Стаффордширський скарб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підбірка деяких деталей зі стаффордширського скарбу (вгорі) та золота рукоятка меча з вставкою з гранатової перегородки (внизу), неочищена археологами, все ще з слідами ґрунту

Стаффордширський скарб(англ. Staffordshire Hoard) — найбільший скарб англосаксонських золотих та срібних виробів, знайдений на сьогодні. Він складається з понад 3500 металевих предметів, загальною вагою 5.1 кг (11 фунтів) золота, 1.4 кг (3 фунтів) срібла та близько 3500 гранатових коштовностей виконаних в техніці клуазонне.[1]

Скарб, швидше за все, був захований в 7 столітті і містить артефакти, ймовірно виготовлені протягом 6 та 7 століть.[2] Його знайшли в 2009 році, на полі поблизу невеликого села Хаммервіч, недалеко від Лічфілда, в місті Стаффордшир, Англія. Історично, на момент відкладення скарбу це місце належало до англосаксонського королівства Мерсія.

Цей скарб має «радикальне» значення для англосаксонської археології.[3][4] Майже всі артефакти в скарбі мають військовий характер і не містять речей, якими б користувались жінки.[5] В середньому, якість виготовлення речей надзвичайно висока, особливо виділяються, зокрема, предмети особистого користування, такі як мечі та шолом, що складають значну частину осколків в скарбі.

Скарб був спільно викуплений Бірмінгемським музеєм та художньою галереєю[en] і Музеєм та галереєю гончарства[en] за £3.285 мільйонів згідно з Актом про скарби 1996[en].

Вміст скарбу

[ред. | ред. код]

Скраб складається з 3,490 металічних фрагментів,[1] всього 5.094 кг золота та 1.442 кг срібла, разом з 3,500 клуазонними гранатовими прикрасами[5][6] і є найбільшим скарбом англо-саксонських золотих та срібних об'єктів, що були знайдені на сьогодні, перевершуючи (щонайменше по кількості об'єктів) скарб в поховальному човні, знайдений в Саттон Гу в 1939 році.[7]

Всі речі з скарбу мають військовий характир, окрім трьох, що мають релігійний,[5] речі домашнього ужитку (такі як посуд, чи кухонний інвертар, чи жіночі прикраси) відсутні, хоча вони більш притаманні знахідкам англо-саксонського золота. Повідомляється, що вміст скарбу був ретельно відібраний для заховування.[8] Існує консенсус, щодо того, що типовий об'єкт скарбу був вироблений в 7-мому столітті, вважається, що дата виготовлення наймолодшого предмету передувала даті захоронення скарбу (terminus post quem).

Поряд з іншими відкриттями, обстеження скарбу показало, що саксонські ювеліри змогли збагатити поверхню золота технікою витравлення інших металів із сплаву, для того щоб річ виглядала більш золотою. До цієї знахідки, така техніка не вважалась притаманною саксонським майстрам.[9] Як і у випадку з іншими англосаксонськими ювелірними виробами, гранати в кількості 28 штук, можливо, надійшли аж із Шрі-Ланки чи Афганістану, в римський період.[10][11]

Попередній список вмісту скарбу станом на кінець 2009 року наведено в таблиці нижче. Він не включає предмети, такі як золота голова коня, що знаходились в одному з 33 ґрунтових блоків, які не були досліджені на момент публікації цих цифр.

