| dbo:abstract
|
- Polyfonie (česky vícehlas) skladbu vytvářejí dva, tři, čtyři i více samostatných hlasů. Žádný z nich přitom není vedoucí, žádný doprovázející. (cs)
- La polifonia (del grec antic πολύ, poly, «molt» i φωνή, phonè, «veu») és una composició musical consistent a juxtaposar dues o més línies melòdiques que interaccionen amb simultaneïtat. L'aparició de l'art polifònic va suposar la creació d'un nou llenguatge musical. La monofonia constituïda per una sola línia melòdica del cant gregorià, senzill i auster, representa en la música el que l'arquitectura romànica significa per a l'art de la construcció, mentre que el nou art polifònic esdevé com l'art gòtic. En els tímids inicis de la polifonia, que té el seu origen documentat a França amb Pérotin i Léonin, els oients no quedaven indiferents. Pot afirmar-se que el nou llenguatge adquireix categoria artística des de la fi del segle xii. Les primeres formes polifòniques de la música occidental són:
* L'organum, el qual consisteix a afegir una nova veu sobre el cant gregorià a una distància de 4a o 5a. En l'organum primitiu, les veus es mouen per moviment paral·lel.
* El discantus o discant, on les veus ja no es mouen per moviments paral·lels sinó per moviments contraris, normalment nota contra nota
* El motet, compost per tres veus o més, i amb la melodia gregoriana, anomenada tenor, se situa en la veu més greu. (ca)
- البوليفونية (بالإنجليزية polyphony)في الموسيقى، يقصد بها أي موسيقى حيث يصدر نغمتان أو أكثر في نفس الوقت (المصطلح مشتق من اللغة اليونانية «الذي يعني اصوات كثيرة»)؛ بالتالي، حتى كل فاصل من نغمتين في نفس الوقت أو تآلف من 3 نغمات في نفس الوقت يكون البوليفونية. لكن عادة ترتبط البوليفونية بالكونترابنط، وهو مجموعة من الخطوط اللحنية المنفصلة. في الموسيقى البوليفونية، نرى خطين لحنين متزامنين أو أكثر على أنهما مستقلين رغم اتصالهما. في الموسيقى الغربية تشمل البوليفونية الفصل الكونترابنطي بين اللحن والباص. ويكون البناء بوليفوني بحت، وبالتالي كونترابنطي، حين يتم التمييز بين الخطوط الموسيقية إيقاعيا. قسم فرعي من البوليفونية يعرف بالهوموفوني، يوجد في أكثر صوره نقاء حين تتحرك الأصوات كلها أو أجزاء منها في نفس الإيقاع، مثما في نسيج من التآلفات. هذه المصطلحات لا تنفصل عن بعض، والموسيقيون من القرن ال16 حتى ال21 ميزوا بين النسيج المتنوع من البوليفونية المعقدة إلى الهموفوني الموحد إيقاعيا حتى في نفس المقطوعة. البوليفونية عكس المنوفونية (أي الصوت الواحد مثلما في الترتيل) سمة بارزة تميز بين الموسيقى الغربية وموسيقى كل الحضارات الأخرى. البوليفوني الخاص لمجموعات الآلات في الموسيقى الآسيوية تشمل نوع من التنويع اللحني متعدد الألحان وليس كونترابنطي بالمعنى الغربي. (ar)
- Ως πολυφωνία ή πολυφωνική μουσική, χαρακτηρίζεται κάθε μουσικό είδος το οποίο βασίζεται σε πολλές μελωδικές γραμμές, οι οποίες συμπλέκονται κατάλληλα σχηματίζοντας μία πολυγραμμική υφή. Η μουσική είναι πολυφωνική από τον 12ο αιώνα μέχρι την εποχή του Μπαρόκ.Ο πρώτος σταθμός στην εξέλιξη της πολυφωνίας σημειώνεται κατά τις αρχές του 9ου αιώνα, όπου εμφανίζεται για πρώτη φορά το όργκανουμ. 12ος αιώνας: Στη Γαλλία προστέθηκε το στοιχείο του ρυθμού. 13ος αιώνας: τρίφωνο μοτέτο με κοσμικό περιεχόμενο. Ταυτόχρονα με το θρησκευτικό. Κύριος εκπρόσωπος της πολυφωνικής μουσικής θεωρείται ο Τζιοβάννι Πιερλουΐτζι ντα Παλεστρίνα (1526 - 1594). Χάρη στην υψηλής αισθητικής πολυφωνική γραφή του, ολόκληρη η εποχή του χαρακτηρίστηκε ως ο Χρυσός Αιώνας της πολυφωνίας. (el)
- Polyphonie (altgriechisch πολύ polý, deutsch ‚viel‘ und φωνή phonḗ, deutsch ‚Stimme‘) oder Vielstimmigkeit bezeichnet verschiedene Arten der Mehrstimmigkeit in der Musik. Das Wort polyphonia erscheint in dieser Bedeutung erstmals um 1300, wird bis zum 18. Jahrhundert jedoch selten verwendet. Im Deutschen wird häufig zwischen musikalischer Mehrstimmigkeit als allgemeinerem Phänomen und Polyphonie als Satztechnik (polyphoner Satz) in der europäischen Musik unterschieden, wohingegen das Englische den Begriff polyphony für beides, also in einer allgemeineren Bedeutung verwendet. (de)
