| dbo:abstract
|
- El sentit comú és "la consciència del sentir", segons el Diccionari de Filosofia de Josep Ferrater Mora. No respon a cap òrgan sensible específic, sinó que es tracta d'una funció intel·lectual que unifica tots els altres sentits; com a tal, permet discriminar i comparar les dades sensibles, percebre i ordenar sensacions constituint així l'eina que fa possible fonamentar la consciència sobre la realitat sensible i donar una estructura a la imaginació. Aquest concepte, que en català és sovint associat al seny, té una llarga tradició en filosofia, que ja fou emprat per Aristòtil al De Anima (III, I, 425 a 14 i ss). (ca)
- Výraz zdravý rozum (či prostý rozum atd.) se v češtině používá jako ekvivalent latinského výrazu sensus communis, tj. obecné smýšlení (řecky ϰοινὴ αἴσθησις koiné aísthesis, angl. common sense, fr. bon sens), označující filosofický princip počítající s rozumem (smýšlením), vycházející z praktických soudů a hodnocení, postavených na empirii (zkušenosti). Tento soud musí být bez vlivu vědomostí a znalostí získaných studiem či školním vzděláním a který je přirozený všem lidem. Má však sklon k zjednodušování, schematismu a dogmatismu, jelikož není podložen kritickým myšlením. Je naopak ovlivněn prostředím, ve kterém jsme žili a žijeme – výchovu, školou, prací, přáteli, médii, která pravidelně odebíráme atd. V češtině mají podobný význam i spojení selský rozum a zdravý selský rozum,[nenalezeno v uvedeném zdroji] jimiž se označují prosté realistické úvahy. Tento prostý rozum je nadřazen rozumovému poznání, avšak selhává při hodnocení a představách věcí, s kterými nemáme každodenní přímou zkušenost, jako například obecná teorie relativity anebo kvantová mechanika, které prostému rozumu odporují, jsou ale vnitřně konzistentní a obecně uznávané. Lidé se zdravého rozumu s oblibou dovolávají, když chtějí prosadit svoje názory a mohou argumentovat pouze empirickými zkušenostmi. V psychologii a sociologii bývá tento pojem v některých situacích užíván v původním smyslu jako "vox populi", tj. hlas lidu, na který je dobré nahlížet pro jeho racionálně empirické jádro, v jiných situacích spíše s důrazem na negativně hodnotící problematický soud, který vychází z povrchní empirie a staví si svůj základ na předsudcích, pověrách apod. (cs)
- الحس السليم باعتبارها ترجمة لكلمة common sense بالإنجليزية، هي حسن التقدير والحكمة التي تقوم على المفهوم البسيط للحالة أو الوقائع. فإن «الفطرة السليمة» (في هذا المنظور) تعادل المعرفة والخبرة التي يمتلكها معظم الأفراد بالفطرة أو التي يستخدمها الشخص وهو المصطلح الذي يفترض وجوب فعلهم لذلك من عدمه. يعرفها قاموس كامبريدج (Cambridge Dictionary) بأنها المستوى الأساسي للمعرفة العملية والحكم العملي الذي نكون جميعًا في حاجة إليه لمساعدتنا على المعيشة بطريقة معقولة وآمنة". مهما كان التعريف المستخدم، يصعب تحديد الأصناف المعينة للمعرفة مثل «الفطرة السليمة». قد يختار الفلاسفة تجنب استخدام هذه العبارة في اللغة الفصحى. ولكن لا تزال الفطرة السليمة موضوعًا حيًا في النظرية المعرفية ويستخدم العديد من الفلاسفة المفهوم في إطار واسع أو على الأقل يشيرون إليه. تشمل المفاهيم ذات الصلة كلاً من الحدس والاعتقاد ما قبل النظري واللغة العادية والمشكلات الإطارية والمعتقدات الأساسية والحس الجيد والبديهيات والحكمة والمأثورات الشعبية والفلكلور والرأي العام. تميل أفكار الفطرة السليمة للارتباط بالأحداث الكامنة في الخبرة البشرية (مثل حسن النية)، ويبدو ذلك متناسبًا مع النطاق البشري. على سبيل المثال، يفتقد البشر إلى الفطرة السليمة المتعلقة بسلوك الكون عند المسافات تحت الذرية [انظر ميكانيكا الكم]، أو السرعات التي يتقارب مستواها من الضوء [انظر النسبية الخاصة]. تظهر الوقائع في كثير من الأحيان كذب الأفكار التي تعتبرها الفطرة السليمة حقيقة. وعلى النقيض من ذلك، تسفر الأفكار المعينة التي تخضع لصياغة التحليل الأكاديمي في كثير من الأحيان عن نتائج فائقة من خلال استخدام الفطرة السليمة. (ar)
- Ο όρος κοινή λογική αντικατοπτρίζει την «αίσθηση» που έχει κανείς για κάτι χωρίς πολλή σκέψη, στηριγμένος στη μέση εμπειρία και γνώση του καθημερινού ανθρώπου. (el)
