| dbo:abstract
|
- أبرشية البنطس أو أبرشية بونتيكا (باللاتينية: Dioecesis Pontica ؛ باليونانية: Διοίκησις Πόντου/Ποντικής) هي إحدى أبرشيات الإمبراطورية البيزنطية وجزء من ولاية الشرق الإمبراطورية، حيث كانت تقع جنوب البحر الأسود، لتكون أماصيا عاصمةً لها. تم تأسيس الأبرشية في القرن الرابع بعد إصلاحات ديوكلتيانوس (284–305)، وكان الإمبراطور جستينيان الأول (527–565) آخر من استعمل هذا التقسيم الإداري، إذ أمر بإلغاءه عام 535م. إلا أنه اُعيد تأسيس الأبرشية في 548، لتبقى حتى استبدالها بنظام الثيمة البيزنطي في ستينيات القرن السابع. تجدر الإشارة إلى أن هذه الأبرشية كانت تتشكل من 12 مقاطعة. (ar)
- Η Διοίκηση Ποντικής ή και Διοίκηση Πόντου, ήταν διοικητική περιφέρεια της Ρωμαϊκής αυτοκρατορίας από τον 3ο αιώνα κι από τον 4ο αιώνα της Ανατολικής Ρωμαϊκής αυτοκρατορίας. Διοικητικό της κέντρο ήταν η Άγκυρα. Περιελάμβανε την βόρεια, κεντρική και ανατολική Μικρά Ασία, είχε ονομαστεί από τον Εύξεινο πόντο. Διοικητικά ανήκε στην (Praefectura praetorio per Orientem) και ο διοικητής της διοίκησης είχε τον τίτλο του βικάριου. Στην Ανατολική ρωμαϊκή αυτοκρατορία (Βυζαντινή) ήταν μία από τις 12 διοικητικές περιφέρειες που αντικατέστησαν την προηγούμενη διοικητική μεταρρύθμιση του αυτοκράτορα Διοκλητιανού. Η Ρωμαϊκή διοίκηση περιελάμβανε 4 επαρχίες από τα εδάφη που είχαν πρόσφατα κατακτηθεί, με την μεταρρύθμιση των βυζαντινών αυτοκρατόρων του 314 μ.Χ. είχε αρχικά 6 επαρχίες και με επόμενες μεταβολές έφτασε τις 11 επαρχίες. Καταργήθηκε τον 6ο αιώνα με την δημιουργία των Θεμάτων. (el)
- La diócesis del Ponto (en latín, Dioecesis Pontica, en griego, Διοίκησις Πόντου/Ποντικής: Διοίκησις Πόντου/Ποντικής) fue una diócesis del imperio Romano tardío que abarcaba las provincias del norte y oriente de Asia Menor hasta la frontera con el imperio sasánida en Armenia. La diócesis fue establecida después de las reformas de Diocleciano, y su vicarius, se emcontraba en Amaseia, subordinado al prefecto del pretorio de Orienter. Sus fuerzas militares, frente a la amenaza sasánida, eran mandadas por el dux Ponti et Armeniae hasta mediados del siglo V cuando pasaron a tener dos duces diferentes. La diócesis incluyó 12 provincias: Bithynia, Honorias, Paphlagonia, Helenopontus, Pontus Polemoniacus, Galatia I, Galatia II (Salutaris), Cappadocia I y Cappadocia II, Armenia I, Armenia II, Armenia Maior y los principados autónomos armenios (Satrapiae) en el área de Sophene. En la orilla noreste del Mar Negro, las ciudades de Nitike, Pitiyus, y Dioscurias fueron parte de la diócesis hasta el siglo VII. Justiniano I creó un nuevo magister militum per Armeniam para la frontera armenia. Las reformas de Justiniano también abolieron la diócesis en 535, y su vicario fue reconvertido en gobernador de Galacia I. En 536, se añadieron las provincias de Armenia III y Armenia IV. Los resultados de dicha reforma no fueron satisfactorios, siendo la diócesis restablecida en 548 hasta su reemplazo por los themata de Armeniakon y Opsikion a finales del siglo VII . (es)
