| dbo:abstract
|
- L'ager publicus era el territori que pertanyia al poble romà. S'hauria creat ja sota Ròmul que va dividir el territori romà (ager romanus, el territori que pertanyia a l'estat romà) en tres parts: l'ager regius o domini reial; l'ager privatus, lots distribuïts a les famílies patrícies; i l'ager publicus, pastures col·lectives per les famílies romanes. L'ager publicus es va nodrir dels territoris conquerits sobretot després de les guerres samnites. Quan Roma conqueria un regne confiscava la meitat o el 60% de les terres que passaven a l'ager publicus; hi passaven sempre les mines i les salines, que eren estratègiques per l'estat. El Decemviri Agris Dandis Adsignandis era el col·legi de decemvirs encarregat de repartir i controlar l'ager publicus. Amb les mines i salines l'estat s'assegurava uns ingressos regulars, si bé generalment concedia la gestió a empreses privades a canvi d'una quantitat prefixada. A l'ager publicus es podien crear colònies romanes. La terra doncs estava ocupada però no podia ser posseïda per qualsevol excepte quan l'estat distribuïa lots d'ager publicus a persones que havien fet un servei a la pàtria (com servei militar, als veterans principalment) o per pagar un deute públic; els antics propietaris de les terres en podien continuar l'explotació; els colons tanmateix gaudien de la possessió però no de la propietat, i l'explotaven contra el pagament en natura (vectigalia) o en especies (stipendium o tributum). Amb els temps els posseïdors van voler esdevenir propietaris i van provocar un moviment social que va portar a la reforma dels Gracs, i a la crisi de la república. Al període imperial, la major part de l'ager publicus d'Itàlia havia estat distribuïda als veterans de generals com Luci Corneli Sila, Gai Juli Cèsar i Gneu Pompeu Magne, por lo que tot el que quedava eren propietats de les ciutats i terres comunes de pastura. A les províncies en canvi els terrenys públics eren immensos i van passar a propietat de l'emperador si bé en realitat tots van romandre sota possessió privada. (ca)
- The ager publicus (Classical Latin: [ˈaɡɛr ˈpuːblɪkʊs]; "public land") is the Latin name for the public land of Ancient Rome. It was usually acquired via the means of expropriation from enemies of Rome. (en)
- Der ager publicus (lat., wörtlich öffentlicher Acker) war in der römischen Republik das im Besitz des Staates befindliche Land, anfangs das Gemeindeland der Stadt Rom, und die ursprünglich übliche Form des Eigentums an Grund und Boden. (de)
- Ager publicus (ˈaɡɛr ˈpuːblɪkʊs ahoskatua, 'lurzoru publiko') Antzinako Erroman lurzoru publikoak zuen izena izan zen. Etsaien desjabetzearen bitartez lortzen zuten eta hiria edo kanpamentua babesteko edo setiatzeko erabiltzen ziren gaiak: harriak, enborrak, lurra. Erromatar zabalkundearen hasieran honela deitzen zituzten latindar koloniei baina (c. k. a. 225) eta gero, Galia Zisalpinoa bereganatu zutenean, jabe txikiei alokatu zuten. Inperioaren garaian, Sila, Julio Zesar edo Ponpeio jeneralen garaiko beteranoen eskuetan zegoen eta probintzietan enperadorearenetan. (eu)
- Ager publicus (ˈaɡɛr ˈpuːblɪkʊs, tierra pública) es el término latino para referirse a la tierra pública en la Antigua Roma. Normalmente, era adquirida por medio de la confiscación a los enemigos de Roma. (es)
- L’ager publicus doit être différencié de l’ager romanus. Littéralement, c'est le territoire qui appartient au peuple romain contrairement à l’ager romanus qui appartient à Rome. Le Decemviri Agris Dandis Adsignandis était le collège de magistrats spécialisé dans le contrôle et la distribution de l’ager publicus. En outre, il s'agit d'une terre confisquée par Rome. (fr)
- Nel diritto romano, l'ager publicus, letteralmente "agro pubblico", era l'insieme ed il carattere giuridico di porzioni di territorio (terreni, fondi, latifondi, e per impropria estensione talvolta anche gli altri immobili) di proprietà dello stato. L'Ager era esterno alla città vera e propria, delimitata dal pomerio. (it)
