Sofen, Jon (25 серпня 2021). Down Goes the Poker Brat: Dwan Cracks Hellmuth's Aces Again to Win High Stakes Duel III. PokerNews.com (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  58. ↑ Duckworth, Tim (26 січня 2022). Phil Hellmuth Wins Round 3 of High Stakes Duel III for $400,000. PokerGO Tour (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  59. ↑ Duckworth, Tim (16 листопада 2020). The Return of High Stakes Poker with Phil Hellmuth. PokerGO Tour (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  60. ↑ Chaffin, Sean (14 грудня 2006). BACK IN ACTION: 'High Stakes Poker' Returns to PokerGO With Plenty of Cash on the Line. US Poker. Процитовано 27 серпня 2023.
  61. ↑ Sofen, Jon (13 лютого 2021). Hellmuth, Ivey, Dwan Highlight Throwback-Style 'High Stakes Poker'. CardsChat.com (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.
  62. ↑ Richards, Connor (1 січня 2023). Before FTX: A Look Back at the Ultimate Bet & Absolute Poker Superusing Scandal. PokerNews (англ.). Процитовано 27 серпня 2023.
  63. ↑ Marchand, Justin (18 липня 2007). Poker Brat Parlays Gold Into Big Business. CardPlayer. Процитовано 27 серпня 2023.
  64. ↑ Wireless Developer Network. Wirelessdevnet.com. 25 липня 2006. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 31 березня 2009.
  65. ↑ Feldman, Andrew (22 березня 2006). Hellmuth is new host on Celebrity Poker Showdown. ESPN.com (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  66. ↑ The Best Damn Poker Show - Phil Hellmuth Blog. www.cardplayer.com. Процитовано 7 серпня 2017.
  67. ↑ Murphy, Stephen A. (28 червня 2009). Deal Me In -- Phil Hellmuth. CardPlayer.com. Процитовано 7 серпня 2017.
  68. ↑ Sofen, Jon (8 січня 2019). CardsChat Interview: Phil Hellmuth on Relationship with Negreanu, GTO Poker, and DraftKings Sports Betting National Championship. CardsChat.com. Процитовано 22 листопада 2019.
  69. ↑ Phil Hellmuth's Blog. Philhellmuth.com. 4 січня 2007. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 31 березня 2009.
  70. ↑ Poker After Dark: Best Of, NBC, original airdate June 28, 2009.
  71. ↑ Hawk, Ryan (19 серпня 2018). Episode #271: Phil Hellmuth - From Poker Brat To #Positivity. 15 Time World Champion Shares His Insecurities. The Learning Leader Show (амер.). Процитовано 27 серпня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філ_Гельмут&oldid=43398030