Кадгерини
Кадгерини — основний клас молекул клітинної адгезії, що забезпечують кальцій-залежне гомофільне з'єднання клітин у щільних тканинах організму. Кадгерини, крім участі в механічному з'єднанні клітин, важливі для розвитку організму[1], утворення шарів та груп клітин, впізнавання клітин, передачі сигналів. Класичні кадгерини — це перші кадгерини, виділені на окремий підтип. Класичні кадгерини належать великій сім'ї генів, що кодує такі молекули адгезії, як десмосомальний кадгерин, Т-кадгерин[2]. За структурою класичний кадгерин є трансмембранним білком, що існує у формі паралельного димера.
| субтип | приклад |
|---|---|
| класичні кадгерини | Тип I: E-кадгерин, N-кадгерин, P-кадгерин, R-кадгерин, M-кадгерин
Тип II: VE-кадгерин, K-кадгерин, CDH7, CDH8, CDH9, CDH10, OB-кадгерин, CDH12, CDH18, CDH20, CDH22, CDH24 |
| десмосомальні кадгерини | десмоколлин[en], десмоглеїн[en] |
| атипові кадгерини | T-кадгерин, LI-кадгерин |
| протокадгерин | PCDHA4, PCDH1, PCDH8 та ін. |
| асоційовані з кадгеринами сигнальні протеїни | FAT, Flamingo[en] |
У структурі класичних кадгеринів виділяють дві частини — позаклітинна та цитоплазматична.
Класичні кадгерини поділяють на два типи — І та ІІ. Позаклітинна частина обох типів складається з п'яти доменів, що повторюються, які позначають як EC-1-5, залежно від віддаленості домену від N-кінця. Домен EC-1 (повторюваний домен, максимально віддалений від клітини) — відповідає за специфічність утворення контактів, тобто клітини можуть вступати в контакт (Zonula adherens) тільки з клітинами, що експримують ідентичний кадгерин[3][4][5], проте у деяких випадках можливі також гетерофільні контакти між класичними кадгеринами[6][7][8] . Специфічність утворення контактів між клітинами є дуже важливою для розвитку організму, зокрема для утворення тканин із клітин. Інші домени EC можуть взаємодіяти з різними партнерами, тим самим забезпечуючи унікальну функціональність кадгеринів. Наприклад, домен EC4 може взаємодіяти з рецептором фактора росту фібробластів (FGFR)[9] .
Цитоплазматична частина кадгеринів є консервативною. До кожного підтипу характерна своя структура. Цитоплазматична частина білка з'єднана з бета-катеніном (плакоглобіном) та білком p120, який стабілізує кадгерин на поверхні клітини[10] . Бета-катенін поєднує цитоплазматичну частину кадгерину з альфа-катеніном[11]. Останній з'єднаний з актином цитоплазматичного скелета[12]. Перелічені білки утворюють стабільний кадгерин-катеніновий комплекс. До цього комплексу приєднуються також деякі інші білки, роль яких поки що недостатньо вивчена.
Кадгерини важливі як простих, так складних організмів. Крім хребетних, комах та нематод, кадгерини трапляються також в одноклітинних організмах, наприклад в хоанофлагелятах[13], еукаріотичних організмах, наприклад, гідрах[14], в губках, наприклад, Oscarella carmela[en] )[15] .
- ↑ Tepass et al. 2002
- ↑ Aberle at al 1996
- ↑ Nose at al. 1988
- ↑ Chen et al 2005
- ↑ Patel at al. 2006
- ↑ Shimoyama et al. 2000
- ↑ Niessen and Gumbiner 2002
- ↑ Foty and Steinberg 2005
- ↑ Williams et al. 2001
- ↑ Davis at al. 2003
- ↑ Aberle at al. 1994
- ↑ Kobielak and Fuchs 2004
- ↑ King at al.2003
- ↑ Hobmayer at al. 2000
- ↑ Nichols at al. 2006
- Засадкевич Ю. М., Бриллиант А. А., Сазонов С. В. Роль кадгеринов в норме и при развитии рака молочной железы. Архив патологии. 2015:77(3):57-64. Издательство «Медиа Сфера». Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.(рос.)
- Засадкевич Ю. М., Сазонов С. В. Роль молекулы клеточной адгезии Е-кадгерина в онтогенезе человека в норме и патологии. Морфология. 2014:146(5):78-82. elibrary.ru. Процитовано 12 травня 2021.(рос.)
