dbo:abstract
|
- Els khàzars (en göktürk , hɑ'zɑɾ) foren un poble turquès sorgit al segle v com a confederació tribal i que al començament del segle vii es van establir al sud-est de l'estepa russa i el Daguestan. La formació de la confederació es va produir sota els Turcs Occidentals. Al primer terç del segle vii van tenir un paper notable en les guerres romano-sassànides, com a aliats de l'Imperi Romà d'Orient, devastant les possessions perses a Transcaucàsia. (ca)
- الخزر هم من الشعوب التركية القديمة التي ظهرت بين سواحل اتيل وشبه جزيرة القرم في شمال القوقاز واستقرت في منطقة الفولغا السفلى. (ar)
- Οι Χάζαροι ή Χαζάροι (περσικά: خزر, αζέρικα: Xəzərlər, ουκρανικά: Хоза́ри, Khozáry, ρωσικά: Хаза́ры, Khazáry) ήταν ένας ημινομαδικός τουρκικός λαός με μία ομοσπονδία από φυλές που μιλούσαν τουρκικές γλώσσες που στα τέλη του 6ου αιώνα εδραίωσαν μία μεγάλη εμπορική αυτοκρατορία , ευρισκόμενοι πάνω σε μία από τις σημαντικότερες εμπορικές αρτηρίες μεταξύ Βόρειας Ευρώπης και Νοτιοδυτικής Ασίας. Επρόκειτο για την ισχυρότερη πολιτεία που αναδύθηκε από τη διάλυση του Δυτικού Τουρκικού Χαγανάτου. Η Χαζαρία κυριάρχησε στο δυτικό τμήμα του Δρόμου του Μεταξιού και έπαιξε βασικό εμπορικό ρόλο ως σταυροδρόμι μεταξύ Κίνας, Μέσης Ανατολής και Ευρωπαϊκής Ρωσίας. Επί τρεις περίπου αιώνες (650-965) οι Χάζαροι κυριαρχούσαν στη μεγάλη περιοχή που εκτείνεται από τις στέπες του Βόλγα και του Ντον, μέχρι την ανατολική Κριμαία και το βόρειο Καύκασο. Έπαψαν να υπάρχουν γύρω στον 11ο - 12ο αιώνα. Βρίσκονταν συγκεντρωμένοι δυτικά και βόρεια της Κασπίας Θάλασσας, κυρίως στο βόρειο Καύκασο και την ευρασιατική στέπα. Πέραν της αδιαμφισβήτητης τουρκικής καταγωγής τους, η ακριβής προέλευσή τους δεν είναι ακόμα εξακριβωμένη. Κατά την πιθανότερη εκδοχή, προήλθαν από την ανάμειξη κάποιων τουρκομογγολικών φύλων με απομεινάρια των Ούννων και τοπικά φύλα της ΒΔ Κασπίας. Το όνομά τους προέρχεται από την αρχαία τουρκική ρίζα «qaz-» (καζ), που σημαίνει «περιπλανώμαι». Η Χαζαρία λειτούργησε επί μακρόν ως ουδέτερο κράτος μεταξύ αφενός της Βυζαντινής Αυτοκρατορίας και αφετέρου τόσο των νομάδων των βόρειων στεπών, όσο και της Αυτοκρατορίας των Ομεϋαδών, αφού λειτούργησε πρωτύτερα ως εντολοδόχος του Βυζαντίου κατά της περσικής Αυτοκρατορίας των Σασσανιδών. Η συμμαχία διαλύθηκε γύρω στα 900 μ.Χ., καθώς οι Βυζαντινοί άρχισαν να ενθαρρύνουν τους Αλανούς να επιτεθούν στη Χαζαρία και να αδυνατίσουν τις θέσεις της στην Κριμαία και τον Καύκασο, επιδιώκοντας να πετύχουν συμμαχία με την ανερχόμενη δύναμη των Ρως στα βόρεια της Χαζαρίας, που φιλοδοξούσε να τους προσηλυτίσει στο Χριστιανισμό. Μεταξύ 965 και 969 ο ηγεμόνας των Ρως του Κιέβου Σβιατοσλάβος Α΄ κατέλαβε την πρωτεύουσα Ατίλ και κατέλυσε το κράτος των Χαζάρων. Το χαγανάτο των Χαζάρων ήταν πολύγλωσσο και πολυεθνικό. Το μητρικό τους θρήσκευμα ήταν ο Τενγκρισμός όπως και των Βόρειων Καυκάσιων Ούννων και άλλων τουρκικών φυλών. Το πολυεθνικό ευρύ κοινό του χαγανάτου φαίνεται πως ήταν ένα μωσαϊκό παγανιστών, τενγκριστών, ιουδαϊστών, χριστιανών και μουσουλμάνων. Ωστόσο, ίσως η κυβερνώσα αριστοκρατία μεταστράφηκε στον Ιουδαϊσμό περί τον 8ο αιώνα για ασαφή αίτια. Μια σύγχρονη θεωρία, ότι ο πυρήνας των Ασκεναζιτών Εβραίων προέκυψε από μια υποθετική διασπορά Χαζάρων Εβραίων, αντιμετωπίζεται με σκεπτικισμό από ορισμένους μελετητές και ερευνητές, αλλά υποστηρίζεται από άλλους. (el)
- Die Chasaren (auch Chazaren, Chozaren, Khazaren; griechisch Χάζαροι Cházaroi; lateinisch Gazari oder Cosri; persisch خزر Xazar; hebräisch כוזרים Kuzarim; türkisch Hazarlar; tatarisch Xäzärlär; russisch Хазары, Chasáry) waren ein ursprünglich nomadisches Turkvolk, das später teilweise sesshaft wurde im westlichen Zentralasien, dem nördlichen Kaukasus und Teilen des östlichen Europas. Im 7. Jahrhundert nach Christus gründeten die Chasaren ein unabhängiges Khaganat im nördlichen Kaukasus an der Küste des Kaspischen Meeres. Ab dem 8. bis frühen 9. Jahrhundert wurde die jüdische Religion zur wichtigsten Religion im Reich. Ob nur eine dünne Oberschicht oder auch die übrige Bevölkerung die neue Religion annahm und praktizierte, ist umstritten. Überliefert ist, dass es auch Christen und Muslime unter den Chasaren gab. Die Chasaren waren