Швайківці
| село Швайківці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Заводська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060150040013427 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1485 |
| Населення | 135 (на 2021)[1] |
| Територія | 1.060 км² |
| Поштовий індекс | 48516 |
| Телефонний код | +380 3552 |
| Катойконіми | швайківчани |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°1′15″ пн. ш. 25°56′3″ сх. д. / 49.02083° пн. ш. 25.93417° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
283 м |
| Водойми | р. Нічлава |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Гадинківці |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48523, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт Заводське, вул. Чарнецького, 7. |
| Староста | Антохів Микола Станіславович |
| Карта | |
  Швайківці | |
 Швайківці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Шва́йківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Заводська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Швайківської сільської ради.
Розташоване на правому березі р. Нічлавки (права притока Нічлави, басейн Дністра), за 12 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Гадинківці.
У селі є вулиці[2]:
- Гранична,
- Чортківська,
- Шкільна,
- Центральна.
Назва села утворена від патронімної назви Швайківці з первісним значенням «нащадки чи піддані Швайка». Антропоніми Швайко мотивовано апелятивом швайка «товста голка; товсте шило»[3].
Микола Крикун подає[4] наступні варіанти назв с. Швайківці, зафіксовані у хронологічному порядку у відповідних джерелах:
- Szwajkowce, с. — Подимний реєстр 1629, 1650, 1667;
- Szwajkowce, с. — Кам'янецька земська книга 1636;
- Szwajkowce, с. — Комісарський реєстр 1678;
- Sewoykofce, с. — Боплан.
Поблизу села виявлено курган та поселення давньоруської культури.
Перша письмова згадка про населений пункт — 1485 р. як власність братів Бучацьких гербу Абданк.
1485 р. сини Давида Бучацького Міхал, Станіслав i Ян набули від Фредра села Швайківці i Секманівці (пол. Sekmanowce) нa Поділлі.[5]
Згідно з податковим реєстром Подільського воєводства, укладеного королівським ротмістром і митником подільським Станіславом Яцимірським 1569 року село належало дідичеві Ґолінському і мав трьох орачів, кожен з яких повинен був сплачувати від плуга по 10 ґрошів[6][7].
Податковий реєстр Кам'янецького еялету за 1681 рік описує стан села: «Село Швайківці, опущене, неподалік від Чорткова. Водяний млин один зруйнований, став один зруйнований. Шляхом оцінки вартість 5000»[8].
У 1785 р. в селі проживало 306 мешканців. За Австро-Угорщини у Швайківцях були дві корчми (власники — євреї) та дві крамнички. 1880 р. в селі — 96 будинків, 633 особи. Кілька місцевих мешканців еміґрували до Канади. В селі функціонували фільварок (власність спольщеного німця Рудрофа), млин.
За Австро-Угорщини фуціонувала 1-класна школа з українською мовою навчання; за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).
Деякий період Швайківці були центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934[9] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни.
20–21 липня 1941 р. органи НКВС розстріляли в місті Умані на Черкащині жителів села Дмитра Іванціва й Антона Яворського.
Від червня 1941 до березня 1944 роках — під нацистською окупацією[10]
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
- Ярослав Байрак (нар. 1912),
- Григорій Бисюк (нар. 1913),
- Йосип Боднарчук (нар. 1917),
- Петро Боднарчук (нар. 1906),
- Антон Бойко (нар. 1899),
- Роман Бойко (нар. 1925),
- Антон Віват (нар. 1900),
- Григорій Говенко (нар. 1910)
- Григорій (нар. 1910),
- Дмитро Іванців (нар. 1909),
- Євстахій Іванців (нар. 1915),
- Мирослав Іванців (нар. 1915),
- Павло Васильович Іванців (нар. 1911),
- Павло Романович Іванців (нар. 1918),
- Роман Іванців (нар. 1926),
- Франко Іванців (нар. 1919).
В УПА воювали Іван Василишин, Антін Іванців, Роман Процьків, Омелян Хабенюк та інші місцеві жителі.
Приміщення школи непогано збереглось і в ньому по 2004 рік навчалися діти[11].
В березні 2009 року між Швайківцями і Гадинківцями на тополі з'явився хрест[12].
З 27 листопада 2020 року Швайківці належать до Заводської селищної громади[13].
Протягом певного часу в селі діяла неорганізована школа (зокрема, у 1880 році), учителем в якій працював Едвард Паклерський (пол. Edward Paklerski).[14]
За Австро-Угорщини функціонувала 1-класна школа з українською мовою навчання; за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).
Приміщення школи непогано збереглось і в ньому по 2004 рік навчалися діти[11].
- церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (УГКЦ; 1734; дерев'яна, реставрована і відкрита 11 червня 1989 року, про що свідчить напис на стіні церкви).
Капличка Новомучеників і Блаженних українського народу проголошених Папою Іваном Павлом ІІ під час відвідин України у 2001 році. Збудована і освячена 2004 року.
- Курган Швайківці I (західноподільська група скіфського часу) — щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, охоронний номер 1479[15].
- Поселення Швайківці II (епоха бронзи; ранньозалізний час; трипільська культура; черняхівська культура) — щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, охоронний номер 1850[15].
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985).
- пам'ятник релігійному діячеві В. Байраку (2004, скульптор Д. Пилип'як)
На околиці села збережено «фіґуру» святого Флоріана — захисника від вогню (1864; фундатор Рудроф). За переказами, вона встановлена на честь австрійського офіцера-драґуна, який загинув при гасінні пожежі у Швайківцях[16][17][18][19].