Список знайдених предметів[12]
Опис Золото Срібло Чистий метал Сплав Камінь або скло Невизначено Загалом
Аплікаця 1 1
Бісер 1 1
Гудзик-прикраса 6 1 7
Брошка 1 1
Пряжка з пластинкою 2 2
Гудзик 1 1
Хрест 5 5
Купол 1 1
Облямівка 11 69 6 1 87
Пластинкова заплатка 1 1
Прикраса 35 11 3 4 53
Обрамлення шолому (фольга) 16 16
Фрагмент 79 177 29 19 4 7 315
Гранат 26 26
Прикраса з скла 1 1
Кріплення для зброї 15 4 19
Підставка 3 3
Булавка 2 5 7
Пластина 58 13 1 1 1 74
Кільце 12 1 13
Заклепка 27 29 5 4 65
Оправа для коштовностей 2 1 3
Листовий метал 36 233 12 3 2 286
Шлак 2 2
Змійка (прикраса) 5 5
Spillage 1 1
Пам'ятний камінь 1 1
Стрічка 94 102 5 1 1 203
Запонка 9 3 1 13
Пластинки з руків'я меча 178 29 8 1 1 217
Яблуко (елемент рукв'я меча) 69 10 5 2 86
Пірамідка (прикраса темляка) 8 1 1 10
Темляк 1 1
Дріт 34 13 1 1 49
Не індентифіковано 2 4 1 2 1 8 18
Total 712 707 78 39 36 22 1,594

Зброя

[ред. | ред. код]
Різні прикраси з неочищеного золота, три з клуазонним золотом та з гранатовими вставками
Прикраси меча з гранатами

До скарбу входять багато тонко оброблених срібних та золотих прикрас для мечів, знятих із зброї, включно з 66 золотими ободами ефесамів мечів та багатьма пластинами руків'я, деякі з інкурстацією[8] з клуазонними гранатами, виконаними в зооморфічному дизайні.[13] 86 мечових яблук (головок руків'я мечів) є найбільшою кількістю цих предметів, знайдених в одному скарбі. Вражаюче різноманіття їх типів (деякі з яких були невідомі до цієї знахідки) підтверджують думку, що мечові яблука виготовлялись протягом широкого проміжку часу.[14]

Хрести

[ред. | ред. код]

Офіційний прес-реліз щодо Стаффордширського скарбу зазначає, що єдиними не-воїнськими предметами в скарбі, очевидно, є два (або, можливо, три) хрести. Р. Шарп (2016) показав, що в скарбі, можливо, присутні багато осколків пов'язаних християнством, а сам скарб - це суміш багатьох християнських та не-воїнських предметів. У найбільшому з трьох хрестів відсутні деякі декоративні накладки (деякі є, але відокремлені), інші ж залишились цілими. Можливо, це був вівтарний чи обрядовий хрест. А можливо, він кріпився до лицьової сторони книги, наприклад, Євангелія. Тим не менш хрест захований в складеному стані. Щодо причини чи причин цього, було висунуто три пояснення. Перше полягає в тому, що хрест склали до поховання, щоб він вмістився в невеликому об'ємі. Друге пояснення каже, що це ознака того, що поховання було зроблено язичниками, які не особливо поважали християнський характер предметів. Третя точка зору йде в протилежному напрямку, а саме, що поховання було зроблено християнами з пошаною, щоб усунути священний характер цього хреста та інших християнських реліквій, перш ніж поховати їх.[15]

Золота стрічка

[ред. | ред. код]
Золота стрічка з написом

Одним з найбільш інтригуючих артефактів скарбу є маленька золота стрічка (StH 550), розміром 179×15.8×2.1 мм в розгорнотому стані. На стрічці нанесена цитата з Біблії, із Книги Чисел 10:35, на ірландсько-англосаксонському письмі, з обох боків:

[S]URGE: DNE: DISEPENTURINIMICITUIE/T | [F]UGENT QUIODERUNTTEAFACIETUA (ззовні)
SURGE DNE DISEPINTUR […MIC]ITUIE/TFUGIU[N/T]QUIO DE | [R]UNTTE AF ACIE TU[..]DIUIE NOS[.R.] (всередині)

На Nova Vulgata цей пасаж виглядає наступним чином: Surge Domine et dissipentur inimici tui et fugiant qui oderunt te a facie tua (з Біблії в перекладі Івана Хоменка: «Устань, Господи! Нехай розсипляться вороги твої! Нехай розбіжаться від обличчя твого ті, що ненавидять тебе!»). Карбування деяких слів в другому куплеті (внутрішній напис) є нерозбірливим, можливо, це тренувальний напис, що значило б, що внутрішній напис, не призначався для огляду.[16]