- Polifonio estas konsistantael pluraj memstaraj melodiaj voĉoj,kontraste kun muziko el unu sola voĉo (monofonio)aŭ muziko el unu reganta melodia voĉo akompanatade akordoj (homofonio). Kvankam la aŭskultanto povas foje identi ĉefa kaj duaranga melodilinioj en polifonio, tio ne similas al la situacio en la monofonia teksturo, kie unu melodia linio estas klare difinita kiel ĉefa melodio, kaj estas akompanata de akordoj aŭ duarangaj melodiaj linioj. La potenco de polifonio fontas el la sendependeco de ĉiu voĉo, de ĝia ritma aŭ melodia nurunueco, tiel ke eĉ se estas elstara linio super la resto, estas iom da malklarigo pri la hierarkio inter la voĉoj, kaj tiel necesigas vigla aŭskultado de ĉiu voĉo memstare per la atenta aŭskultanto. La termino estas kutime uzata lige kun muzikode la malfrua mezepoko kaj renesanco:barokajn formojn kiel la fugo,kiujn oni povus nomi polifoniaj,oni kutime priskribas anstataŭekiel kontrapunktaj.Cetere, kontraste kun la terminologiode specoj en kontrapunkto,polifonio ĝenerale metisaŭ "tonalton-kontraŭ-tonalto"/"punkton-kontraŭ-punkto"aŭ "daŭrantajn tonaltojn" en unu partokontraŭ melismoj de diversaj longecoj en alia(van der Werf, 1997).En ĉiaj okazoj la pensmaniero estis verŝajne tio,kion Margaret BENT (1999) nomas "diada kontrapunkto",en kiu ĉiu parto estas verkita ĝenerale kontraŭ unu alia parto,kaj ĉiuj partoj estas eventuale ŝanĝitaj poste.Tiu ĉi punkto-kontraŭ-punkta pensmanierokontrastas kun "sinsekva komponado",en kiu voĉoj estis verkitaj en certa ordokaj ĉiu nova voĉo kongruas al la ĝis tiam konstruita tuto,kion oni antaŭe atendis. En nuntempa uzo kiu aplikiĝas nure al elektronikaj muzikaj instrumentoj,la vorto povas signifi samtempan sonigadon de pluraj tonoj;tial, polifonia sintezilo kapablas ludi samtempe plurajn tonojn.Se tia instrumento povas samtempe ludi, ekzemple, 16 tonojn,oni diras, ke ĝi havas 16-voĉan polifonion. Du traktatoj, ambaŭ el ĉirkaŭ 900,estas kutime konsideratajkiel la plej malnova restanta partmuziko.Kvankam ili estas noto-kontraŭ-notaj,voĉoj moviĝas precipe per paralelajoktoj, kvintoj, kaj kvartoj,kaj ne estas destinitaj por ludado.La el ĉirkaŭ 1000estas la plej malnova restanta ekzemplode praktika kaj ne pedagogia polifonio,kvankam intervaloj, tonaltoj, kaj longecojofte ne estas indikitaj.(van der Werf, 1997) La plej malnova restanta peco de sesparta muziko estasla angla (ĉ. 1240).(Albright, 2004) Komenca polifonio (antaŭe primitiva polifonio)inkludas kaj ,, kaj . (eo)
- Polifonia (grezieratik: πολις [polis] = "asko" eta φονος [phonos] = "soinu, doinu") aldi bereko zenbait ahotsetako kantua da. Nork bere aldetik kantatzen badu ere, harmonikoki bat egiten dute ahotsek polifonian. Askotan laguntzarik gabeko korurako kantua hartzen da halakotzat, aldirik oparoena Johannes Ockeghem, Palestrina, Tomás Luis de Victoria eta haien belaunaldiko XVI. mendearen bukaerako musikagileekin izan zuena. XX. mendeko lehen laurdenean, polifonia indarberritu egin zen, batez ere, Arnold Schönberg eta haren jarraitzaileen musika-lan dodekafonikoetan. (eu)
- La polifonía (del griego πολύς [polis] = "muchas" y φονος [phonos] = "sonidos, melodías") en música es un tipo de textura musical en la que suenan simultáneamente múltiples voces melódicas que son en gran medida independientes o imitativas entre sí, de importancia similar y ritmos diversos.Por lo tanto, se diferencia de la música a una sola voz (monofonía) así como de la música con una voz dominante melódica acompañada por acordes (homofonía, melodía acompañada). (es)