wichtige Bundesgenossen des Byzantinischen Reichs gegen das Kalifat. Vor allem durch Fernhandel wurden sie eine bedeutende Regionalmacht und kontrollierten in der Blüte ihrer Machtentfaltung weite Teile des heutigen Südrusslands, den Westen des späteren Kasachstans, die heutige Ostukraine, Teile des Kaukasus sowie die Halbinsel Krim. Ihre Macht wurde Ende des 10. Jahrhunderts von der Kiewer Rus mit der Zerstörung der Hauptstadt Atil gebrochen, und die Chasaren verschwanden weitgehend aus der Geschichte. Die These, ein großer Teil der Chasaren sei im osteuropäischen Judentum aufgegangen, wird von den Fachwissenschaften mehrheitlich zurückgewiesen. (de)
- La Ĥazaroj aŭ kazaroj (tatare Xäzärlär, Хәзәрләр; turke Hazarlar; hebree Kuzarim כוזרים; arabe خزر; greke Χαζαροι; latine Gazari aŭ Cosri; perse خزر; ruse Хазары) estis origine nomada, poste duonnomada, tjurka popolo en Centra Azio. Dum la 7-a jarcento ili fondis sendependan regnon en la regiono de la norda Kaŭkazio inter la Kaspia Maro oriente kaj la Nigra Maro okcidente. Dum la 8-a aŭ komence de la 9-a jarcento la popolo konvertiĝis al judismo - ne plu konatas, ĉu nur la socia tavolo de regantoj aŭ ĉu la tuta popolo alprenis la religion. Je la pinto de sia potenco, la popolo regis grandajn partojn de la hodiaŭa Rusio, la okcidenton de la posta Kazaĥio, la orientan Ukrainion, parton de Kaŭkazio kaj la preskaŭinsulon Krimeo. La Ĥazaroj estis gravaj armeaj aliancanoj de la Bizanca Regno kaj pinte de sia regopovo estis signifa regiona potenco. Ili sukcesis plurfoje venki la milite atakantajn arabajn kalifajn regnojn kaj malebligis tiutempan araban invadon de Orienta Eŭropo. Fine de la 10-a jarcento la kreskanta slava regno Kieva Rus venkis la ĥazarojn kaj ili malaperis el la plua historio. Pri Ĥazaroj skribis la serba verkisto Milorad Paviĉ en sia fama romano . (eo)
- Los jázaros o jazares (en hebreo, singular «kuzarí» כוזרי, plural «kuzarim» כוזרים; en árabe, singular خزري, jazari; plural, خزر, jazar; en turco, hazarlar, en singular, «hazar»; en griego, χαζαροι; en ruso, xазары; en tártaro, singular Xäzär, plural Xäzärlär; en persa, singular «xazar» خزر, plural «xazarhâ» خزرها; en latín, gazari o cosri) fueron un pueblo túrquico procedente de Asia central. Su nombre parece estar vinculado a un verbo túrquico que significa «errante» ('gezer' en turco moderno). En el siglo VII, los jázaros fundaron un kanato independiente, el Kaganato de Jazaria o Kaganato jázaro, en el Cáucaso Norte a orillas del mar Caspio, donde con el paso del tiempo el judaísmo se convertiría en religión oficial. En su momento de máximo esplendor, ellos y sus tributarios controlaron buena parte de lo que hoy es el sur de Rusia, Kazajistán occidental, este de Ucrania, una parte importante del Cáucaso (Daguestán, Azerbaiyán, Georgia...) y Crimea. Los jázaros fueron importantes aliados del Imperio romano de Oriente contra el Imperio sasánida, además de constituir una significativa potencia regional en su momento de máximo esplendor. Emprendieron una serie de guerras, todas victoriosas, contra los califatos árabes, evitando así posiblemente la invasión de la Europa oriental. A finales del siglo X, su poder declinaría frente al de la Rus de Kiev, siendo su imperio absorbido por los emergentes estados eslavos, posteriormente emigraron hacia Europa donde formaron comunidades judías. Pequeños núcleos jázaros sobrevivieron en la estepa póntica hasta que en el siglo XIV las epidemias de peste y las invasiones mongolas los disiparon. (es)
- Khazariar (: , hɑ'zɑɾ, grezieraz: Χάζαροι, hebreeraz: כוזרים, Kuzarim, turkieraz: Hazarlar, tatareraz: Xäzärlär, arabieraz: خزر, khazar, errusieraz: Хазары, persieraz: خزر, latinez: Gazari/Cosri/Gasani) herri turkiar erdi-nomada bat izan zen, Khazaria inperioa sortu zuten VII. eta X. mendeen artean, estepako mendebaldeko herrialderik boteretsuena. Bertan kokatzen ziren Asia, Europa eta Ekialde Hurbilaren arteko komertzio arteria garrantzitsuak, batez ere Zetaren Bidearen baitan. Hiru mendez Volga-Don estepetatik Krimeako penintsulara eta Kaukasoko iparralderaino hedatzen ziren lurrak kontrolpean izan zituzten. Khazaria babesa izan zen Bizantziar inperioa eta iparraldean zeuden nomaden eta Omeiatar Kaliferriaren artean. Bizantziar inperioaren babesa izan zen Sasaniar Inperioaren aurka, baina aliantza hau 900. urtearen inguruan hautsi zen, Bizantziok alanoek Khazaria eraso zezaten bultzatu ostean, Krimeako penintsula eta Kaukasoan boterea gal zezaten. Era berean Bizantziok Rusekin aliantza egin nahi izan zuen, Khazariaren boterea txikitzeko iparraldean, kristautasuna indartuz. 