Цей пассаж з Біблії є часто цитованим, зокрема, в Житті скомпонованому приблизно в 730-ті Святим Ґутлаком, що жив в Мерсії. Він з'являється в контексті зустрічі Ґутлака з Етельбальдом, майбутнім королем Мерсії в якому святий віщує, що вороги царя «тікатимуть з обличчя його». Паралельна версія з Псалму 68, куплет 2, з'являється коли Ґутлак проганяє демона, що з'явився йому у видінні.[16] Р. Шарп (2016) припустив, що цей напис виражає жах перед великою загрозою, і такою загрозою могло б бути лише вторгнення вікінгів. Ця стрічка, скоріш за все, прикрашала хрест, що вказує на те, що церква вбачала загрозу у вторгненні вікінгів. Палеографічно напис, найімовірніше, датується 8-мим століттям, при цьому не слід виключати також кінець 7-ого або початок 9-ого століття. Найближчою паралеллю до цього напису є напис у свинцевій табличці з Фліксборо, датований 8 або 9 століттям.[16]

Контекст та ціль заховання

[ред. | ред. код]

Скарб був захований у віддаленому районі, на південь від римської дороги Вотлінг Стріт[en], 4 кілометри на захід від римського поселення Летоцетум[en], на той час це була частина поза-парафіяльна зона Ogley Hay (тепер частина Хаммервіцької парафії), на пагорбі, що розділяла території кланів Pencersæte та Tomsæte в королівстві Мерсія.[17]

Якість артефактів похованих в цьому скарбі є дуже високою. Той факт, що в до скарбу спеціально вибирали артефакти військового характеру (особливо — прикраси мечів) вказує на те, що поховання не було просто схованкою для награбованого багацтва. Більшість золотих та срібних речей були намірено від'єднані від об'єктів, які вони прикрашали, перед похованням. Н. Брукс (2010) пов'язує головно військовий характер артефактів в скарбі із звичаєм дарувати зброю та спорядження васалів своєму королю (геріот) при унаслідуванні свого спадку, у випадку смерті когось з дворян.[18] Від'єднання мечових яблук від мечів також має паралелі в Беовульфі, де згадується, що воїни від'єднували мечові яблука від мечів своїх ворогів.[19]

М. Волл (2015) постулює зв'язок скарбу з Педою, королем Мерсії на недовгий період часу в 655-656 рр.[20] Р. Шарп (2016) пов'язує поховання скарбу з нападом Вікінгів на Лічфілд в 875 році і постулює його втрату в приблизно той же час, що перенесення Лічфілдського Євангелія[en] з Лічфілда до the уельської частини Мерсії.

Відкриття та розкопки

[ред. | ред. код]

Золоті артефакти були виявлені Террі Гербертом, членом Блоксвічського пошукового і металодетекторного клубу,[21] 5 липня 2009 року, коли він обшукував металошукачем ділянку нещодавно розораної сільськогосподарської землі поблизу Хаммервіча, графство Стаффордшир.[22] Впродовж наступних п'яти днів[23] з ґрунту були викопані 244 золотих об'єктів. Після цього Террі сконтактував з Дунканом Сларке з Офісу допомоги знахідкам (англ. Finds Liaison Office) для того, щоб скористатись Програмою сприяння пошуковців античності(англ. Portable Antiquities Scheme).[24][25] Землевласник, Фред Джонсон, дав дозвіл на розкопки і пошук решти скарбу.[25]

Розкопки в 2009

[ред. | ред. код]

Розкопки були профінансовані державною комісією English Heritage, яка підрядила фірму Birmingham Archaeology, яка спеціалізувалась на цьому. Зорювання поля розкидало артефакти, тому в пошуках було розкопано територію 9 на 13 метрів (30 на 43 фути).[26] Через важливість знахідки точне місце скарбу спочатку трималося в таємниці.[7] Під час геофізичного обстеження поля, в якому було знайдено скарб, було виявлено, те, що може бути канавою, близькою до знахідки. Хоча під час розкопок не виявлено жодних доказів датування цієї пам'ятки, було заплановане подальше дослідження. Загалом знайшли понад 3500 об'єктів. Остаточне геофізичне дослідження з використанням спеціалізованого обладнання, наданого Home office (міністерний департамент Уряду Її Величності), показало, що скоріш за все не знайдених артефактів не залишилось.[27]

