Андрієнко-Нечитайло Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрієнко.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечитайло.
Андрієнко-Нечитайло Михайло Федорович
Народився29 грудня 1894(1894-12-29)[1][2]
Херсонська губернія, Російська імперія
Помер12 квітня 1982(1982-04-12)[1] (87 років)
Париж, Франція[3]
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа
Країна Франція
Діяльністьхудожник
Alma materПерша херсонська чоловіча гімназія
Знання мовросійська[4]

Мішель Андрієнко-Нечитайло (повне ім'я Михайло Федорович Андрієнко-Нечитайло, (* 29 грудня 1894(18941229), Херсонщина (в інших джерелах — Одеса) — † 12 листопада 1982, Париж) — український живописець і театральний художник, який працював у Франції.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї дворянина з чернігівського козацького роду, який служив губернським секретарем у Херсоні. З дитинства захопився живописом і одразу демонстрував неабиякі успіхи, що засвідчило визнання його таланту на різноманітних виставках.

Навчався в Петербурзькому університеті, школі Товариства заохочення мистецтв (Петербург).

Перший успіх майбутній живописець мав на виставці «Діячів мистецтва» у 1914 році. 1918 року М. Андрієнко повертається в Україну, живе у Києві, Херсоні, Одесі… В 1918-19 роках — художник Камерного театру К. Миклашевського в Одесі. Політична ситуація в країні вимусила митця думати про еміграцію, й 1920 року він переходить румунський кордон.

У цей складний період свого життя М. Андрієнко напружено працює: в Бухаресті, чекаючи на візу до Чехословаччини, він виконав декорації для балету Королівської опери «Мільйони Арлекіна». Робота була наскільки талановитою, що художник одержав запрошення працювати в румунській столиці, але він не дав на це згоди.

У Празі живописець теж мав успіхи насамперед як декоратор. З чеської столиці М. Андрієнко мандрує до Італії, Австрії, Німеччини. Його декорації стали відомими у Відні, Лондоні, Нью-Йорку.

Врешті 1923 року художник переїздить до омріяного Парижа, де прожив майже 60 років.

М. Андрієнко — представник сучасного мистецтва. Він пройшов різні періоди своєї творчості, віддавши належне різним -ізмам. Його твори зберігаються в музеях Парижа (музей Бобур), Лондона, Відня, Нью-Йорка, Рима, багатьох приватних колекціях. А от картини, які опинилися у Львові, в 1952 році були знищені радянською владою.

Малярські твори художник підписував скороченим ім'ям — Андрієнко, а повне ім'я — Нечитайло-Андрієнко — використовував у літературі.

Митець виявив свій талант також як письменник, його новели фахівці сприймають як зразки високохудожньої прози. Він написав серію мистецтвознавчих нарисів для французьких та українських емігрантських видань, а також низку оповідань і психологічних новел про життя у Франції.

Дев'ять новел Михайла Нечитайла-Андрієнка були надруковані в журналі «Сучасність», а кілька інших праць (листи, спогади, статті) в інших українських журналах. Володимир Попович згадував: "Коли я питав його, чому, маючи письменницький хист, він так мало пише, відповів: «Коли я пишу, то маю враження, що пишу в порожнечу, жодної реакції на мою літературну творчість, маю переконання, що мої оповідання читаєте ви і я і ніхто більше. Я не бачу мойого читача».

Новела «Перехрестя» Андрієнка є пам'яткою доби, в ній він змальовує з живою пластичністю та майже документальними свідченнями атмосферу Монпарнаса міжвоєнних років. В Україні друкувалися такі новели Нечитайла-Андрієнка: «Лист з Авіньйона», «Три сорочки», «У пітьмі часу».

Кубізм, конструктивізм, сюрреалізм, абстракціонізм — ці авангардні мистецькі напрями не сховали за собою українського змісту творчості М. Андрієнка.

Останні роки свого життя митець провів у темряві — втратив зір. Похований на цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа у Парижі.

Твори

[ред. | ред. код]
  • у кубо-конструктивістській манері (Конструкція)
  • сюрреалістичні (Ярмарковий намет)
  • у поєднанні стилів (Сценічний простір)
  • оформлення вистав (Електра Г. фон Гофманнсталя, Жар-птиця І. Стравінського)
  • мистецтвознавчі статті.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Mikhail Fedorovich Andreenko
  2. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  3. ↑ https://rkd.nl/explore/artists/1744
  4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Андрієнко-Нечитайло, Михайло (Мішель) Федорович. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
  • Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 22. Український мистець у Парижі: Михайло Андрієнко
  • Андрієнко-Нечитайло Михайло Федорович(рос.)
  • Камерне мистецтво Андрієнка. Стаття Жана-Клода і Валентини Маркаде.
  • Володимир Січинський. Твори Михайла Андрієнка живуть для майбутнього.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрієнко-Нечитайло_Михайло_Федорович&oldid=41175898