965tik 969ra Kieveko Rusan agintzen zuen Sviatoslav I.a Kievekoak hiriburua konkistatu zuen eta Khazaria deuseztu zuen. VIII. mendetik aurrera khazariar monarkia eta aristrokrazia judaismora lotu zen; dirudienez biztanlegoaren konfesioak oso anitzak ziren, paganoak musulmanak, kristauak eta judutarrak batera bizi zirelarik. Teoria batek dio Ashkenazi juduak Khazariar diasporatik sortu zirela, baina ez dago honen inguruko akordiorik. Batzuetan teoria hau anti-sionismo edo antisemitismoarekin lotua izan da. (eu)
- The Khazars (/ˈxɑːzɑːrz/) were a semi-nomadic Turkic people that in the late 6th-century CE established a major commercial empire covering the southeastern section of modern European Russia, southern Ukraine, Crimea, and Kazakhstan. They created what for its duration was the most powerful polity to emerge from the break-up of the Western Turkic Khaganate. Astride a major artery of commerce between Eastern Europe and Southwestern Asia, Khazaria became one of the foremost trading empires of the early medieval world, commanding the western marches of the Silk Road and playing a key commercial role as a crossroad between China, the Middle East and Kievan Rus'. For some three centuries (c. 650–965) the Khazars dominated the vast area extending from the Volga-Don steppes to the eastern Crimea and the northern Caucasus. Khazaria long served as a buffer state between the Byzantine Empire and both the nomads of the northern steppes and the Umayyad Caliphate and Abbasid Caliphate, after serving as the Byzantine Empire's proxy against the Sasanian Empire. The alliance was dropped around 900. Byzantium began to encourage the Alans to attack Khazaria and to weaken its hold on Crimea and the Caucasus and sought to obtain an entente with the rising Rus' power to the north, which it aspired to convert to Christianity. Between 965 and 969, the Kievan Rus' ruler, Sviatoslav I of Kiev, as well as his allies, conquered the capital, Atil, and ended Khazaria's independence. The state became the autonomous entity of Rus' and then of Khazar former provinces(Khwarazm in which Khazars were known as Turks, just as Hungarians were known as Turks in Byzantium) in Volga Bulgaria. Determining the origins and nature of the Khazars is closely bound with theories of their languages, but it is a matter of intricate difficulty since no indigenous records in the Khazar language survive, and the state was polyglot and polyethnic. The native religion of the Khazars is thought to have been Tengrism, like that of the North Caucasian Huns and other Turkic peoples. The polyethnic populace of the Khazar Khaganate appears to have been a multiconfessional mosaic of pagan, Tengrist, Jewish, Christian and Muslim worshippers. Some of the Khazars (i.e., Kabars) joined the ancient Hungarians in the 9th century. The ruling elite of the Khazars was said by Judah Halevi and Abraham ibn Daud to have converted to Rabbinic Judaism in the 8th century, but the scope of the conversion to Judaism within the Khazar Khanate remains uncertain. Where the Khazars dispersed after the fall of the Empire is subject to many conjectures. Proposals have been made regarding the possibility of a Khazar factor in the ethnogenesis of numerous peoples, such as the Hazaras, Hungarians, the Kazakhs, the Cossacks of the Don region and of Ukraine, Bukharan Jews, the Muslim Kumyks, the Turkic-speaking Krymchaks and their Crimean neighbors the Crimean Karaites, the Moldavian Csángós, the Mountain Jews, even some Subbotniks (on the basis of their Ukrainian and Cossack origin and others). The late 19th century saw the emergence of the theory that the core of today's Ashkenazi Jews are descended from a hypothetical Khazarian Jewish diaspora which migrated westward from modern-day Russia and Ukraine into modern-day France and Germany. Linguistic and genetic studies have not supported the theory of a Khazar connection to Ashkenazi Jewry. The theory still finds occasional support, but most scholars view it with considerable skepticism. The theory is sometimes associated with antisemitism and anti-Zionism. (en)