Про відкриття було публічно оголошено 24 вересня 2009 року, що привернуло увагу світової громадськості. Офіційний вебсайт, створений для демонстрації знахідок із скарбу, набрав понад 10 мільйонів переглядів за перший тиждень після оголошення. Поки Birmingham Archaeology продовжувала обробляти знахідку, предмети із скарбу демонструвались у Бірмінгемському музеї та картинній галереї до 13 жовтня 2009 року, залучивши 40 000 відвідувачів.[28][29] Ендрю Хей, коронер Південного Стаффордширу, оголосив цю знахідку скарбом[28] і, отже, власністю Корони. Подальша добірка творів із скарбу була показана в Музеї та галереєї гончарства в Сток-он-Тренті. Потім ключові предмети та численні дрібні предмети були доставлені до Британського музею в Лондоні, де було розпочато каталогізацію та розпочато деякі первинні роботи з очищення та консервації.

Станом на 24 вересня 2009 року було відновлено 1381 предмет, з яких 864 має масу менше 3 грам (0,096 унції), 507 менше 1 грама (0,032 унції), залишалося лише 10 великих предметів. Рентген невивчених грудочок землі свідчить про те, що відкрито ще не всі таємниці скарбу. Ранній аналіз встановив, що скарб не був пов'язаний з похованням.[8]

Розкопки в 2010

[ред. | ред. код]
Частина шолома з Стаффордширського скарбу

Наприкінці березня 2010 року група археологів провела подальші розкопки на цьому місці, викопавши 100 м |траншей та ям у полі. За словами археолога округу Стаффордшир Стівена Діна, більше немає ні золота, ні скарбів, які можна викопати на цьому місці, і метою нових розкопок є пошук доказів датування та екологічних доказів. Археологи сподіваються, що зможуть використати ці докази, щоб визначити, як виглядав ландшафт у той час, коли скарб був закопаний.[30]

Знахідки в 2012

[ред. | ред. код]

У грудні 2012 року було оголошено, що на полі, де було виявлено Стаффордширський скарб в 2009 році, було виявлено 91 додатковий виріб із золота та срібла. Знахідки були зроблені в листопаді 2012 року, коли археологи та металошукачі з Archaeology Warwickshire, які працюювали на Стаффордширську окружну раду та English Heritage, відвідали поле після того, як воно було розорано. Багато кусочків мають вагу менше 1 грама (0,032 унції), але є деякі більш великі куски, включаючи хрестоподібне кріплення, орелеподібне кріплення та шматок щоки шолома, який відповідає одній з знахідок 2009 року. Вважається, що ці додаткові куски є частиною оригінального скарбу.[31][32][33]

У січні 2013 року 81 із 91 нових предметів було оголошено скарбом за запитом коронера, і після того, як їх оцінив Комітет з оцінки скарбів, Стаффордширська окружна рада придбала предмети, щоб об'єднати з рештою скарбу. Хоча ці предмети були знайдені археологами, гроші, зібрані в результаті їх продажу, будуть розподілятися між Гербертом і Джонсоном, оскільки вони були відповідальними за оригінальне відкриття скарбу. Десять предметів, не оголошених скарбами, були визнані сучасними відходами.[34][35]

Археолог Кевін Ліхі з Британського музею заявив, що десять предметів, які не оголошені належними до оригінальної скарбниці, можуть представляти частину іншого скарбу англосаксонського періоду. Два з цих десяти предметів - це високоякісні шматки мідного сплаву, але вони за стилем відрізняються від золотих та срібних предметів оригінального скарбу. Він прийшов до висновку, що "англосакси не раз відвідували це місце, щоб поховати речі".[36]

Оцінка та продаж

[ред. | ред. код]
Террі Герберт оглядає речі із Стаффордширського скрабу в Британському музеї