- Der gesunde Menschenverstand, auch Gemeinsinn oder Hausverstand, ist der „normale, klare“ mithin einfache, erfahrungsbezogene und allgemein geteilte Verstand des Menschen bzw. dessen natürliches Urteilsvermögen. Es geht dabei „im großen und ganzen um weitverbreitete und normalerweise unbestrittene Überzeugungen“. Nach Kant ist der gesunde Menschenverstand „nichts anderes als der durchschnittliche Verstand eines gesunden Menschen“. Er lässt sich als eine Form natürlicher Urteilskraft betrachten. Da er auf Basis von Begriffen urteilt, handelt es sich jedoch weder um eine Emotion noch um Intuition. Es gibt Ansätze, verschiedene Bedeutungsnuancen von „gesunder Menschenverstand“, „Gemeinsinn“, „Urteilskraft“ usw. unter der Bezeichnung Common Sense im Zusammenhang und damit neu zu betrachten. Weitere verwandte Begriffe sind natürliche Urteilskraft, gemeiner Verstand und allgemeine Menschenvernunft; Alltagsverstand, Pferdeverstand und Laienverstand. „Gesunder Menschenverstand“ kann als Gemeinplatz missbraucht werden. Die Unart, sich fälschlich auf ihn zu berufen, hat stark zu seiner Abwertung beigetragen. Der gesunde Menschenverstand hat drei Aspekte: Erstens die Vorstellung eines „Normalverstands“, eines durchschnittlichen Urteilsvermögens, das keine methodischen Umwege geht und nicht durch Lehrmeinungen oder Vorurteile in seinem Urteil getrübt wird; zweitens ein empirisch arbeitender Verstand, der konkrete, anschauliche Urteile, auf Basis alltäglicher (Lebens-)Erfahrung fällt und eher auf praktische Anwendung ausgerichtet ist als auf abstrakte Theorie; drittens die Vorstellung von einem allgemein von mündigen Menschen geteilten Verständnis der Dinge, das in seinen Urteilen auf die (wirklichen und möglichen) Urteile aller anderen Rücksicht nimmt. Der gesunde Menschenverstand bezeichnet generell nicht nur eine Form von Verstand, sondern auch dessen Urteile. Letztere haben sich in vielen Sprichwörtern und Volksweisheiten manifestiert. Als konkreter, pragmatischer Verstand wird er oft in Opposition zum abstrakten, spekulativen Expertenverstand gebraucht. Wissenschaft und gesunder Menschenverstand hegen große Vorurteile füreinander, obwohl sie aufeinander angewiesen sind. Der Begriff enthält viele fundamentale Widersprüche: Er bezeichnet sowohl eine Fähigkeit als auch ein Wissen, fungiert als Wahrheitssinn, ist aber auch leicht fehlbar, gilt mal als kritisch, mal als konservativ, stellt ein wichtiges Vorverständnis dar, neigt aber auch zum Vorurteil. Ein Gewinn ist sein Gebrauch vor allem dort, wo er sich auskennt. (de)
- Komuna saĝo estas esprimo kiu aludas al la kredoj aŭ asertoj kiuj estas komunaj por la socio (familio, klano, popolo, nacio aŭ la tuta homaro). Komuna saĝo estas konsideroj pri aferoj de la ĉiutaga vivo, aŭ baza kapablo percepti, kompreni kaj juĝi tion kio estas kunhavata de preskaŭ la tutaj homoj. Henri Bergson difinas la komunan saĝon kiel "la kapablo orientiĝi en la praktika vivo". E. Mora-Anda diras, ke la komuna saĝo evitas malfacilaĵojn: kalkulas kaj tion probablan kaj tion malprobablan, tion racian kaj tion absurdan. Ĝi ne obeas regulojn sed tion kio povas funkcii kaj ne estas perfektema, ĉar tio estas neŭrotika, sed preferas "tion racian", same analizita de Lin Yutang en "La gravo vivi". Por Trout kaj Rivkin, la komuna saĝo estas esenca kapablo de la persono: «kapablo kiun posedas la ĝeneralo de la personoj, por juĝi racie la aferojn». Yash, Hipat Roses kaj Imeld difinas ĝin kiel «la havigita kapablo por scipovi distingi ĉion kio ĉirkaŭas onin: la bono, la malbono, la racio kaj la malsaĝo.». (eo)