- Les Khazars - Χάζαροι (Hazaroï) en grec, хазары (hazari) en russe, Hazarlar en turc, כוזרים (kuzarim) en hébreu, Хәзәрләр (Xäzärlär) en tatar, Hazarlar en tatar de Crimée, خزر en persan, Cosri en latin, sont un peuple dont l'existence est attestée entre le VIe et le XIIIe siècle apr. J.-C. Au VIIe siècle les Khazars s'établissent en Ciscaucasie aux abords de la mer Caspienne grâce à plusieurs succès militaires sur les Sassanides, dynastie zoroastrienne et contre le Califat, établi en deçà de la Ciscaucasie. Ils empêcheront ainsi toute invasion arabo-islamique du sud de la Russie. Les Khazars s'allient à l'Empire byzantin contre les Sassanides et la Rus' de Kiev. De par leurs relation commerciale avec les Radhanites, une partie d'entre eux se convertit au judaïsme, qu'ils établissent comme religion d'État. À leur apogée, les Khazars, ainsi que leurs vassaux, contrôlent un vaste territoire qui semblerait correspondre à ce que sont aujourd'hui le sud de la Russie, le Kazakhstan occidental, l'Ukraine orientale, la Crimée, l'est des Carpates, ainsi que plusieurs autres régions de Transcaucasie telles l'Azerbaïdjan et la Géorgie. Le Khanganat Khazar devenant une des principales puissances régionales, les Byzantins rompent leur alliance et se rallient aux Rus' et Petchénègues, recemment chassés de leurs terres par les Oghouzes. Vers la fin du Xe siècle, l'Empire khazar s'affaiblit progressivement jusqu'à être intégré au Rus' de Kiev. S'ensuivent des déplacements de populations rythmées par les invasions successives des Rus', des Coumans et probablement de la Horde d'or mongole. (fr)
- Bangsa Khazar (bahasa Ibrani tunggal "Kuzari" כוזרי jamak "Kuzarim" כוזרים; bahasa Arab خزر; bahasa Turki tung. "Hazar" jam. Hazarlar; bahasa Yunani Χαζαροι; bahasa Rusia Хазары; bahasa Tatar tung. Xäzär jam. Xäzärlär; bahasa Persia خزر; bahasa Latin "Gazari" atau "Cosri") adalah orang-orang Turkik setengah nomaden dari Asia Tengah. Banyak di antara mereka telah memeluk Yudaisme. Nama 'Khazar' tampaknya berkaitan dengan kata kerja bahasa Turkik yang berarti "mengembara" (gezer dalam bahasa Turki) modern. Pada mereka mendirikan sebuah Khaganat yang mandiri di Kaukasus Utara di sepanjang Laut Kaspia, dan di sana lambat laun Yudaisme menjadi agama negara. Pada puncak kejayaannya, mereka dan cabang-cabang mereka menguasai sebagian besar dari wilayah Rusia selatan sekarang, Kazakhstan barat, Ukraina timur, dan sebagian besar Kaukasus (termasuk Dagestan, Azerbaijan, Georgia, dll.), dan daerah Krim. Bangsa Khazar adalah sekutu penting Kekaisaran Bizantium dalam menghadapi Kekaisaran Sassania, dan merupakan kekuatan utama di wilayah itu pada puncak kejayaannya. Mereka terlibat dalam serangkaian peperangan yang mereka menangi dengan Kekhalifahan Arab, kemungkinan menghalangi invasi Arab ke Eropa Timur. Pada akhir abad ke-10, kekuasaan mereka dipatahkan oleh Rus Kiev, dan bangsa Khazar boleh dikatakan lenyap dari sejarah. Sejumlah sejarahwan mengajukan teori bahwa bangsa Khazar ikut menurunkan orang Yahudi Ashkenazim modern. Teori ini secara politik dianggap sensitif. Studi-studi genetika pada masa kini menunjukkan bahwa Y-DNA Yahudi cenderung berasal dari Timur Tengah, dan studi-studi yang memperhitungkan mtDNA memperlihatkan bahwa banyak penduduk Yahudi yang terkait dengan kelompok-kelompok non-Yahudi di sekitarnya lewat garis ibu." Sementara studi-studi ini juga menunjukkan bahwa sejumlah orang Yahudi Ashkenaz mempunyai nenek moyang Eropa Timur non-Yahudi, mereka membantah klaim-klaim bahwa orang Ashkenazi terutama adalah keturunan bangsa Khazar. (in)
- ハザール(突厥文字:、英: Khazar、ヘブライ文字:הכוזרים)は、7世紀から10世紀にかけてカスピ海の北からコーカサス、黒海沿いに栄えた遊牧民族およびその国家。支配者層はテュルク系民族と推測されており、支配者層が9世紀頃にユダヤ教に改宗したことは有名である。交易活動を通じて繁栄した。アラビア語、ペルシア語資料では خزر Khazar と書かれている。日本語ではハザル、ハザリア、ホザールあるいはカザールと表記されることもある。 (ja)