25 листопада 2009 р. Комітет з оцінки скарбів оцінив скарб у 3,285 млн. фунтів стерлінгів, що відповідно до положень Акту про скарби 1996 р. є сумою, яку необхідно виплатити як винагороду шукачу та власнику землі, розподіливши порівну, будь-якому музею, який бажає придбати скарб.[37][38]

Після оцінки скарбу було оголошено, що Бірмінгемський музей та художня галерея і Музей та галерея гончарства в містечку Генлі (графство Стаффордшир) мають намір придбати весь скарб спільно. Був оголошений публічний заклик до краудфаундингу, щоб зібрати 3,285 млн. фунтів стерлінгів, необхідних для придбання скарбу. Координатором збору стала британська благодійна організація Art Fund. Якби сума не була зібрана до 17 квітня 2010 року, скарб, можливо, був би проданий на відкритому ринку, а унікальна колекція остаточно розділена[39]. 23 березня 2010 року було оголошено, що сума була зібрана за три тижні до встановленого терміну, після того, як грант у розмірі 1,258 млн. фунтів стерлінгів від Меморіального фонду національної спадщини (NHMF) був доданий до грошей, вже зібраних від приватних осіб, рад та інших груп та асоціації[40]. Незважаючи на те, потрібна сума була зібрана, збір коштів продовжився, щоб зібрати ще 1,7 мільйона фунтів стерлінгів для фінансування збереження, вивчення та демонстрації скарбу[40].

Террі Герберт, який знайшов скарб, і Фред Джонсон, фермер, на землі якого був знайдений скарб, отримували по половині від 3,285 мільйонів фунтів стерлінгів[41]. Згодом, преса повідомила, що двоє чоловіків посварились через розподіл грошей[42][43].

Експозиція

[ред. | ред. код]

Скарб вперше був виставлений на огляд у Бірмінгемському музеї та художній галереї (з 24 вересня 2009 р. По 13 жовтня 2009 р.), в згодом частина скарбу була виставлена у Британському музеї (з 3 листопада 2009 р. До 17 квітня 2010 р.). Вісімдесят предметів із скарбу, включаючи золоту голову коня, яка раніше не виставлялася, виставлялися в Музеї та галереї гончарства з 13 лютого 2010 року по 7 березня 2010 року.[44] Предмети зі скарбу були виставлені в Національному географічному музеї у Вашингтоні, округ Колумбія, США, з 29 жовтня 2011 року по 4 березня 2012 року.[45][46] Бірмінгемський музей має постійну галерею, присвячену скарбу з 2014 року, а в Музеї гончарства - виставку присвячену скарбу. Регулярно надаються позики на історичні місця королівства Мерсії: Замок Тамворт та собор Лічфілд, як частини "Мерсійського шляху".[47][48] Дві копії шолома виготовлені для експонування в музеях Бірмінгема та Стока.[49]

26 січня 2012 року скарб був представлений у годинному документальному фільмі BBC Two Saxon Hoard: A Golden Discovery, представленому телевізійним істориком Деном Сноу.[50] Подібне шоу під назвою «Секрети саксонського золота» вийшло в ефір 22 квітня 2012 року як спеціальний випуск програми «Time Team», представлений Тоні Робінсоном[en].

У 2016 році прикраси зброї із скарбу вирушили в національний тур по Великій Британії "Скарби воїнів: Саксонське золото зі стаффордширського скарбу" до Королівського музею-арсеналу в Лідсы (травень – жовтень) та Бристольського музею та художньоъ галереъ (жовтень 2016 - квітень 2017 р.).