- Common sense (or simply sense) is sound, practical judgment concerning everyday matters, or a basic ability to perceive, understand, and judge in a manner that is shared by (i.e. common to) nearly all people. The everyday understanding of common sense derives from historical philosophical discussion involving several European languages. Related terms in other languages include Latin sensus communis, Greek αἴσθησις κοινὴ (aísthēsis koinḕ), and French bon sens, but these are not straightforward translations in all contexts. Similarly in English, there are different shades of meaning, implying more or less education and wisdom: "good sense" is sometimes seen as equivalent to "common sense", and sometimes not. "Common sense" has at least two specific philosophical meanings. One is as a capability of the animal soul (ψῡχή, psūkhḗ) proposed by Aristotle to explain how the different senses join together and enable discrimination of particular objects by people and other animals. This common sense is distinct from basic sensory perception and from human rational thought, but cooperates with both. A second philosophical use of the term is Roman-influenced and is used for the natural human sensitivity for other humans and the community. Just like the everyday meaning, both of these refer to a type of basic awareness and ability to judge that most people are expected to share naturally, even if they cannot explain why. All these meanings of "common sense", including the everyday ones, are interconnected in a complex history and have evolved during important political and philosophical debates in modern Western civilisation, notably concerning science, politics and economics. The interplay between the meanings has come to be particularly notable in English, as opposed to other western European languages, and the English term has become international. Since the Age of Enlightenment the term "common sense" has been used for rhetorical effect both approvingly, as a standard for good taste and source of scientific and logical axioms, and disapprovingly, as equivalent to vulgar prejudice and superstition. It was at the beginning of the 18th century that this old philosophical term first acquired its modern English meaning: "Those plain, self-evident truths or conventional wisdom that one needed no sophistication to grasp and no proof to accept precisely because they accorded so well with the basic (common sense) intellectual capacities and experiences of the whole social body." This began with Descartes's criticism of it, and what came to be known as the dispute between "rationalism" and "empiricism". In the opening line of one of his most famous books, Discourse on Method, Descartes established the most common modern meaning, and its controversies, when he stated that everyone has a similar and sufficient amount of common sense (bon sens), but it is rarely used well. Therefore, a skeptical logical method described by Descartes needs to be followed and common sense should not be overly relied upon. In the ensuing 18th century Enlightenment, common sense came to be seen more positively as the basis for modern thinking. It was contrasted to metaphysics, which was, like Cartesianism, associated with the Ancien Régime. Thomas Paine's polemical pamphlet Common Sense (1776) has been described as the most influential political pamphlet of the 18th century, affecting both the American and French revolutions. Today, the concept of common sense, and how it should best be used, remains linked to many of the most perennial topics in epistemology and ethics, with special focus often directed at the philosophy of the modern social sciences. (en)
- Zentzu komunak gizarteak elikatzen dituen sinesmen edo proposamenak deskribatzen ditu (familia, klana, herria, nazioa edo gizateria osoa). Barne sena edo sen onarekin ere lotzen da. (eu)
- La expresión sentido común describe las creencias o proposiciones que se alimentan por la sociedad (familia, clan, pueblo, nación o entera humanidad). (es)