- Ceol le níos mó ná páirt amháin. Go ginearálta, ciallaíonn an téarma go bhfuil cuntraphointe i gceist, mar mhalairt ar homafóine (aonséis) le guthanna is uirlisí ar an nóta céanna. (ga)
- Polyphony (/pəˈlɪfəni/ puh-LIH-fuh-nee) is a type of musical texture consisting of two or more simultaneous lines of independent melody, as opposed to a musical texture with just one voice, monophony, or a texture with one dominant melodic voice accompanied by chords, homophony. Within the context of the Western musical tradition, the term polyphony is usually used to refer to music of the late Middle Ages and Renaissance. Baroque forms such as fugue, which might be called polyphonic, are usually described instead as contrapuntal. Also, as opposed to the species terminology of counterpoint, polyphony was generally either "pitch-against-pitch" / "point-against-point" or "sustained-pitch" in one part with melismas of varying lengths in another. In all cases the conception was probably what Margaret Bent (1999) calls "dyadic counterpoint", with each part being written generally against one other part, with all parts modified if needed in the end. This point-against-point conception is opposed to "successive composition", where voices were written in an order with each new voice fitting into the whole so far constructed, which was previously assumed. The term polyphony is also sometimes used more broadly, to describe any musical texture that is not monophonic. Such a perspective considers homophony as a sub-type of polyphony. (en)
- En musique, la polyphonie est la combinaison de plusieurs mélodies, ou de parties musicales, chantées ou jouées en même temps. Dans la musique occidentale, la polyphonie désigne le système de composition musicale, créé à l'église à partir du IXe siècle environ et qui connut un brillant développement, depuis un premier apogée aux XIIe et XIIIe siècles, jusqu'à la fin de la Renaissance (fin du XVIe siècle) et au-delà. À partir de la deuxième moitié du XVIe siècle, la pensée et le sentiment harmonique naissants prirent une place de plus en plus importante. Un désir de simplification joint au développement de l'individualité et du chant soliste feront qu'on passera progressivement du contrepoint linéaire à l'enchaînement vertical des accords (un texte musical contrapuntique se déroule horizontalement, chaque voix ayant sa propre vie à l'intérieur de l'ensemble, alors qu'un texte harmonique enchaîne des accords). Le nouveau système, toutefois, n'a pas remplacé le précédent : ces deux types d'écriture ont pu subsister parallèlement et aussi se mêler, pendant les siècles qui suivirent jusqu'à aujourd'hui. Par extension, c'est la capacité de jouer plusieurs notes à la fois ; on parle alors d'instruments polyphoniques. En Occident, la monodie, en usage au Moyen Âge et au-delà, recouvre des genres très différents comme le chant grégorien, la poésie aristocratique chantée des troubadours et des trouvères et la chanson de tradition orale appelée aussi chanson folklorique. L'accompagnement (s'il en existe un) n'est pas donné et n'est pas de nature mélodique. Dans l'opéra, l'expression un peu paradoxale de « monodie accompagnée » a une signification bien différente. Dans ce style vocal né avec l'opéra baroque au début du XVIIe siècle, le chant soliste est accompagné par une basse continue, aussi bien que par un orchestre. Ce type de monodie relève donc d'une écriture harmonique. Pour la notion de polyphonie en théorie de la littérature ou en linguistique voir les travaux de Mikhaïl Bakhtine et Oswald Ducrot. Dans ce cas, le sens du mot « polyphonie » n'a pas de lien avec celui qui a été développé plus haut. (fr)