Кількість дворів у 1910 р. — 127, 1931 — 128.
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 1938 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2003 | 2011 | 2013 | 2014 | 2015 | 2017 | 2018 | 2021 | ||
| 721 | 755 | 723 | 752 | 155[20] | 150[21] | 145[2] | 148[22] | 135[1] | |||||||||||
Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1906 р.), «Січ», «Луг», «Сільський господар» та інші; бібліотека, хоровий і театральний гуртки, кооператива.
До 2021 року функціонував клуб та бібліотека, які реорганізували в студію с. Шманьківці Центру культурних послуг Заводської селищної ради[23].
Працюють фельдшерсько-акушерський пункт, ПАП «Злагода», фермерські господарства «Андрій», «Сокіл-2», «Курган-2».
- Володимир Байрак (чернече ім'я — Віталій; 1907—1946) — релігійний діяч, ієромонах-василіянин.
- Фелікс Юзеф Лянцкоронський (1737—?), син Константія та Юстини Злотницької[24].
- Станіслав Лянцкоронський — каштелян галицький[25]
- Станіслав Лянцкоронський — подільський воєвода, каштелян галицький; також був дідичем сіл Шманьківці, Шманьківчики та інших.[26]
- Константій Лянцкоронський — мечник гостинський, у 1741 році після тривалого процесу уклав угоду з домініканцями Чорткова.[24]
- Рох Лянцкоронський (1738—1739), син Константія та Юстини Злотницької
- Мар'янна Лянцкоронська (1748—1750), дочка Казімежа та Вікторії[24].
У 2022 році Людмила Гуменюк видала книжку «Швайківці у плині століть»[27]. Гуменюк Л. Швайківці у плині століть... Тернопіль :Підручники і посібники, 2022. - 396с.
- ↑ а б
s:Рішення Заводської селищної ради від 12.11.2021 №570 «Про утворення старостинських округів...».
- ↑ а б Блаженко, А. Село між двох осель // Голос народу. — 2017. — № 12/41 (13 жовтня). — С. 7. — (День газети «Голос народу»).
- ↑ Бучко Д., Котович, В. Походження назв населених пунктів Тернопільщини. — Дрогобич : Посвіт, 2017. — С. 290.
- ↑ Швайківці (Szwajkowce) // Подільське воєводство у XV—XVIII століттях: : статті і матеріали / М. Крикун. — Львів, 2011. — С. 198. — ISBN 978-617-607-064-1.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 221. (пол.)
- ↑ Źródła dziejowe. T. XVIII, cz. I. Polska w XVI w. Ruś Czerwona. — Warszawa, 1902. — S. 99.
- ↑ Слободян, В. До історії сіл Гадинківці та Швайківці і їх церков // Християнська сакральна традиція: Віра, духовність, мистецтво. Матеріали II Міжнародної наукової конференції, м. Львів, 24-25 листопада 2010 р. (Апологет). — Львів, 2010. — С. 245.
- ↑ Kołodiejczyk D. The Ottoman Survey Register of Podolia (ca.1681). Defter-I Mufasal-I Eyalet-I Kamanice. Part One. — Cambridge-Kyiv, 2004. — P. 452—453.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu czortkowskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Dziennik Ustaw. — 1934. — № 68, poz. 632. — S. 1268. (пол.)
- ↑ Лист Архівного відділу Чортківської РДА від 18 липня 2019 року № 417.
- ↑ а б Історична довідка. Швайківці. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ Як «знак згори» між Швайківцями і Гадинківцями передрік подальшу долю України [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // Чортків.City, 27 червня 2020 р.
- ↑ Рішення Заводської селищної ради від 27 листопада 2020 року № 9 «Про реорганізацію Залісянської сільської ради, Шманьківської сільської ради, Шманьківчицької сільської ради та Швайківської сільської ради шляхом приєднання до Заводської селищної ради [Архівовано 7 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1880. — Lwów : Galicyjska drukarnia rządowa, 1880. — S. 391. (пол.)
- ↑ а б Відповідь Тернопільської ОДА на інформаційний запит 07-5714/42-29 від 19 вересня 2018 р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Карпович, В. Пожежі на Тернопільщині [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2017. — 16 листопада.
- ↑ Сакральна скульптура Тернопільщини / упоряд. : С. Грабовий, В. Зацна, В. Салук, Л. Строцень, М. Ягодинська. — Тернопіль : «Підручники і посібники», 2020. — С. 330. — ISBN 978-966-07-3814-0.
- ↑ Губенко, С. Святий Флоріан [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Голос України. — 2003. — 6 лютого.
- ↑ Пустиннікова, І. Покровитель пожежників, який кілька років стояв без голови // Gazeta.ua. — 2017. — 30 травня.
- ↑ Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Швайківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 519—520. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Паспорт Чортківської міської громади.
- ↑ Лист Чортківської РДА № 01-1026 від 9 липня 2018 року [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ s:Рішення Заводської селищної ради від 12.11.2021 №569 «Про перейменування та внесення змін...».
- ↑ а б в Boniecki A. Herbarz polski… — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 349.
- ↑ Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 452—453. (пол.)
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.]… — Cz. 1. — T. 13. — S. 336. (пол.)
- ↑ Білик, А. «Швайківці у плині століть» // Вільне життя плюс. — 2022. — № 11 (11 лютого). — С. 5. — (Прочитане).
- Антохів М., Уніят В. Швайківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 628. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Швайківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 519—520. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 331—349. (пол.)
- Швайківці. Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 229—230.