- Akal sehat, akal budi, nalar wajar, atau nalar umum adalah penilaian yang masuk akal dan praktis mengenai masalah sehari-hari atau kemampuan dasar untuk melihat, , dan dengan cara yang umumnya dimiliki oleh hampir semua orang. Pemahaman sehari-hari mengenai akal sehat berasal dari perbincangan filsafat sejarah yang melibatkan beberapa bahasa Eropa. Istilah terkait dalam bahasa lain termasuk Latin sensus communis, Yunani αἴσθησις κοινὴ (aísthēsis koinḕ), dan Prancis bon sens. "Akal sehat" juga mempunyai setidaknya dua makna filosofis secara khusus. Salah satunya adalah kemampuan jiwa hewan (ψῡχή, psūkhḗ) yang diusulkan oleh Aristoteles, yang memungkinkan indra individu yang berbeda untuk secara bersama melihat ciri-ciri benda fisik seperti gerakan dan ukuran, yang semua benda fisik miliki ada dalam kombinasi yang berbeda, memungkinkan orang dan hewan lain membedakan dan mengenali benda fisik. Akal sehat ini berbeda dari persepsi indrawi dasar dan dari manusia, tetapi bekerja sama dengan kedua-duanya. Penggunaan khusus kedua istilah ini dipengaruhi oleh Romawi dan digunakan untuk kepekaan alami manusia terhadap manusia lain dan komunitas. Sama seperti makna sehari-hari, kedua-duanya mengacu pada jenis kesadaran dasar dan kemampuan untuk menilai bahwa kebanyakan orang diharapkan untuk berbagi secara alami, bahkan jika mereka tidak dapat menjelaskan alasannya. Semua makna "akal sehat", termasuk makna sehari-hari, saling berhubungan dalam sejarah yang kompleks dan telah berkembang selama debat politik dan filsafat yang penting dalam peradaban Barat, terutama yang berkaitan dengan sains, politik, dan ekonomi. Sejak Abad Pencerahan, istilah "akal sehat" telah digunakan untuk efek retoris, baik secara setuju sebagai standar untuk dan sumber aksioma ilmiah dan logis, maupun secara tidak setuju setara dengan prasangka kasar dan takhayul. Pada awal abad ke-18, istilah filsafat ini pertama kali memperoleh makna modern: "Kebenaran-kebenaran yang jelas dan terbukti dengan sendirinya atau kearifan lazim yang tidak memerlukan kecanggihan untuk dipahami dan tidak ada bukti untuk diterima dengan tepat karena sangat cocok dengan kemampuan intelektual dasar (akal sehat) dan pengalaman seluruh tubuh sosial." Ini dimulai dengan kritik Descartes terhadapnya, dan yang kemudian dikenal sebagai perselisihan antara "rasionalisme" dan "empirisme". Dalam baris pembuka salah satu bukunya yang paling terkenal, Wacana Tentang Metode, Descartes menetapkan makna modern yang paling umum dan kontroversinya ketika ia menyatakan bahwa setiap orang mempunyai akal sehat (bon sens) yang sama dan memadai, tetapi jarang digunakan dengan baik. Oleh sebab itu, metode logis skeptis yang diterangkan oleh Descartes perlu diikuti dan akal sehat tidak boleh terlalu diandalkan. Pada Zaman Pencerahan abad ke-18 yang berikutnya, akal sehat mulai dilihat secara lebih positif sebagai dasar pemikiran modern. Ini berkontras dengan metafisika yang dikaitkan dengan Rezim Kuno seperti . Pamflet polemik Common Sense (1776) Thomas Paine telah digambarkan sebagai pamflet politik paling berpengaruh pada abad ke-18 yang memengaruhi revolusi Amerika dan Prancis. Pada saat ini, konsep akal sehat dan cara terbaik untuk menggunakannya tetap dihubungkan dengan banyak topik yang paling abadi dalam epistemologi dan etika dengan fokus khusus yang sering diarahkan pada filsafat ilmu sosial modern. (in)
- Le sens commun est une notion étudiée dans les sciences sociales. Le concept se rapporte à une forme de connaissance regroupant les savoirs largement diffusés dans une culture donnée : normes, valeurs et associations symboliques. Le sens commun fait référence à des opinions, des croyances, et des perceptions largement partagées au sein d'une organisation sociale donnée. C'est ce que l'on nomme parfois familièrement le « gros bon sens ». La notion a évolué dans le temps. À l'Antiquité, la notion de sens commun désignait les classifications communes qui permettent de passer des perceptions à l'identification des choses et des gens. Au XVIIe siècle, Descartes l'assimile au « bon sens », et au siècle suivant, Voltaire le définit comme la notion première des choses, que la philosophie n'a pas travaillé. Aujourd'hui, les sciences sociales poursuivent la définition de cette notion en tant qu'objet d'étude, montrant comment les principes du sens commun varient selon le milieu. Le sens commun est une notion qui permet aussi d'expliquer la distinction entre une démarche scientifique pour arriver à une explication d'un phénomène social donné et le « gros bon sens », le « sens commun », qui ne repose pas sur une telle démarche intellectuelle et qui ne recherche pas la scientificité, ne cherchant pas d'explication ou de causalité à la reproduction de phénomène sociaux. (fr)