- Polifoni (dari bahasa Yunani:πολύς /po΄lis/ banyak dan φωνή /fo΄ni/ suara) adalah salah satu jenis musik yang disusun berdasarkan banyak suara (poli=banyak, foni=suara), berbeda dengan musik homofoni. Musik Polifoni lahir sejak tahun 1200 dan mencapai puncak kejayaannya pada tahun (1600-1750) dengan tokoh musik . Di masa sekarang polifoni diistilahkan untuk nada dering HP. (in)
- Con il termine polifonia (dall'greco antico, "tante voci") si definisce in musica uno stile compositivo che combina due o più voci (vocali e/o strumentali) indipendenti, dette anche parti. Esse si evolvono simultaneamente nel corso della composizione, mantenendosi differenti l'una dall'altra dal punto di vista melodico e generalmente anche ritmico, pur essendo regolate da principi armonici. In senso compositivo il termine polifonia si contrappone a quello di monodia con una sola voce. (it)
- 음악에서 다성음악(polyphony)은 독립적인 멜로디가 둘 이상의 라인에 동시에 구성되는 어우러짐의 일종으로, 하나의 소리만을 지닌 , 그리고 화음이 수반되는 멜로디의 어우러짐의 일종인 과는 반의어이다. 서양 음악 전통의 문맥 속에서 다성음악이라는 용어는 일반적으로 중세 및 르네상스 후기 음악을 가리킨다. 다성음악으로 부를 수 있는 푸가 등의 바로크 형태는 대위법으로 대신 기술되는 것이 보통이다. 다성음악이라는 용어는 모노폴리가 아닌 어우러짐을 기술하기 위해 더 광의적인 표현으로 사용되기도 한다. 이러한 관점은 호모포니를 다성음악의 아류형으로 간주한다. (ko)
- Polyfonie (uit het Oudgrieks: πολύς (polus), veel en φωνή (phōnē), klank, stem) is in de muziek gecomponeerde meerstemmigheid: het klinken van meerdere melodieën tegelijkertijd. Daarbij wordt bij zang iedere melodie ten gehore gebracht door een ander stemregister (sopraan, alt, tenor en bas). Het basisprincipe daarbij is dat alle stemmen gelijkwaardig zijn, of althans een volwaardige rol hebben. Voorbeelden van polyfone compositietechnieken zijn de canon en de fuga. Wanneer de afzonderlijke stemmen grotendeels hetzelfde ritme hebben, is er sprake van homofonie. De polyfonie vindt zijn oorsprong in de middeleeuwse, a capella gezongen kerkelijke koormuziek. (nl)
- ポリフォニー（polyphony）は、複数の独立した声部（パート）からなる音楽のこと。ただ一つの声部しかないモノフォニーの対義語として、多声音楽を意味する。 (ja)
- Polifonia (stgr. πολυφωνία polyphonia, wiele dźwięków) – rodzaj faktury muzycznej, w której co najmniej dwa głosy prowadzone są równocześnie i niezależnych od siebie. Z punktu widzenia pokrewieństwa między głosami wyróżnić można dwa rodzaje polifonii: imitacyjną i kontrastową. Technika imitacyjna jest starsza, powstała w średniowieczu, jej formą jest kanon. W okresie renesansu rozwinęła się polifonia fugowana, oparta na kontrapunkcie podwójnym (i wielokrotnym). Strukturą muzyczną opartą na tej technice jest fuga. Drugą podstawą dokonywania systematyki jest stosunek linii melodycznych względem siebie. Jednej linii melodycznej może być przeciwstawiona jedna, dwie lub trzy frazy melodyczne. (pl)
- Polifonia, em música, é uma técnica compositiva que produz uma textura sonora específica, em que duas ou mais vozes se desenvolvem preservando um caráter melódico e rítmico, em contraste privada à monofonia, onde só uma voz existe ou, se há outras, seguem a principal em uníssono ou à distância de oitava(s), ou apenas tecem floreios em torno da principal; à monodia, onde uma voz melódica é acompanhada ou não de acordes sem caráter melódico próprio, e à homofonia e ao contraponto, onde as várias vozes se movem com ritmo idêntico ou muito semelhante de modo a formar acordes nítidos, podendo elas ou não ter um caráter melódico próprio e pronunciado. A palavra vem do grego e significa várias vozes. No contexto da música erudita