- 하자르(히브리어: כוזרי/כוזרים, 아랍어: خزر, 튀르키예어: Hazar(단수)/Hazarlar(복수), 그리스어: Χαζαροι, 러시아어: Хазары, 타타르어: Xäzär(단수)/Xäzärlär(복수), 페르시아어: خزر, 라틴어: Gazari/Cosri)는 튀르크족의 분파 및 이 분파가 건국한 카간국의 총칭이다. 그 영토는 동서로는 우크라이나 초원에서 우랄 강에, 남북으로는 볼가 강 중류에서 북 캅카스와 크림 반도에 이르렀다. 하자르 카간국은 돌궐 제국의 아사나 일파로 서돌궐이 와해되고 서쪽으로 이주한 것으로 보인다. 8세기 중반 하자르 제국의 하자르 황족들은 유대교를 받아들였다. 하자르 제국은 7세기 이후 캅카스 북쪽에서 이슬람의 종교 전파를 막았지만 하자르 귀족 이하부터는 유대교에서 이슬람으로 옹호적이게 되었고 흑해 북안에서는 동로마 제국과 경쟁했다. (ko)
- Chazarowie, Kozarowie (tur. Hazarlar) – lud koczowniczy pochodzenia tureckiego, o którym pierwsze wzmianki pochodzą z VI wieku n.e. Tereny zajmowane przez Chazarów rozciągały się na Stepie Pontyjsko-Kaspijskim między północnym Kaukazem, Krymem, Morzem Kaspijskim a rzeką Jaik i Samarą. Trudnili się głównie pasterstwem i handlem, a bogacili na łupieskich wyprawach. Przez ich ziemie prowadziły największe szlaki handlowe z Chin do Europy (jedwabny szlak, szlak radanitów) oraz szlak północ-południe (od Waregów do Greków). (pl)
- I Cazari (o anche K(h)azari o più raramente Khazary) (ebraico sing. Kuzar כוזרי plur. Kuzarim כוזרים; turco sing. Hazar plur. Hazarlar; russo sing. Chazarin Хазарин plur. Chazary Хазары; tataro sing Xäzär plur. Xäzärlär; persiano خزر Khazar) sono una confederazione di popolazioni turche seminomadi originarie delle steppe dell'Asia centrale in cui confluirono elementi slavi, iranici e i resti dei Goti di Crimea. Nel VII secolo fondano il Khanato di Khazaria nelle regioni più sud-orientali dell'Europa, vicino al Mar Caspio ed al Caucaso. Oltre alla regione oggi chiamata Kazakistan il khanato comprendeva anche parti dell'Ucraina, l'Azerbaigian, il sud della Russia e la penisola di Crimea. Intorno al periodo di fondazione del khanato molti Cazari si convertirono al giudaismo. Il nome 'Cazari' che essi stessi si sono dati proviene da un verbo in lingua turca che significa "vagabondare". Baḥr Khazar (mar Cazaro) è il termine in lingua persiana (e nelle lingue di culture persianizzate, come la maggior parte delle lingue turciche) usato per chiamare il mar Caspio. (it)
- Cazares ou cázaros eram um povo de origem turcomana seminômade que dominou a região centro-asiática a partir do século VII ao X. A palavra cazar parece estar ligada a formas verbais túrquicas, significando "errante". Alguns historiadores modernos defendem a hipótese de que muitos cazares converteram-se ao judaísmo (carece de fontes). Há teorias da conspiração que afirmam que os judeus asquenazi são cazares que se converteram ao Judaísmo e passaram a fazer parte do povo judeu. Devido a ausência de evidências genéticas para a teoria cazar, ela não é levada a sério pelos acadêmicos. A teoria mais aceita é a de que os judeus asquenazi são descendentes de judeus naturais que se casaram com cazares, assim sendo tanto descendentes dos judeus convertidos quanto dos hebreus originais. (pt)
- Хаза́ры (ивр. כזר «хазар», קזר «казар», כוזרים «кузарим», араб. الخزر «ал-хазар», перс. خزر «хазар», ср.-греч. Χάζαροι «хазари», арм. խազիր «хазир», др.-рус. коꙁаре, лат. Chazari) — тюркоязычный кочевой народ. Стал известен в Восточном Предкавказье (равнинный Дагестан) вскоре после гуннского нашествия. (ru)
- Khazarer var en folkgrupp som under första årtusendet e. Kr. bebodde landet norr om Kaukasus mot Volgas och Dons nedre lopp i nuvarande Ryssland. Khazarerna omtalas första gången i historien år 198, då de anföll armeniskt område, men tillbakaslogs. De slöt sig 363 till kejsar Julianus vid hans infall i Persien. Sedermera blev "Khazarien" en del av Attilas vidsträckta rike och bestämdes 448 till underhållsland åt hans äldste son. I början av 500-talet var Volgas deltaland deras kärnområde. Under det följande århundradet underkuvade de bulgarerna vid mellersta Volga och tog herraväldet över Krim och Azovska sjön. Riket sträckte sig längs hela östra kusten av Kaspiska havet ("Khazarernas hav"). Kazarernas stora rike omfattade folk av mycket olika härkomst och deras överhuvud och hövdingar hade härskartiteln khagan. Khazarerna var ett i religiöst avseende tolerant folk. Särskilt mottog de vänligt de från Konstantinopel fördrivna judarna, vilka bidrog till förbättrad handel och förmådde den ledande dynastin på 700-talet att antaga judendomen. Khazarriket blev en bufferstat mellan det kristna Bysans och de expanderande muslimerna och spelade en betydande roll för handeln mellan Orienten och Europa. Även vikingarna kom i kontakt med khazarriket. På 900-talet gick det emellertid tillbaka med khazarriket och Kievriket under Svjatoslav I tillfogade khazarerna ett allvarligt nederlag 965. En sista återstod av riket som fanns kvar på Krim tillintetgjordes 1016 av Kievriket och bysantiner i förening. (sv)