- La locuzione senso comune è intesa dalla filosofia in polemica con il razionalismo, lo scetticismo e l'idealismo, come una capacità originaria dell'uomo in grado di riconoscere in modo immediato, ricorrendo all'uso della "ragione naturale", i fondamentali principi del conoscere (per es. l'esistenza di una realtà esterna), dell'agire morale (per es. il principio della libera volontà), del credere religioso (per es. l'idea di Dio). (it)
- 常識（じょうしき）は、社会的に当たり前と思われる行為、その他物事のこと。社会通念ともいう。対義語は非常識（ひじょうしき）。 いったん物事が常識として受け入れられれば、その物事は異議を差し挟まれにくくなる。そのため、常識の内実はしばしば大きな政治的価値を持つ。常識は、メディアを通じて変じることがある。常識を欠いている場合、社会生活上に支障をきたすことも多い。社会によって常識は異なるため、ある社会の常識が他の社会の非常識となることも珍しくない。これは文化摩擦などとして表面化することもある。アルベルト・アインシュタインは、「常識とは、18歳までに身に付けた偏見のコレクションである。」と、常識は真理とは違うと指摘している。 (ja)
- 내적 감각, 사회적 감각, 연대성 감각, 공동 정신이라고도 불리는 공통감각(common sense)은 모든 감관에 공통되는 감각을 말한다. (ko)
- Senso comum ou conhecimento vulgar é a compreensão do mundo resultante da herança fecunda baseada nas experiências acumuladas por um grupo social. O senso comum descreve as crenças e proposições que aparecem como "normais", sem depender de uma investigação detalhada para se alcançar verdades mais profundas, como as científicas. O senso comum é a forma de conhecimento mais presente no dia a dia das pessoas que não se preocupam prioritariamente com questões científicas. É uma forma de pensamento superficial, ou seja, não está preocupado com causas e fundamentos primeiro de algo, apenas faz afirmações, irrefletidas, imediatas. Isso não quer dizer que não haja conhecimento científico entre essas pessoas ou que não haja senso comum no âmbito científico. Bastante atrelado à cultura, o senso comum é cultivado de geração em geração. (pt)
- Gezond verstand is het natuurlijke, onbedorven verstand. (nl)
- Rozsądek, zdrowy rozsądek (w różnych znaczeniach: nowołac. sensus communis, ang. common sense, niem. Verstand) – pojęcie pojawiające się w filozofii współczesnej, zwłaszcza w wielu prądach brytyjskiej filozofii analitycznej, wyprowadzone z dawniejszej koncepcji sensus communis („zmysłu wspólnego”). (pl)
- Sunt förnuft är en vardaglig benämning på sådant förnuft som rör sig på en alldaglig och lättförståelig nivå. I lite mer detalj kan detta dels innebära en sund och normal förstånds- och omdömesförmåga, dels den allmänna meningen — det vill säga samlingen av de åsikter om världen och i allmänhet som delas av alla med ett allmänt sunt förnuft. En person med sunt förnuft har med andra ord förståelse för vardagliga problem, och/eller intuitiv uppfattning om rätt och fel. (sv)
- Здра́вый смы́сл (лат. sensus communis — общее ощущение) — совокупность навыков, форм мышления, взглядов на окружающую действительность, выработанных и используемых человеком в повседневной практической деятельности, которые разделяют окружающие люди и которые можно разумно ожидать от окружающих людей без изменения. Здравый смысл имеет по крайней мере три философских смысла. Один из них предложил Аристотель: способность души животного (греч. — psykhē), позволяющая различным субъектам использовать одни и те же общие чувства для восприятия общих характеристик физических объектов, например, движения и размера, и позволяющая людям и другим животным различать и идентифицировать физические вещи. Это понимание здравого смысла отличается от основного чувственного восприятия и от человеческого рационального мышления, но связано с ними обоими. Второй же философский смысл термина обусловлен римским влиянием и используется для обозначения