- The Diocese of Pontus (Latin: Dioecesis Pontica, Greek: Διοίκησις Πόντου/Ποντικῆς) was a diocese of the later Roman Empire, incorporating the provinces of northern and northeastern Asia Minor up to the border with the Sassanid Empire in Armenia. The diocese was established after the reforms of Diocletian, and its vicarius, headquartered at Amaseia, was subordinate to the Praetorian prefecture of the East. Its military forces, facing the Sassanid threat, were commanded by the dux Ponti et Armeniae until the middle of the 5th century, and by two separate duces afterwards, until Justinian I instituted a new magister militum per Armeniam for the Armenian frontier. Justinian's reforms also abolished the diocese in 535, and its vicar was made into the governor of Galatia I. The results however were not satisfactory, and the diocese was reestablished in 548, continuing to function until replaced by the themata of Armeniakon and Opsikion in the later 7th century.On the north east shore of the Black Sea, the cities Nitike, Pitiyus, and Dioscurias were part of the diocese until the 7th century.The diocese included 12 provinces: Bithynia, Honorias, Paphlagonia, Helenopontus, Pontus Polemoniacus, Galatia I and Galatia II (Salutaris), Cappadocia I and Cappadocia II, Armenia I, Armenia II, Armenia Maior and the autonomous Armenian principalities (Satrapiae) in the area of Sophene. In 536, Armenia III and Armenia IV were created. (en)
- Die Dioecesis Pontica (altgriechisch Διοίκησις Πόντου/Ποντικής Dioikesis Pontou/Pontikes) war eine spätantike Verwaltungseinheit (Dioecesis) des Römischen bzw. Oströmischen Reiches. Sie bestand von 314 bis 535 und von 548 bis in das 7. Jahrhundert. Hauptort war Amasia. (de)
- Le diocèse du Pont, en latin diocesis Pontica, est un diocèse de l’Empire romain, formée par Constantin dans la préfecture d’Orient. Le diocèse de Pont comprend, primitivement, en 314, neuf provinces : Bithynie, Paphlagonie, Galatie, Cappadoce Ire. Cappadoce IIe, Hélénèpont, Pont Polémoniaque, Arménie Ire, Arménie IIe. Il en réunit onze lorsque Théodose le Grand détache de la Bithynie une province nouvelle, nommée Honoriade, et de la Galatie 1re une Galatie IIe, appelée aussi Galatie Salutaire (Galatia salutaris). Le diocèse prend fin en 535. (fr)
- La diocesi del Ponto (latino: Dioecesis Pontica; greco: Διοίκησις Πόντου/Ποντικής) era una Diocesi del tardo Impero romano. (it)
- Понтийский диоцез (лат. Dioecesis Pontica, греч. Διοίκησις Πόντου) — диоцез Поздней Римской империи, включавший в себя северную и северо-восточную части Малой Азии до границы с империей Сасанидов в Армении. Диоцез был основан после реформ императора Диоклетиана. Столица размещалась в Амасии. Вооружёнными силами диоцеза командовал дукс Понта и Армении до середины V века, а затем двумя вплоть до реформ Юстиниана I, назначившего для Армении отдельного магистра. В 535 году Понтийский диоцез прекратил своё существование, и его викарий стал наместником Галатии I. Однако результаты этого введения не были удовлетворительными и поэтому диоцез был восстановлен в VI веке, продолжая функционировать до тех пор, пока не был заменён на фемы Армениак и Опсикий в VII веке. На северо-восточном берегу Чёрного моря города Нитайк, Питий и Диоскурия были частью диоцеза до VII века. В состав Понтийского диоцеза входило 12 провинций: Вифиния, Гонория, Пафлагония, Еленопонт, Понт Полемониака, Галатия I и Галатия II, Каппадокия I и Каппадокия II, Армения I, Армения II, Армения Великая и автономные армянские княжества в области Софиены. (ru)