- Хоза́ри — плем'я, що з'явилося в південно-східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснувало до XI століття. Східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше Київської Русі. Про походження хозарів існують різні припущення; вони самі себе вважали близькими до болгар, огузів, аварів. Вважають, що прабатьківщиною хозарів були Прикаспійські та Приаральські степи і лівобережне Поволжя. Пізніше територія, заселена хозарами, охоплювала прикаспійські степи між річкою Сулаком і пониззям Дону. Головним етнічним центром хозарів був приморський Дагестан, де розташовувалися їхні ранні столиці. Разом з тим, на думку сходознавців, що виходили з даних східних джерел (твори Аль Масуді, Захарії Казвіні, Ібн-ал-Кяльбі), під хозарською зверхністю напередодні та на час утворення Київської Русі перебували всі слов'янські співплемінності на теренах України. Зокрема, А. Ковалівський вказує, що «східні автори довго вважали, що межі Хазарії простягаються до Карпатів». А. Новосельцев також зазначав, що в період розквіту Хозарії (70-ті роки VII—VIII ст.) її влада на заході поширювалася до Дунаю. Взагалі Київську Русь часів князів Святослава, Володимира можна розглядати як спадкоємницю хозарської держави.[джерело?] Хозари сповідували юдаїзм, і за словами хазарського єврея, наближеного до царя хозарів Юсуфа-Йосипа, походять від євреїв Вірменії. За походу князя Святослава частина хозарів, які втекли на південь і потрапили до мусульман, прийняли іслам. Значна частина заможного населення та знаті хозарів Волгою дісталася балтійського басейну та склали місцеву торгову еліту, сприяючи розвиткові балтійського торгово-політичного союзу Ганза, посиливши формування німецьких і голландських торгових міст-портів. Головним заняттям перших відомих племен хозарів було кочове скотарство, згодом, коли частина населення осіла, набули від сусідів та завойованих племен хліборобство і торгівлю. Вони часто воювали, але й торгували з Іраном, Арабським халіфатом, Візантією, пізніше — з Руссю, що свідчить про тривале протистояння з потужним союзництвом руських племен і пограниччям задовго до створення каганату. (uk)
- 可薩人,也譯作卡扎人、哈扎尔人(土耳其語:Hazarlar;亞塞拜然語:Xəzərlər;巴什基爾語:Хазарҙар;韃靼語:Хәзәрләр,Xäzärlär,Xazar;波斯語:خزر;烏克蘭語:Хоза́ри,Khozáry;俄语:Хаза́ры,Khazáry;匈牙利語:Kazárok;希臘語:Χάζαροι,Házaroi;拉丁語:Gazari/Gasani))是一个半游牧的突厥语民族,他们在公元6世纪末建立了一个突厥语部落联邦,形成了覆盖今天俄罗斯欧洲部分南部的一个大型商贸帝国。 (zh)
|
rdfs:comment
|
- Els khàzars (en göktürk , hɑ'zɑɾ) foren un poble turquès sorgit al segle v com a confederació tribal i que al començament del segle vii es van establir al sud-est de l'estepa russa i el Daguestan. La formació de la confederació es va produir sota els Turcs Occidentals. Al primer terç del segle vii van tenir un paper notable en les guerres romano-sassànides, com a aliats de l'Imperi Romà d'Orient, devastant les possessions perses a Transcaucàsia. (ca)
- الخزر هم من الشعوب التركية القديمة التي ظهرت بين سواحل اتيل وشبه جزيرة القرم في شمال القوقاز واستقرت في منطقة الفولغا السفلى. (ar)
- ハザール(突厥文字:、英: Khazar、ヘブライ文字:הכוזרים)は、7世紀から10世紀にかけてカスピ海の北からコーカサス、黒海沿いに栄えた遊牧民族およびその国家。支配者層はテュルク系民族と推測されており、支配者層が9世紀頃にユダヤ教に改宗したことは有名である。交易活動を通じて繁栄した。アラビア語、ペルシア語資料では خزر Khazar と書かれている。日本語ではハザル、ハザリア、ホザールあるいはカザールと表記されることもある。 (ja)
- 하자르(히브리어: כוזרי/כוזרים, 아랍어: خزر, 튀르키예어: Hazar(단수)/Hazarlar(복수), 그리스어: Χαζαροι, 러시아어: Хазары, 타타르어: Xäzär(단수)/Xäzärlär(복수), 페르시아어: خزر, 라틴어: Gazari/Cosri)는 튀르크족의 분파 및 이 분파가 건국한 카간국의 총칭이다. 그 영토는 동서로는 우크라이나 초원에서 우랄 강에, 남북으로는 볼가 강 중류에서 북 캅카스와 크림 반도에 이르렀다. 하자르 카간국은 돌궐 제국의 아사나 일파로 서돌궐이 와해되고 서쪽으로 이주한 것으로 보인다. 8세기 중반 하자르 제국의 하자르 황족들은 유대교를 받아들였다. 하자르 제국은 7세기 이후 캅카스 북쪽에서 이슬람의 종교 전파를 막았지만 하자르 귀족 이하부터는 유대교에서 이슬람으로 옹호적이게 되었고 흑해 북안에서는 동로마 제국과 경쟁했다. (ko)