естественной человеческой чувствительности по отношению к другим людям и обществу. Также в философии термин «здравый смысл» употреблялся Т. Ридом и вообще Шотландской школой для обозначения тех основоположений, самоочевидных принципов разума, которые хотя и даны эмпирически, но присущи всем людям, почему и представляют собой как бы основное инстинктивное чувство истины. В социальной психологии термином «здравый смысл» обозначают систему общепринятых представлений о реальности, накопленную многими поколениями в рамках данной культуры. Под здравым смыслом также понимают способность принимать правильные решения и делать правильные предположения, основываясь на логическом мышлении и накопленном опыте. В этом значении термин чаще всего акцентирует внимание на способности человеческого разума противостоять предрассудкам, заблуждениям, мистификациям. Трактат Декарта «Рассуждение о методе» (1637) начинается известным утверждением о том, что здравомыслие (le bon sens) или разум (la raison) есть способность правильно рассуждать (la puissance de bien juger) и отличать истину от лжи. (ru)
- 常理（英语：Common sense 或 Essential sense），一般人所应具备且能瞭解的知识。 (zh)
- Здоровий глузд (грец. ϰοινὴ αἴσθησις koiné aísthesis, лат. sensus communis, англ. common sense, нім. Gemeinsinn, фр. bon sens) — сукупність уявлень, поглядів, навичок мислення, які розгортаються не під дією науки, філософії чи якихось загальних принципів, а вироблених і зафіксованих людиною на основі її повсякденного життя. Здоровий глузд проявляється в судженнях про правильне та неправильне, придатне і непридатне. «Той, хто має здоровий глузд не просто здатний визначати особливе з точки зору загального, але знає, до чого воно насправді стосується, тобто бачить речі з правильної, справедливої точки зору. Авантюрист правильно розраховує людської слабкості та завжди вірно вибирає об'єкт для своїх обманів, проте не є носієм здорового судження в повному сенсі слова» (Г. Г. Гадамер). Ми спираємося на здоровий глузд насамперед у громадських, практичних справах. З його допомогою судять, спираючись не на загальні приписи розуму, а, швидше за все, на переконливі приклади. Тому вирішальне значення для нього мають історія та досвід життя. Здоровий глузд не можна вивчити, в ньому можна тільки вправлятися. Він має двоїстий, описово-оцінний характер: з одного боку, він спирається на минулі події, а з іншого боку є начерком, проектом майбутнього. Таким чином можна сказати, що здоровий глузд — критерій оцінки події на підставі бази знань, накопичених людством за час свого існування. Якщо подія не укладається в рамки даної бази, вважається що вона суперечить здоровому глузду, і така оцінка буде доти, доки база знань не поповниться додатковою інформацією, що підтверджувала б істинність даної події. Таким чином здоровий глузд, як критерій оцінки, не дає однозначної відповіді про істинність-помилковість, реальність-нереальність, але визначає ймовірнісне значення даної події в цей час. Ступінь здорового глузду індивідуума в конкретній ситуації визначатиметься обсягом необхідних для даної ситуації знань, якими володіє індивідуум, умінням їх аналізувати та робити правильні висновки. Часто цим терміном позначають припущення або вірування, для пояснення яких не треба користуватися спеціальними знаннями або термінологією (наприклад, науковою). У філософії цей термін має дещо відмінний сенс — раціональність в плані забезпечення життєвих (як матеріальних, так і духовних) потреб індивіда. Можна сказати також, що це інтуїтивна здатність ухвалювати розумні рішення, вільна від емоційної упередженості або інтелектуальної витонченості. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El sentit comú és "la consciència del sentir", segons el Diccionari de Filosofia de Josep Ferrater Mora. No respon a cap òrgan sensible específic, sinó que es tracta d'una funció intel·lectual que unifica tots els altres sentits; com a tal, permet discriminar i comparar les dades sensibles, percebre i ordenar sensacions constituint així l'eina que fa possible fonamentar la consciència sobre la realitat sensible i donar una estructura a la imaginació. Aquest concepte, que en català és sovint associat al seny, té una llarga tradició en filosofia, que ja fou emprat per Aristòtil al De Anima (III, I, 425 a 14 i ss). (ca)