- A Diocese do Ponto foi uma diocese do período final do Império Romano que incorporava as províncias do norte e nordeste da Ásia Menor (a região do Ponto) até a fronteira com o Império Sassânida na Armênia Maior. Ela estava subordinada à prefeitura pretoriana do Oriente e sua capital era Amaseia. (pt)
- Понтійська цивільна єпархія (лат. Dioecesis Pontica, грец. Διοίκησις Πόντου/Ποντικῆς) - діоцез пізньої Римської імперії, що включала провінції Північної та Північно-Східної Малої Азії аж до кордону з імперією Сасанідів у Вірменії. Єпархія була заснована після реформ Діоклетіана, а її вікарій з осідком в Амасії підпорядковувався преторіанській префектурі Сходу. Її військовими силами, які стояли перед загрозою Сасанідів, до середини V століття командував dux Ponti et Armeniae, а потім два окремих воєводи, поки Юстиніан I не встановив нового magister militum per Armeniam для вірменського кордону. Реформи Юстиніана також скасували єпархію в 535 році, а її вікарієм було призначено намісника Галатії I. Проте результати були незадовільними, і єпархія була відновлена в 548 році, продовжуючи функціонувати до тих пір, поки її не замінили темати Арменкон і Опсікіон в кінці VII ст. На північно-східному березі Чорного моря до VII століття до складу єпархії входили міста Нітіке, Пітіюс і Діоскурія. До складу єпархії входило 12 провінцій: Віфінія, Гонорія, Пафлагонія, Геленопонт, Понт Полемоніак, Галатія I і Галатія II (Салутаріс), Каппадокія I і Каппадокія II, Вірменія I, Вірменія II, Вірменія Велика і автономні вірменські князівства (Сатрпії) в межах Софени. У 536 р. були створені Вірменія III і Вірменія IV. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- أبرشية البنطس أو أبرشية بونتيكا (باللاتينية: Dioecesis Pontica ؛ باليونانية: Διοίκησις Πόντου/Ποντικής) هي إحدى أبرشيات الإمبراطورية البيزنطية وجزء من ولاية الشرق الإمبراطورية، حيث كانت تقع جنوب البحر الأسود، لتكون أماصيا عاصمةً لها. تم تأسيس الأبرشية في القرن الرابع بعد إصلاحات ديوكلتيانوس (284–305)، وكان الإمبراطور جستينيان الأول (527–565) آخر من استعمل هذا التقسيم الإداري، إذ أمر بإلغاءه عام 535م. إلا أنه اُعيد تأسيس الأبرشية في 548، لتبقى حتى استبدالها بنظام الثيمة البيزنطي في ستينيات القرن السابع. تجدر الإشارة إلى أن هذه الأبرشية كانت تتشكل من 12 مقاطعة. (ar)
- Die Dioecesis Pontica (altgriechisch Διοίκησις Πόντου/Ποντικής Dioikesis Pontou/Pontikes) war eine spätantike Verwaltungseinheit (Dioecesis) des Römischen bzw. Oströmischen Reiches. Sie bestand von 314 bis 535 und von 548 bis in das 7. Jahrhundert. Hauptort war Amasia. (de)
- Le diocèse du Pont, en latin diocesis Pontica, est un diocèse de l’Empire romain, formée par Constantin dans la préfecture d’Orient. Le diocèse de Pont comprend, primitivement, en 314, neuf provinces : Bithynie, Paphlagonie, Galatie, Cappadoce Ire. Cappadoce IIe, Hélénèpont, Pont Polémoniaque, Arménie Ire, Arménie IIe. Il en réunit onze lorsque Théodose le Grand détache de la Bithynie une province nouvelle, nommée Honoriade, et de la Galatie 1re une Galatie IIe, appelée aussi Galatie Salutaire (Galatia salutaris). Le diocèse prend fin en 535. (fr)
- La diocesi del Ponto (latino: Dioecesis Pontica; greco: Διοίκησις Πόντου/Ποντικής) era una Diocesi del tardo Impero romano. (it)