do ocidente, polifonia usualmente se refere à música composta na Idade Média tardia e no Renascimento, quando era a técnica de composição mais usual, mas formas barrocas como a fuga também são claramente polifônicas. Num sentido estrito, significando simplesmente várias vozes, a polifonia também engloba a homofonia e o contraponto. Desde o princípio dos tempos a música é feita de maneira homofônica, ou seja, uma melodia única, linear, com somente acompanhamento rítmico. Na Europa medieval, a monodia prevaleceu com o e o Canto Gregoriano. No século X iniciou-se a prática de escrever música para vozes em intervalos de oitavas e quintas. Este processo se desenvolveu e teve seu apogeu no século XV, onde a técnica do contraponto era altamente difundida. Tem-se por contraponto a técnica de contrapor melodias, ou seja, cantar melodias diferentes ao mesmo tempo. Este procedimento criou uma resultante musical nova, que era a verticalidade musical, ou seja, notas sobrepostas, soando ao mesmo tempo. Com o temperamento esta nova técnica musical resultou na harmonia. (pt)
- Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, уякому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін. Поліфонію поділяють на:
* Підголоскову поліфонію, при якій разом з основною мелодією звучать її підголоски, тобто її варіанти.
* Імітаційну поліфонію, при якій основна тема звучить спочатку в одному голосі, а потім, можливо, зі змінами, з'являється в інших голосах (при цьому основних тем може бути декілька). Форма, в якій тема повторюється без змін, називається каноном. Найрозвиненішої форми імітаційної поліфонії досягається в фугах.
* Контрастно-тематичну поліфонію (або полімелодизм), при якій одночасно звучать різні мелодії. Збереглися зразки європейської поліфонічної музики IX століття — органуми. У XIII—XIV століттях поліфонія найяскравіше проявилася в мотеті. У XV—XVI століттях поліфонія стає нормою для всієї європейської музики, як церковної (багатоголосної), так і світської. Найвищого розквіту поліфонічна музика досягла у творчості Генделя і Баха в XVII—XVIII століттях (особливо в жанрі фуги). Після Баха розквіт гомофонного складу витісняє поліфонічне письмо, і наступний підйом інтересу до поліфонії починається тільки в другій половині XIX століття. Окремою, унікальною сторінкою була творчість Рейхи. Зокрема його 36 фуг (1803). Імітаційна поліфонія, що орієнтується на Баха і Генделя, часто використовувалася композиторами XX століття (Задерацький, Гіндеміт, Шостакович, Стравінський та ін.) Поліфонією також називають навчальну дисципліну, що вивчає закономірності поліфонії. (uk)
- Polyfoni är en musikalisk satstyp, en av formerna för flerstämmighet. Adjektivet är polyfon ("ett polyfont musikstycke"), medan polyfonisk används för det ljudtekniska begreppet. (sv)
- Полифо́ни́я (лат. polyphonia, др.-греч. πολυφωνία, букв. — «многозвучие», от др.-греч. πολυ-, πολύς — «много» + др.-греч. φωνή — «звук») — склад многоголосной музыки, определяющийся функциональным равноправием отдельных голосов (мелодических линий, мелодий в широком смысле) многоголосной фактуры. В музыкальной пьесе полифонического склада (например, в каноне Жоскена Депре, в фуге И. С. Баха) голоса равноправны в композиционно-техническом (одинаковые для всех голосов приёмы мотивно-мелодической разработки) и логическом (равноправные носители «музыкальной мысли») отношениях. Словом «полифония» также именуется музыкально-теоретическая дисциплина, которая преподаётся в курсах среднего и высшего музыкального образования для композиторов и музыковедов. Главная задача дисциплины полифонии — практическое изучение полифонических композиций. (ru)