- Ager publicus (po łacinie ziemia publiczna) – publiczne grunty w starożytnym Rzymie, którymi zarządzało państwo. Według tradycji twórcą ager publicus był Romulus, który przydzielił obywatelom Rzymu działki po 2 jugera (jednostka obszaru odpowiadająca późniejszej mordze), zaś resztę terenów przeznaczył do uprawy kolektywnej. Na ager publicus składały się ziemie zdobyte na nieprzyjacielu, zabrane zbuntowanym sprzymierzeńcom i "ziemie niczyje". Sporą ich część odebrano np. italskim miastom, które poparły Hannibala (zobacz: wojny punickie). Każdy obywatel mógł użytkować 500 jugerów (około 125 hektarów) ziemi publicznej, ale w drugiej połowie II wieku p.n.e. wielu bogatych właścicieli ziemskich zajmowało wielokrotnie więcej, podczas gdy ogromne rzesze ubogich obywateli pozbawione były ziemi w ogóle. Tę wywołującą poważne napięcia społeczne sytuację miały zakończyć reformy Grakchów (rozpoczęte w 133 roku p.n.e.). Juliusz Cezar przeprowadził na terenie Kampanii dwie ustawy agrarne w 59 roku p.n.e. (pl)
- Ager publicus maakte een groot gedeelte uit van het Romeinse staatseigendom (domeingoed), en was door veroveringen, soms door schenking verkregen. (nl)
- Áger públicus (а́гэр пу́бликус, с лат. — «Общественная земля, общественное поле») — земля, находившаяся в собственности Римского государства. Традиционно фонд ager publicus пополнялся за счёт захвата части земель италиков. На некоторые участки ager publicus выводились римские колонии, однако многие участки обрабатывались как мелкими, так и крупными арендаторами. Со временем крупные арендаторы вытеснили мелких и стали считать ager publicus своей собственной землёй. Поскольку крупные землевладельцы чаще использовали труд рабов вместо наёмного труда вытесненных ими свободных, число безземельных крестьян увеличивалось. В 133 до н. э. народный трибун Тиберий Семпроний Гракх потребовал ограничить размер земельного участка 500 югерами (125 га) с дополнительными 250 югерами на каждого взрослого сына (но не более двух), а освободившуюся землю разделить участками по 30 югеров (7,5 га) без права продажи. За изъятие земли крупным землевладельцам выплачивалось вознаграждение. После определённых трудностей, связанных с сопротивлением крупных землевладельцев lex Sempronia Agraria был проведён. Для выполнения решения была создана комиссия из трёх человек (триумвиров), в которую вошли Тиберий и Гай Семпронии Гракхи, а также тесть Тиберия Аппий Клавдий Пульхр. После убийства Тиберия Гракха выполнение закона было на время остановлено, пока младший брат Тиберия, Гай Семпроний Гракх, не восстановил работу комиссии. После вынужденного самоубийства Гая Гракха было принято несколько законов, которые фактически приостановили передел земли. (ru)
- Ager publicus, latin för "den offentliga åkern", var som tillhörde romerska republiken respektive Romerska kejsardömet. Det var vanligen land som tillföll staten genom expropriation från romarrikets fiender eller från de områden som romarna erövrade. Rom expanderade i omgångar. När Rom expanderade i central Italien användes ager publicus för romerska kolonier och senare (efter 338 f.Kr.) latinska kolonier. Efter slaget vid Telamon 224 f.Kr. erövrade romarna mycket mark från den cisalpingalliska stamkoalitionen som i stor utsträckning gavs till nya latinska kolonier eller småbrukare. I södra Italien förblev mycket av den erövrade marken ager publicus, men hyrdes ut till storbönder. Detta stred mot lagstiftning från 367 f.Kr. Annan ager publicius fortsatte att brukas av de folk den konfiskerats från. Med den växande befolkningen och med växande latifundium blev det brist på land. Briten på land, och fördelningen av land, blev också en stridsfråga. Bröderna Gracchus, Tiberius Sempronius Gracchus och Gaius Sempronius Gracchus, var bland dem som drev frågan om landägande. År 111 f.Kr. instiftades en