- Ο όρος κοινή λογική αντικατοπτρίζει την «αίσθηση» που έχει κανείς για κάτι χωρίς πολλή σκέψη, στηριγμένος στη μέση εμπειρία και γνώση του καθημερινού ανθρώπου. (el)
- Zentzu komunak gizarteak elikatzen dituen sinesmen edo proposamenak deskribatzen ditu (familia, klana, herria, nazioa edo gizateria osoa). Barne sena edo sen onarekin ere lotzen da. (eu)
- La expresión sentido común describe las creencias o proposiciones que se alimentan por la sociedad (familia, clan, pueblo, nación o entera humanidad). (es)
- La locuzione senso comune è intesa dalla filosofia in polemica con il razionalismo, lo scetticismo e l'idealismo, come una capacità originaria dell'uomo in grado di riconoscere in modo immediato, ricorrendo all'uso della "ragione naturale", i fondamentali principi del conoscere (per es. l'esistenza di una realtà esterna), dell'agire morale (per es. il principio della libera volontà), del credere religioso (per es. l'idea di Dio). (it)
- 常識（じょうしき）は、社会的に当たり前と思われる行為、その他物事のこと。社会通念ともいう。対義語は非常識（ひじょうしき）。 いったん物事が常識として受け入れられれば、その物事は異議を差し挟まれにくくなる。そのため、常識の内実はしばしば大きな政治的価値を持つ。常識は、メディアを通じて変じることがある。常識を欠いている場合、社会生活上に支障をきたすことも多い。社会によって常識は異なるため、ある社会の常識が他の社会の非常識となることも珍しくない。これは文化摩擦などとして表面化することもある。アルベルト・アインシュタインは、「常識とは、18歳までに身に付けた偏見のコレクションである。」と、常識は真理とは違うと指摘している。 (ja)
- 내적 감각, 사회적 감각, 연대성 감각, 공동 정신이라고도 불리는 공통감각(common sense)은 모든 감관에 공통되는 감각을 말한다. (ko)
- Gezond verstand is het natuurlijke, onbedorven verstand. (nl)
- Rozsądek, zdrowy rozsądek (w różnych znaczeniach: nowołac. sensus communis, ang. common sense, niem. Verstand) – pojęcie pojawiające się w filozofii współczesnej, zwłaszcza w wielu prądach brytyjskiej filozofii analitycznej, wyprowadzone z dawniejszej koncepcji sensus communis („zmysłu wspólnego”). (pl)
- Sunt förnuft är en vardaglig benämning på sådant förnuft som rör sig på en alldaglig och lättförståelig nivå. I lite mer detalj kan detta dels innebära en sund och normal förstånds- och omdömesförmåga, dels den allmänna meningen — det vill säga samlingen av de åsikter om världen och i allmänhet som delas av alla med ett allmänt sunt förnuft. En person med sunt förnuft har med andra ord förståelse för vardagliga problem, och/eller intuitiv uppfattning om rätt och fel. (sv)
- 常理（英语：Common sense 或 Essential sense），一般人所应具备且能瞭解的知识。 (zh)
- الحس السليم باعتبارها ترجمة لكلمة common sense بالإنجليزية، هي حسن التقدير والحكمة التي تقوم على المفهوم البسيط للحالة أو الوقائع. فإن «الفطرة السليمة» (في هذا المنظور) تعادل المعرفة والخبرة التي يمتلكها معظم الأفراد بالفطرة أو التي يستخدمها الشخص وهو المصطلح الذي يفترض وجوب فعلهم لذلك من عدمه. يعرفها قاموس كامبريدج (Cambridge Dictionary) بأنها المستوى الأساسي للمعرفة العملية والحكم العملي الذي نكون جميعًا في حاجة إليه لمساعدتنا على المعيشة بطريقة معقولة وآمنة". (ar)
- Výraz zdravý rozum (či prostý rozum atd.) se v češtině používá jako ekvivalent latinského výrazu sensus communis, tj. obecné smýšlení (řecky ϰοινὴ αἴσθησις koiné aísthesis, angl. common sense, fr. bon sens), označující filosofický princip počítající s rozumem (smýšlením), vycházející z praktických soudů a hodnocení, postavených na empirii (zkušenosti). Tento soud musí být bez vlivu vědomostí a znalostí získaných studiem či školním vzděláním a který je přirozený všem lidem. Má však sklon k zjednodušování, schematismu a dogmatismu, jelikož není podložen kritickým myšlením. Je naopak ovlivněn prostředím, ve kterém jsme žili a žijeme – výchovu, školou, prací, přáteli, médii, která pravidelně odebíráme atd. (cs)
- Komuna saĝo estas esprimo kiu aludas al la kredoj aŭ asertoj kiuj estas komunaj por la socio (familio, klano, popolo, nacio aŭ la tuta homaro). Komuna saĝo estas konsideroj pri aferoj de la ĉiutaga vivo, aŭ baza kapablo percepti, kompreni kaj juĝi tion kio estas kunhavata de preskaŭ la tutaj homoj. (eo)