- 複音音樂（複調音樂/和弦/多和弦），一種「多聲部音樂」。作品中含有兩條以上（含）獨立旋律，通過技術性處理，和諧地結合在一起，這樣的音樂就叫做複音音樂。 複音音樂第一個「音」字表示旋律，中國音樂界習慣將「複音音樂」稱為「複調音樂」，主要是著眼於一詞，但「複調音樂」容易與二十世紀的「」一詞混淆。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Polyfonie (česky vícehlas) skladbu vytvářejí dva, tři, čtyři i více samostatných hlasů. Žádný z nich přitom není vedoucí, žádný doprovázející. (cs)
- Polyphonie (altgriechisch πολύ polý, deutsch ‚viel‘ und φωνή phonḗ, deutsch ‚Stimme‘) oder Vielstimmigkeit bezeichnet verschiedene Arten der Mehrstimmigkeit in der Musik. Das Wort polyphonia erscheint in dieser Bedeutung erstmals um 1300, wird bis zum 18. Jahrhundert jedoch selten verwendet. Im Deutschen wird häufig zwischen musikalischer Mehrstimmigkeit als allgemeinerem Phänomen und Polyphonie als Satztechnik (polyphoner Satz) in der europäischen Musik unterschieden, wohingegen das Englische den Begriff polyphony für beides, also in einer allgemeineren Bedeutung verwendet. (de)
- Polifonia (grezieratik: πολις [polis] = "asko" eta φονος [phonos] = "soinu, doinu") aldi bereko zenbait ahotsetako kantua da. Nork bere aldetik kantatzen badu ere, harmonikoki bat egiten dute ahotsek polifonian. Askotan laguntzarik gabeko korurako kantua hartzen da halakotzat, aldirik oparoena Johannes Ockeghem, Palestrina, Tomás Luis de Victoria eta haien belaunaldiko XVI. mendearen bukaerako musikagileekin izan zuena. XX. mendeko lehen laurdenean, polifonia indarberritu egin zen, batez ere, Arnold Schönberg eta haren jarraitzaileen musika-lan dodekafonikoetan. (eu)
- La polifonía (del griego πολύς [polis] = "muchas" y φονος [phonos] = "sonidos, melodías") en música es un tipo de textura musical en la que suenan simultáneamente múltiples voces melódicas que son en gran medida independientes o imitativas entre sí, de importancia similar y ritmos diversos.Por lo tanto, se diferencia de la música a una sola voz (monofonía) así como de la música con una voz dominante melódica acompañada por acordes (homofonía, melodía acompañada). (es)
- Ceol le níos mó ná páirt amháin. Go ginearálta, ciallaíonn an téarma go bhfuil cuntraphointe i gceist, mar mhalairt ar homafóine (aonséis) le guthanna is uirlisí ar an nóta céanna. (ga)
- Polifoni (dari bahasa Yunani:πολύς /po΄lis/ banyak dan φωνή /fo΄ni/ suara) adalah salah satu jenis musik yang disusun berdasarkan banyak suara (poli=banyak, foni=suara), berbeda dengan musik homofoni. Musik Polifoni lahir sejak tahun 1200 dan mencapai puncak kejayaannya pada tahun (1600-1750) dengan tokoh musik . Di masa sekarang polifoni diistilahkan untuk nada dering HP. (in)
- Con il termine polifonia (dall'greco antico, "tante voci") si definisce in musica uno stile compositivo che combina due o più voci (vocali e/o strumentali) indipendenti, dette anche parti. Esse si evolvono simultaneamente nel corso della composizione, mantenendosi differenti l'una dall'altra dal punto di vista melodico e generalmente anche ritmico, pur essendo regolate da principi armonici. In senso compositivo il termine polifonia si contrappone a quello di monodia con una sola voce. (it)
- 음악에서 다성음악(polyphony)은 독립적인 멜로디가 둘 이상의 라인에 동시에 구성되는 어우러짐의 일종으로, 하나의 소리만을 지닌 , 그리고 화음이 수반되는 멜로디의 어우러짐의 일종인 과는 반의어이다. 서양 음악 전통의 문맥 속에서 다성음악이라는 용어는 일반적으로 중세 및 르네상스 후기 음악을 가리킨다. 다성음악으로 부를 수 있는 푸가 등의 바로크 형태는 대위법으로 대신 기술되는 것이 보통이다. 다성음악이라는 용어는 모노폴리가 아닌 어우러짐을 기술하기 위해 더 광의적인 표현으로 사용되기도 한다. 이러한 관점은 호모포니를 다성음악의 아류형으로 간주한다. (ko)