- Chazarowie, Kozarowie (tur. Hazarlar) – lud koczowniczy pochodzenia tureckiego, o którym pierwsze wzmianki pochodzą z VI wieku n.e. Tereny zajmowane przez Chazarów rozciągały się na Stepie Pontyjsko-Kaspijskim między północnym Kaukazem, Krymem, Morzem Kaspijskim a rzeką Jaik i Samarą. Trudnili się głównie pasterstwem i handlem, a bogacili na łupieskich wyprawach. Przez ich ziemie prowadziły największe szlaki handlowe z Chin do Europy (jedwabny szlak, szlak radanitów) oraz szlak północ-południe (od Waregów do Greków). (pl)
- Хаза́ры (ивр. כזר «хазар», קזר «казар», כוזרים «кузарим», араб. الخزر «ал-хазар», перс. خزر «хазар», ср.-греч. Χάζαροι «хазари», арм. խազիր «хазир», др.-рус. коꙁаре, лат. Chazari) — тюркоязычный кочевой народ. Стал известен в Восточном Предкавказье (равнинный Дагестан) вскоре после гуннского нашествия. (ru)
- 可薩人,也譯作卡扎人、哈扎尔人(土耳其語:Hazarlar;亞塞拜然語:Xəzərlər;巴什基爾語:Хазарҙар;韃靼語:Хәзәрләр,Xäzärlär,Xazar;波斯語:خزر;烏克蘭語:Хоза́ри,Khozáry;俄语:Хаза́ры,Khazáry;匈牙利語:Kazárok;希臘語:Χάζαροι,Házaroi;拉丁語:Gazari/Gasani))是一个半游牧的突厥语民族,他们在公元6世纪末建立了一个突厥语部落联邦,形成了覆盖今天俄罗斯欧洲部分南部的一个大型商贸帝国。 (zh)
- Οι Χάζαροι ή Χαζάροι (περσικά: خزر, αζέρικα: Xəzərlər, ουκρανικά: Хоза́ри, Khozáry, ρωσικά: Хаза́ры, Khazáry) ήταν ένας ημινομαδικός τουρκικός λαός με μία ομοσπονδία από φυλές που μιλούσαν τουρκικές γλώσσες που στα τέλη του 6ου αιώνα εδραίωσαν μία μεγάλη εμπορική αυτοκρατορία , ευρισκόμενοι πάνω σε μία από τις σημαντικότερες εμπορικές αρτηρίες μεταξύ Βόρειας Ευρώπης και Νοτιοδυτικής Ασίας. Επρόκειτο για την ισχυρότερη πολιτεία που αναδύθηκε από τη διάλυση του Δυτικού Τουρκικού Χαγανάτου. Η Χαζαρία κυριάρχησε στο δυτικό τμήμα του Δρόμου του Μεταξιού και έπαιξε βασικό εμπορικό ρόλο ως σταυροδρόμι μεταξύ Κίνας, Μέσης Ανατολής και Ευρωπαϊκής Ρωσίας. Επί τρεις περίπου αιώνες (650-965) οι Χάζαροι κυριαρχούσαν στη μεγάλη περιοχή που εκτείνεται από τις στέπες του Βόλγα και του Ντον, μέχρι την ανα (el)
- Die Chasaren (auch Chazaren, Chozaren, Khazaren; griechisch Χάζαροι Cházaroi; lateinisch Gazari oder Cosri; persisch خزر Xazar; hebräisch כוזרים Kuzarim; türkisch Hazarlar; tatarisch Xäzärlär; russisch Хазары, Chasáry) waren ein ursprünglich nomadisches Turkvolk, das später teilweise sesshaft wurde im westlichen Zentralasien, dem nördlichen Kaukasus und Teilen des östlichen Europas. (de)
- La Ĥazaroj aŭ kazaroj (tatare Xäzärlär, Хәзәрләр; turke Hazarlar; hebree Kuzarim כוזרים; arabe خزر; greke Χαζαροι; latine Gazari aŭ Cosri; perse خزر; ruse Хазары) estis origine nomada, poste duonnomada, tjurka popolo en Centra Azio. Dum la 7-a jarcento ili fondis sendependan regnon en la regiono de la norda Kaŭkazio inter la Kaspia Maro oriente kaj la Nigra Maro okcidente. Dum la 8-a aŭ komence de la 9-a jarcento la popolo konvertiĝis al judismo - ne plu konatas, ĉu nur la socia tavolo de regantoj aŭ ĉu la tuta popolo alprenis la religion. (eo)
- Los jázaros o jazares (en hebreo, singular «kuzarí» כוזרי, plural «kuzarim» כוזרים; en árabe, singular خزري, jazari; plural, خزر, jazar; en turco, hazarlar, en singular, «hazar»; en griego, χαζαροι; en ruso, xазары; en tártaro, singular Xäzär, plural Xäzärlär; en persa, singular «xazar» خزر, plural «xazarhâ» خزرها; en latín, gazari o cosri) fueron un pueblo túrquico procedente de Asia central. Su nombre parece estar vinculado a un verbo túrquico que significa «errante» ('gezer' en turco moderno). (es)
- Khazariar (: , hɑ'zɑɾ, grezieraz: Χάζαροι, hebreeraz: כוזרים, Kuzarim, turkieraz: Hazarlar, tatareraz: Xäzärlär, arabieraz: خزر, khazar, errusieraz: Хазары, persieraz: خزر, latinez: Gazari/Cosri/Gasani) herri turkiar erdi-nomada bat izan zen, Khazaria inperioa sortu zuten VII. eta X. mendeen artean, estepako mendebaldeko herrialderik boteretsuena. Bertan kokatzen ziren Asia, Europa eta Ekialde Hurbilaren arteko komertzio arteria garrantzitsuak, batez ere Zetaren Bidearen baitan. Hiru mendez Volga-Don estepetatik Krimeako penintsulara eta Kaukasoko iparralderaino hedatzen ziren lurrak kontrolpean izan zituzten. (eu)