- A Diocese do Ponto foi uma diocese do período final do Império Romano que incorporava as províncias do norte e nordeste da Ásia Menor (a região do Ponto) até a fronteira com o Império Sassânida na Armênia Maior. Ela estava subordinada à prefeitura pretoriana do Oriente e sua capital era Amaseia. (pt)
- Η Διοίκηση Ποντικής ή και Διοίκηση Πόντου, ήταν διοικητική περιφέρεια της Ρωμαϊκής αυτοκρατορίας από τον 3ο αιώνα κι από τον 4ο αιώνα της Ανατολικής Ρωμαϊκής αυτοκρατορίας. Διοικητικό της κέντρο ήταν η Άγκυρα. Η Ρωμαϊκή διοίκηση περιελάμβανε 4 επαρχίες από τα εδάφη που είχαν πρόσφατα κατακτηθεί, με την μεταρρύθμιση των βυζαντινών αυτοκρατόρων του 314 μ.Χ. είχε αρχικά 6 επαρχίες και με επόμενες μεταβολές έφτασε τις 11 επαρχίες. Καταργήθηκε τον 6ο αιώνα με την δημιουργία των Θεμάτων. (el)
- The Diocese of Pontus (Latin: Dioecesis Pontica, Greek: Διοίκησις Πόντου/Ποντικῆς) was a diocese of the later Roman Empire, incorporating the provinces of northern and northeastern Asia Minor up to the border with the Sassanid Empire in Armenia. The diocese was established after the reforms of Diocletian, and its vicarius, headquartered at Amaseia, was subordinate to the Praetorian prefecture of the East. Its military forces, facing the Sassanid threat, were commanded by the dux Ponti et Armeniae until the middle of the 5th century, and by two separate duces afterwards, until Justinian I instituted a new magister militum per Armeniam for the Armenian frontier. Justinian's reforms also abolished the diocese in 535, and its vicar was made into the governor of Galatia I. The results however w (en)
- La diócesis del Ponto (en latín, Dioecesis Pontica, en griego, Διοίκησις Πόντου/Ποντικής: Διοίκησις Πόντου/Ποντικής) fue una diócesis del imperio Romano tardío que abarcaba las provincias del norte y oriente de Asia Menor hasta la frontera con el imperio sasánida en Armenia. (es)
- Понтийский диоцез (лат. Dioecesis Pontica, греч. Διοίκησις Πόντου) — диоцез Поздней Римской империи, включавший в себя северную и северо-восточную части Малой Азии до границы с империей Сасанидов в Армении. Диоцез был основан после реформ императора Диоклетиана. Столица размещалась в Амасии. Вооружёнными силами диоцеза командовал дукс Понта и Армении до середины V века, а затем двумя вплоть до реформ Юстиниана I, назначившего для Армении отдельного магистра. (ru)
- Понтійська цивільна єпархія (лат. Dioecesis Pontica, грец. Διοίκησις Πόντου/Ποντικῆς) - діоцез пізньої Римської імперії, що включала провінції Північної та Північно-Східної Малої Азії аж до кордону з імперією Сасанідів у Вірменії. Єпархія була заснована після реформ Діоклетіана, а її вікарій з осідком в Амасії підпорядковувався преторіанській префектурі Сходу. Її військовими силами, які стояли перед загрозою Сасанідів, до середини V століття командував dux Ponti et Armeniae, а потім два окремих воєводи, поки Юстиніан I не встановив нового magister militum per Armeniam для вірменського кордону. Реформи Юстиніана також скасували єпархію в 535 році, а її вікарієм було призначено намісника Галатії I. Проте результати були незадовільними, і єпархія була відновлена в 548 році, продовжуючи функці (uk)
|