- Polyfonie (uit het Oudgrieks: πολύς (polus), veel en φωνή (phōnē), klank, stem) is in de muziek gecomponeerde meerstemmigheid: het klinken van meerdere melodieën tegelijkertijd. Daarbij wordt bij zang iedere melodie ten gehore gebracht door een ander stemregister (sopraan, alt, tenor en bas). Het basisprincipe daarbij is dat alle stemmen gelijkwaardig zijn, of althans een volwaardige rol hebben. Voorbeelden van polyfone compositietechnieken zijn de canon en de fuga. Wanneer de afzonderlijke stemmen grotendeels hetzelfde ritme hebben, is er sprake van homofonie. De polyfonie vindt zijn oorsprong in de middeleeuwse, a capella gezongen kerkelijke koormuziek. (nl)
- ポリフォニー（polyphony）は、複数の独立した声部（パート）からなる音楽のこと。ただ一つの声部しかないモノフォニーの対義語として、多声音楽を意味する。 (ja)
- Polyfoni är en musikalisk satstyp, en av formerna för flerstämmighet. Adjektivet är polyfon ("ett polyfont musikstycke"), medan polyfonisk används för det ljudtekniska begreppet. (sv)
- 複音音樂（複調音樂/和弦/多和弦），一種「多聲部音樂」。作品中含有兩條以上（含）獨立旋律，通過技術性處理，和諧地結合在一起，這樣的音樂就叫做複音音樂。 複音音樂第一個「音」字表示旋律，中國音樂界習慣將「複音音樂」稱為「複調音樂」，主要是著眼於一詞，但「複調音樂」容易與二十世紀的「」一詞混淆。 (zh)
- البوليفونية (بالإنجليزية polyphony)في الموسيقى، يقصد بها أي موسيقى حيث يصدر نغمتان أو أكثر في نفس الوقت (المصطلح مشتق من اللغة اليونانية «الذي يعني اصوات كثيرة»)؛ بالتالي، حتى كل فاصل من نغمتين في نفس الوقت أو تآلف من 3 نغمات في نفس الوقت يكون البوليفونية. لكن عادة ترتبط البوليفونية بالكونترابنط، وهو مجموعة من الخطوط اللحنية المنفصلة. في الموسيقى البوليفونية، نرى خطين لحنين متزامنين أو أكثر على أنهما مستقلين رغم اتصالهما. في الموسيقى الغربية تشمل البوليفونية الفصل الكونترابنطي بين اللحن والباص. ويكون البناء بوليفوني بحت، وبالتالي كونترابنطي، حين يتم التمييز بين الخطوط الموسيقية إيقاعيا. قسم فرعي من البوليفونية يعرف بالهوموفوني، يوجد في أكثر صوره نقاء حين تتحرك الأصوات كلها أو أجزاء منها في نفس الإيقاع، مثما في نسيج من التآلفات. هذه المصطلحات لا تنفصل عن بعض، والموسيقيون من القرن ال16 حتى ا (ar)
- La polifonia (del grec antic πολύ, poly, «molt» i φωνή, phonè, «veu») és una composició musical consistent a juxtaposar dues o més línies melòdiques que interaccionen amb simultaneïtat. L'aparició de l'art polifònic va suposar la creació d'un nou llenguatge musical. La monofonia constituïda per una sola línia melòdica del cant gregorià, senzill i auster, representa en la música el que l'arquitectura romànica significa per a l'art de la construcció, mentre que el nou art polifònic esdevé com l'art gòtic. En els tímids inicis de la polifonia, que té el seu origen documentat a França amb Pérotin i Léonin, els oients no quedaven indiferents. Pot afirmar-se que el nou llenguatge adquireix categoria artística des de la fi del segle xii. (ca)
- Ως πολυφωνία ή πολυφωνική μουσική, χαρακτηρίζεται κάθε μουσικό είδος το οποίο βασίζεται σε πολλές μελωδικές γραμμές, οι οποίες συμπλέκονται κατάλληλα σχηματίζοντας μία πολυγραμμική υφή. Η μουσική είναι πολυφωνική από τον 12ο αιώνα μέχρι την εποχή του Μπαρόκ.Ο πρώτος σταθμός στην εξέλιξη της πολυφωνίας σημειώνεται κατά τις αρχές του 9ου αιώνα, όπου εμφανίζεται για πρώτη φορά το όργκανουμ. 12ος αιώνας: Στη Γαλλία προστέθηκε το στοιχείο του ρυθμού. 13ος αιώνας: τρίφωνο μοτέτο με κοσμικό περιεχόμενο. Ταυτόχρονα με το θρησκευτικό. (el)
- Polifonio estas konsistantael pluraj memstaraj melodiaj voĉoj,kontraste kun muziko el unu sola voĉo (monofonio)aŭ muziko el unu reganta melodia voĉo akompanatade akordoj (homofonio). Kvankam la aŭskultanto povas foje identi ĉefa kaj duaranga melodilinioj en polifonio, tio ne similas al la situacio en la monofonia teksturo, kie unu melodia linio estas klare difinita kiel ĉefa melodio, kaj estas akompanata de akordoj aŭ duarangaj melodiaj linioj. La potenco de polifonio fontas el la sendependeco de ĉiu voĉo, de ĝia ritma aŭ melodia nurunueco, tiel ke eĉ se estas elstara linio super la resto, estas iom da malklarigo pri la hierarkio inter la voĉoj, kaj tiel necesigas vigla aŭskultado de ĉiu voĉo memstare per la atenta aŭskultanto. (eo)