- Common sense (or simply sense) is sound, practical judgment concerning everyday matters, or a basic ability to perceive, understand, and judge in a manner that is shared by (i.e. common to) nearly all people. "Common sense" has at least two specific philosophical meanings. One is as a capability of the animal soul (ψῡχή, psūkhḗ) proposed by Aristotle to explain how the different senses join together and enable discrimination of particular objects by people and other animals. This common sense is distinct from basic sensory perception and from human rational thought, but cooperates with both. (en)
- Der gesunde Menschenverstand, auch Gemeinsinn oder Hausverstand, ist der „normale, klare“ mithin einfache, erfahrungsbezogene und allgemein geteilte Verstand des Menschen bzw. dessen natürliches Urteilsvermögen. Es geht dabei „im großen und ganzen um weitverbreitete und normalerweise unbestrittene Überzeugungen“. Nach Kant ist der gesunde Menschenverstand „nichts anderes als der durchschnittliche Verstand eines gesunden Menschen“. Er lässt sich als eine Form natürlicher Urteilskraft betrachten. Da er auf Basis von Begriffen urteilt, handelt es sich jedoch weder um eine Emotion noch um Intuition. Es gibt Ansätze, verschiedene Bedeutungsnuancen von „gesunder Menschenverstand“, „Gemeinsinn“, „Urteilskraft“ usw. unter der Bezeichnung Common Sense im Zusammenhang und damit neu zu betrachten. (de)
- Le sens commun est une notion étudiée dans les sciences sociales. Le concept se rapporte à une forme de connaissance regroupant les savoirs largement diffusés dans une culture donnée : normes, valeurs et associations symboliques. Le sens commun fait référence à des opinions, des croyances, et des perceptions largement partagées au sein d'une organisation sociale donnée. C'est ce que l'on nomme parfois familièrement le « gros bon sens ». (fr)
- Akal sehat, akal budi, nalar wajar, atau nalar umum adalah penilaian yang masuk akal dan praktis mengenai masalah sehari-hari atau kemampuan dasar untuk melihat, , dan dengan cara yang umumnya dimiliki oleh hampir semua orang. Pemahaman sehari-hari mengenai akal sehat berasal dari perbincangan filsafat sejarah yang melibatkan beberapa bahasa Eropa. Istilah terkait dalam bahasa lain termasuk Latin sensus communis, Yunani αἴσθησις κοινὴ (aísthēsis koinḕ), dan Prancis bon sens. (in)
- Senso comum ou conhecimento vulgar é a compreensão do mundo resultante da herança fecunda baseada nas experiências acumuladas por um grupo social. O senso comum descreve as crenças e proposições que aparecem como "normais", sem depender de uma investigação detalhada para se alcançar verdades mais profundas, como as científicas. Bastante atrelado à cultura, o senso comum é cultivado de geração em geração. (pt)
- Здра́вый смы́сл (лат. sensus communis — общее ощущение) — совокупность навыков, форм мышления, взглядов на окружающую действительность, выработанных и используемых человеком в повседневной практической деятельности, которые разделяют окружающие люди и которые можно разумно ожидать от окружающих людей без изменения. Здравый смысл имеет по крайней мере три философских смысла. Второй же философский смысл термина обусловлен римским влиянием и используется для обозначения естественной человеческой чувствительности по отношению к другим людям и обществу. (ru)
- Здоровий глузд (грец. ϰοινὴ αἴσθησις koiné aísthesis, лат. sensus communis, англ. common sense, нім. Gemeinsinn, фр. bon sens) — сукупність уявлень, поглядів, навичок мислення, які розгортаються не під дією науки, філософії чи якихось загальних принципів, а вироблених і зафіксованих людиною на основі її повсякденного життя. Часто цим терміном позначають припущення або вірування, для пояснення яких не треба користуватися спеціальними знаннями або термінологією (наприклад, науковою). (uk)
|