lag som gav möjlighet för småbrukare att få äganderätt till den del av ager publicus de brukade. Landfrågan var en het stridsfråga under flera decennier och en bidragande orsak till bundsförvantskriget 91 - 88 f.Kr. Under kejsartiden hade mycket ager publicus i Italien fördelats till veteraner och generaler såsom Lucius Cornelius Sulla, Gaius Julius Caesar och Gnaeus Pompeius Magnus. Den ager publicus som var kvar ägdes antingen av städer eller var allmänningar för bete. I de romerska provinserna fanns på pappret mycket ager publicus som ägdes av kejsaren. I praktiken betraktades det som enskild egendom. (sv)
- Ager publicus designa o conjunto de bens imóveis pertencentes ao Estado romano, constantemente aumentados devido aos confiscos de terras aos vencidos, sobretudo depois da Segunda Guerra Púnica. Havia diversas categorias, como as florestais e mineiras, terrenos de lavoura, terrenos baldios, e outros. Parte podia ser alugada ao Estado, em condições fixadas pelas . Por vezes, foi utilizado para favorecer as classes pobres (Gracos) ou para garantir a aposentadoria dos legionários, (a partir de Caio Mário). Por último, confundiu-se com os domínios imperiais. (pt)
- Ager publicus (латиною — громадське чи суспільне поле) — назва захоплених Римською республікою земель підкорених міст та громад, зазвичай 1/3 їх території, що перетворювалися на державний земельний фонд. Оброблені землі аґер публікус держава продавала, відводила під колонії або розподіляла між громадянами; луки і зарості залишала для загального користування. Необроблені землі закон дозволяв займати всім громадянам, але до 4 століття до н.е. римські патриції захопили більшість таких земель користуючися ними як посесори на правах окупації. Ділянки громадського поля дозволялося продавати та передавати у спадок, тобто фактично окуповані землі ставали приватною власністю — основою великих маєтків патриціїв. Питання щодо доступу до ager publicus та про переділ цих земель було однією з головних вимог плебеїв у їх боротьбі з патриціями. Ця боротьба призвела до появи численних leges agrariae (земельних законів) з яких найважливішими були закони Ліцинія Секстія та братів Гракхів. Закон Ліцінія та Секстія 367 до н.е. встановив максимум землеволодіння в 500 югерів (125 га). Особливої гостроти боротьба за аґер публікус досягла за часів Гракхів. Пізніше землі аґер публікус переважно перейшли в приватну власність і в часи імперії в Італії громадських земель майже не залишилося, а в провінціях усі землі вважалися державними. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The ager publicus (Classical Latin: [ˈaɡɛr ˈpuːblɪkʊs]; "public land") is the Latin name for the public land of Ancient Rome. It was usually acquired via the means of expropriation from enemies of Rome. (en)
- Der ager publicus (lat., wörtlich öffentlicher Acker) war in der römischen Republik das im Besitz des Staates befindliche Land, anfangs das Gemeindeland der Stadt Rom, und die ursprünglich übliche Form des Eigentums an Grund und Boden. (de)
- Ager publicus (ˈaɡɛr ˈpuːblɪkʊs ahoskatua, 'lurzoru publiko') Antzinako Erroman lurzoru publikoak zuen izena izan zen. Etsaien desjabetzearen bitartez lortzen zuten eta hiria edo kanpamentua babesteko edo setiatzeko erabiltzen ziren gaiak: harriak, enborrak, lurra. Erromatar zabalkundearen hasieran honela deitzen zituzten latindar koloniei baina (c. k. a. 225) eta gero, Galia Zisalpinoa bereganatu zutenean, jabe txikiei alokatu zuten. Inperioaren garaian, Sila, Julio Zesar edo Ponpeio jeneralen garaiko beteranoen eskuetan zegoen eta probintzietan enperadorearenetan. (eu)
- Ager publicus (ˈaɡɛr ˈpuːblɪkʊs, tierra pública) es el término latino para referirse a la tierra pública en la Antigua Roma. Normalmente, era adquirida por medio de la confiscación a los enemigos de Roma. (es)