- Polyphony (/pəˈlɪfəni/ puh-LIH-fuh-nee) is a type of musical texture consisting of two or more simultaneous lines of independent melody, as opposed to a musical texture with just one voice, monophony, or a texture with one dominant melodic voice accompanied by chords, homophony. The term polyphony is also sometimes used more broadly, to describe any musical texture that is not monophonic. Such a perspective considers homophony as a sub-type of polyphony. (en)
- En musique, la polyphonie est la combinaison de plusieurs mélodies, ou de parties musicales, chantées ou jouées en même temps. Dans la musique occidentale, la polyphonie désigne le système de composition musicale, créé à l'église à partir du IXe siècle environ et qui connut un brillant développement, depuis un premier apogée aux XIIe et XIIIe siècles, jusqu'à la fin de la Renaissance (fin du XVIe siècle) et au-delà. À partir de la deuxième moitié du XVIe siècle, la pensée et le sentiment harmonique naissants prirent une place de plus en plus importante. Un désir de simplification joint au développement de l'individualité et du chant soliste feront qu'on passera progressivement du contrepoint linéaire à l'enchaînement vertical des accords (un texte musical contrapuntique se déroule horizont (fr)
- Polifonia (stgr. πολυφωνία polyphonia, wiele dźwięków) – rodzaj faktury muzycznej, w której co najmniej dwa głosy prowadzone są równocześnie i niezależnych od siebie. Z punktu widzenia pokrewieństwa między głosami wyróżnić można dwa rodzaje polifonii: imitacyjną i kontrastową. Technika imitacyjna jest starsza, powstała w średniowieczu, jej formą jest kanon. W okresie renesansu rozwinęła się polifonia fugowana, oparta na kontrapunkcie podwójnym (i wielokrotnym). Strukturą muzyczną opartą na tej technice jest fuga. (pl)
- Polifonia, em música, é uma técnica compositiva que produz uma textura sonora específica, em que duas ou mais vozes se desenvolvem preservando um caráter melódico e rítmico, em contraste privada à monofonia, onde só uma voz existe ou, se há outras, seguem a principal em uníssono ou à distância de oitava(s), ou apenas tecem floreios em torno da principal; à monodia, onde uma voz melódica é acompanhada ou não de acordes sem caráter melódico próprio, e à homofonia e ao contraponto, onde as várias vozes se movem com ritmo idêntico ou muito semelhante de modo a formar acordes nítidos, podendo elas ou não ter um caráter melódico próprio e pronunciado. A palavra vem do grego e significa várias vozes. (pt)
- Полифо́ни́я (лат. polyphonia, др.-греч. πολυφωνία, букв. — «многозвучие», от др.-греч. πολυ-, πολύς — «много» + др.-греч. φωνή — «звук») — склад многоголосной музыки, определяющийся функциональным равноправием отдельных голосов (мелодических линий, мелодий в широком смысле) многоголосной фактуры. В музыкальной пьесе полифонического склада (например, в каноне Жоскена Депре, в фуге И. С. Баха) голоса равноправны в композиционно-техническом (одинаковые для всех голосов приёмы мотивно-мелодической разработки) и логическом (равноправные носители «музыкальной мысли») отношениях. Словом «полифония» также именуется музыкально-теоретическая дисциплина, которая преподаётся в курсах среднего и высшего музыкального образования для композиторов и музыковедов. Главная задача дисциплины полифонии — практ (ru)
- Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, уякому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін. Поліфонію поділяють на: Поліфонією також називають навчальну дисципліну, що вивчає закономірності поліфонії. (uk)
|