- The Khazars (/ˈxɑːzɑːrz/) were a semi-nomadic Turkic people that in the late 6th-century CE established a major commercial empire covering the southeastern section of modern European Russia, southern Ukraine, Crimea, and Kazakhstan. They created what for its duration was the most powerful polity to emerge from the break-up of the Western Turkic Khaganate. Astride a major artery of commerce between Eastern Europe and Southwestern Asia, Khazaria became one of the foremost trading empires of the early medieval world, commanding the western marches of the Silk Road and playing a key commercial role as a crossroad between China, the Middle East and Kievan Rus'. For some three centuries (c. 650–965) the Khazars dominated the vast area extending from the Volga-Don steppes to the eastern Crimea an (en)
- Bangsa Khazar (bahasa Ibrani tunggal "Kuzari" כוזרי jamak "Kuzarim" כוזרים; bahasa Arab خزر; bahasa Turki tung. "Hazar" jam. Hazarlar; bahasa Yunani Χαζαροι; bahasa Rusia Хазары; bahasa Tatar tung. Xäzär jam. Xäzärlär; bahasa Persia خزر; bahasa Latin "Gazari" atau "Cosri") adalah orang-orang Turkik setengah nomaden dari Asia Tengah. Banyak di antara mereka telah memeluk Yudaisme. Nama 'Khazar' tampaknya berkaitan dengan kata kerja bahasa Turkik yang berarti "mengembara" (gezer dalam bahasa Turki) modern. Pada mereka mendirikan sebuah Khaganat yang mandiri di Kaukasus Utara di sepanjang Laut Kaspia, dan di sana lambat laun Yudaisme menjadi agama negara. Pada puncak kejayaannya, mereka dan cabang-cabang mereka menguasai sebagian besar dari wilayah Rusia selatan sekarang, Kazakhstan barat, U (in)
- Les Khazars - Χάζαροι (Hazaroï) en grec, хазары (hazari) en russe, Hazarlar en turc, כוזרים (kuzarim) en hébreu, Хәзәрләр (Xäzärlär) en tatar, Hazarlar en tatar de Crimée, خزر en persan, Cosri en latin, sont un peuple dont l'existence est attestée entre le VIe et le XIIIe siècle apr. J.-C. Le Khanganat Khazar devenant une des principales puissances régionales, les Byzantins rompent leur alliance et se rallient aux Rus' et Petchénègues, recemment chassés de leurs terres par les Oghouzes. (fr)
- I Cazari (o anche K(h)azari o più raramente Khazary) (ebraico sing. Kuzar כוזרי plur. Kuzarim כוזרים; turco sing. Hazar plur. Hazarlar; russo sing. Chazarin Хазарин plur. Chazary Хазары; tataro sing Xäzär plur. Xäzärlär; persiano خزر Khazar) sono una confederazione di popolazioni turche seminomadi originarie delle steppe dell'Asia centrale in cui confluirono elementi slavi, iranici e i resti dei Goti di Crimea. Nel VII secolo fondano il Khanato di Khazaria nelle regioni più sud-orientali dell'Europa, vicino al Mar Caspio ed al Caucaso. Oltre alla regione oggi chiamata Kazakistan il khanato comprendeva anche parti dell'Ucraina, l'Azerbaigian, il sud della Russia e la penisola di Crimea. (it)
- Cazares ou cázaros eram um povo de origem turcomana seminômade que dominou a região centro-asiática a partir do século VII ao X. A palavra cazar parece estar ligada a formas verbais túrquicas, significando "errante". (pt)
- Khazarer var en folkgrupp som under första årtusendet e. Kr. bebodde landet norr om Kaukasus mot Volgas och Dons nedre lopp i nuvarande Ryssland. Khazarerna omtalas första gången i historien år 198, då de anföll armeniskt område, men tillbakaslogs. De slöt sig 363 till kejsar Julianus vid hans infall i Persien. Sedermera blev "Khazarien" en del av Attilas vidsträckta rike och bestämdes 448 till underhållsland åt hans äldste son. I början av 500-talet var Volgas deltaland deras kärnområde. Under det följande århundradet underkuvade de bulgarerna vid mellersta Volga och tog herraväldet över Krim och Azovska sjön. Riket sträckte sig längs hela östra kusten av Kaspiska havet ("Khazarernas hav"). (sv)
- Хоза́ри — плем'я, що з'явилося в південно-східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснувало до XI століття. Східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше Київської Русі. Про походження хозарів існують різні припущення; вони самі себе вважали близькими до болгар, огузів, аварів. Вважають, що прабатьківщиною хозарів були Прикаспійські та Приаральські степи і лівобережне Поволжя. Пізніше територія, заселена хозарами, охоплювала прикаспійські степи між річкою Сулаком і пониззям Дону. Головним етнічним центром хозарів був приморський Дагестан, де розташовувалися їхні ранні столиці. (uk)
|