Координати: 50°27′43″ пн. ш. 30°31′4″ сх. д. / 50.46194° пн. ш. 30.51778° сх. д. / 50.46194; 30.51778
Очікує на перевірку

Покровська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покровська вулиця
Київ
Покровська вулиця
МісцевістьПоділ
РайонПодільський
Назва на честьПокровської церкви
Колишні назви
Гнила, Зелінського, Академіка Зелінського
Загальні відомості
Протяжність294 м
Координати початку50°27′43″ пн. ш. 30°31′4″ сх. д. / 50.46194° пн. ш. 30.51778° сх. д. / 50.46194; 30.51778
Координати кінця50°27′38″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.46056° пн. ш. 30.52056° сх. д. / 50.46056; 30.52056
поштові індекси04070
Транспорт
Найближчі станції метро «Поштова площа»,
 «Контрактова площа»
Автобуси119 (на Контрактовій пл.)
Маршрутні таксі587 (на Контрактовій пл.)
Руходносторонній у бік вул. Андріївської
Покриттяасфальт, бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
ХрамиПокровська церква (буд. № 7)
Навчальні закладиЛіцей «Поділ» №100
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11318
У проєкті OpenStreetMapr356757
Мапа
Мапа
CMNS: Покровська вулиця у Вікісховищі

Покро́вська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Андріївської вулиці до Контрактової площі.

Прилучаються Покровський провулок і Андріївський узвіз.

Історія

[ред. | ред. код]

Одна з найдавніших вулиць Києва. Відома з середини XV століття під назвою Гнила (була розташована під горою, звідки витікали численні струмки і де скупчувалася дощова і тала вода). У XVI–XVII століттях тут розташовувалася вірменська колонія з церквою Різдва Богородиці (згоріла у 1651 році). Під сучасною назвою вулиця відома з XVIII століття, від збудованої(1685) на ній Покровської церкви (тепер Покровька вулиця, 7). Однак на плані міста 1803 року позначена як Різдвяна.

В ті часи і аж до пожежі 1811 року була головною вулицею Подолу, тому на початок XIX століття була забудована виключно мурованими будинками, що й врятувало вулицю під час пожежі. Відтак Покровська вулиця — одна з небагатьох вулиць Подолу, що зберегли свою прадавню, дугоподібну конфігурацію, даючи уявлення про загальний вигляд вулиць Подолу до початку XIX століття, оскільки після пожежі у наново відбудованому Подолі було майже скрізь прокладено прямі, «лінійні» вулиці.

З 1955 року — вулиця Академіка Зелінського, на честь вченого-хіміка Миколи Зелінського[1][2]. Історичну назву вулиці було повернуто 1990 року[3].

Будівлі

[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури

[ред. | ред. код]

Храми

[ред. | ред. код]

Втрачені споруди

[ред. | ред. код]
  • До кінця XVII століття на місці Покровської церкви існувала вірменська церква.
  • До 1651 року на Гнилій вулиці розташовувався Бернардинський монастир.

Зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
  2. У рішенні 1955 року про перейменування — вулиця Зелінського (п. 476).
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13 лютого 1990 року № 149 «Про повернення вулицям історичних назв, найменування і перейменування площі і вулиць у м. Києві, а також впорядкування нумерації окремих будинків» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3740. Арк. 76–79. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1990. — № 2. — С. 27–29.) [Архівовано з першоджерела 8 березня 2013.]

Джерела

[ред. | ред. код]