- L’ager publicus doit être différencié de l’ager romanus. Littéralement, c'est le territoire qui appartient au peuple romain contrairement à l’ager romanus qui appartient à Rome. Le Decemviri Agris Dandis Adsignandis était le collège de magistrats spécialisé dans le contrôle et la distribution de l’ager publicus. En outre, il s'agit d'une terre confisquée par Rome. (fr)
- Nel diritto romano, l'ager publicus, letteralmente "agro pubblico", era l'insieme ed il carattere giuridico di porzioni di territorio (terreni, fondi, latifondi, e per impropria estensione talvolta anche gli altri immobili) di proprietà dello stato. L'Ager era esterno alla città vera e propria, delimitata dal pomerio. (it)
- Ager publicus maakte een groot gedeelte uit van het Romeinse staatseigendom (domeingoed), en was door veroveringen, soms door schenking verkregen. (nl)
- Ager publicus designa o conjunto de bens imóveis pertencentes ao Estado romano, constantemente aumentados devido aos confiscos de terras aos vencidos, sobretudo depois da Segunda Guerra Púnica. Havia diversas categorias, como as florestais e mineiras, terrenos de lavoura, terrenos baldios, e outros. Parte podia ser alugada ao Estado, em condições fixadas pelas . Por vezes, foi utilizado para favorecer as classes pobres (Gracos) ou para garantir a aposentadoria dos legionários, (a partir de Caio Mário). Por último, confundiu-se com os domínios imperiais. (pt)
- L'ager publicus era el territori que pertanyia al poble romà. S'hauria creat ja sota Ròmul que va dividir el territori romà (ager romanus, el territori que pertanyia a l'estat romà) en tres parts: l'ager regius o domini reial; l'ager privatus, lots distribuïts a les famílies patrícies; i l'ager publicus, pastures col·lectives per les famílies romanes. (ca)
- Ager publicus (po łacinie ziemia publiczna) – publiczne grunty w starożytnym Rzymie, którymi zarządzało państwo. Według tradycji twórcą ager publicus był Romulus, który przydzielił obywatelom Rzymu działki po 2 jugera (jednostka obszaru odpowiadająca późniejszej mordze), zaś resztę terenów przeznaczył do uprawy kolektywnej. Na ager publicus składały się ziemie zdobyte na nieprzyjacielu, zabrane zbuntowanym sprzymierzeńcom i "ziemie niczyje". Sporą ich część odebrano np. italskim miastom, które poparły Hannibala (zobacz: wojny punickie). (pl)
- Ager publicus, latin för "den offentliga åkern", var som tillhörde romerska republiken respektive Romerska kejsardömet. Det var vanligen land som tillföll staten genom expropriation från romarrikets fiender eller från de områden som romarna erövrade. (sv)
- Áger públicus (а́гэр пу́бликус, с лат. — «Общественная земля, общественное поле») — земля, находившаяся в собственности Римского государства. Традиционно фонд ager publicus пополнялся за счёт захвата части земель италиков. На некоторые участки ager publicus выводились римские колонии, однако многие участки обрабатывались как мелкими, так и крупными арендаторами. Со временем крупные арендаторы вытеснили мелких и стали считать ager publicus своей собственной землёй. Поскольку крупные землевладельцы чаще использовали труд рабов вместо наёмного труда вытесненных ими свободных, число безземельных крестьян увеличивалось. (ru)
- Ager publicus (латиною — громадське чи суспільне поле) — назва захоплених Римською республікою земель підкорених міст та громад, зазвичай 1/3 їх території, що перетворювалися на державний земельний фонд. Оброблені землі аґер публікус держава продавала, відводила під колонії або розподіляла між громадянами; луки і зарості залишала для загального користування. Необроблені землі закон дозволяв займати всім громадянам, але до 4 століття до н.е. римські патриції захопили більшість таких земель користуючися ними як посесори на правах окупації. Ділянки громадського поля дозволялося продавати та передавати у спадок, тобто фактично окуповані землі ставали приватною власністю — основою великих маєтків патриціїв. Питання щодо доступу до ager publicus та про переділ цих земель було однією з головних в (uk)
|