У 2020 році частина скарбу мала бути виставлена в центрі відвідувачів Національного трасту в Саттон-Ху, поряд із предметами, які зазвичай виставляються в Британському музеї, з травня по листопад, але виставка була зірвана COVID-19.[51] [52]

Дослідження і збереження

[ред. | ред. код]

У 2012 році розпочався великий дослідницький та охоронний проект з очищення та дослідження об’єктів Стаффордширського скарбу. Проект фінансується фондом Historic England, Бірмінгемським музеєм та Музеєм гончарства та художньою галереєю, за підтримки інших меценатів.[53][2]

Перший етап дослідницького проекту тривав у 2012–2014 рр. і в основному був зосереджений на очищенні та каталогізації об’єктів, а також проведенні програми наукового аналізу в Британському музеї. У 2014 році вчені спробували згрупувати всі об’єкти протягом декількох тижнів інтенсивного дослідження, а після цього другий етап зосередився на об’єднанні зламаних об’єктів, подальшому науковому аналізі та типологічному дослідженні. Вивчення об’єктів було завершено в 2016 році, а зараз триває робота над остаточним опублікуванням результатів, яке включатиме Інтернет-каталог, а також публікацію досліджень.[54]

Дослідницький проект відкрив багато нових поглядів на колекцію, включаючи низку нових предметів та інформацію про виготовлення металічних виробів та конструкцію об’єктів.[55][56] Наприклад, візантійські монети, як вважають, є основним джерелом золота, знайденого в цих предметах, і гранати, ймовірно, були перероблені з римських предметів, деякі з них походять з Індії та Шрі-Ланки.[57]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Alexander, Caroline (November 2011). Magical Mystery Treasure. National Geographic. 220 (5): 44. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 10 січня 2021.
  2. ↑ а б Cool, Hilary. The Staffordshire Hoard. Historic England Research News (англ.).
  3. ↑ The Staffordshire Hoard: Comments sent to us. Архів оригіналу за 28 September 2009. Процитовано 24 September 2009. absolutely the metalwork equivalent of finding a new Lindisfarne Gospels or Book of Kells [...] this is going to alter our perceptions of Anglo-Saxon England as radically, if not more so, than the Sutton Hoo discoveries.
  4. ↑ Anglo-Saxon gold: largest ever hoard officially declared treasure. Daily Telegraph. London. 24 September 2009. Архів оригіналу за 28 вересня 2009. Процитовано 24 September 2009. It is a fantastically important discovery. It is assumed that the items were buried by their owners at a time of danger with the intention of later coming back and recovering them.
  5. ↑ а б в The Find. Staffordshire Hoard. Архів оригіналу за 3 липня 2011. Процитовано 14 June 2011.
  6. ↑ The Staffordshire Hoard: Press statement. Архів оригіналу за 28 вересня 2009. Процитовано 24 вересня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  7. ↑ а б Kennedy, Maev (24 вересня 2009). Largest ever hoard of Anglo-Saxon gold found in Staffordshire. The Guardian. London. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 24 вересня 2009.
  8. ↑ а б в The Staffordshire Hoard: Discovery and Initial Assessment (PDF). Portable Antiquities Scheme. Процитовано 24 вересня 2009.[недоступне посилання з 01.06.2018]
  9. ↑ Treasure hoard reveals how goldsmiths cheated their Saxon clients. The Independent. 16 жовтня 2014. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 17 вересня 2016.
  10. ↑ Staffordshire Hoard Festival 2019. The Potteries Museum & Art Gallery. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  11. ↑ A trail of garnet and gold: Sri Lanka to Anglo-Saxon England. The Historical Association (англ.). 22 червня 2017. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  12. ↑ Leahy та Bland, 2009, с. 44
  13. ↑ Catalogue of the objects. Portable Antiquities Scheme. с. 82. Архів оригіналу за 11 січня 2011. Процитовано 24 вересня 2009. 449 ... Gold ... Sword Hilt Collar
  14. ↑ Fischer, Svante; Soulat, Jean. The Typochronology of Sword Pommels from the Staffordshire Hoard. Portable Antiquities Scheme. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 26 березня 2011.
  15. ↑ The Inscriptions. Current Archaeology. Архів оригіналу за 10 жовтня 2009. Процитовано 24 вересня 2009.
  16. ↑ а б в Elisabeth Okasha, The Staffordshire Hoard inscription [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.], The Staffordshire Hoard Symposium (March 2010), revised version (October 2011).
  17. ↑ Hooke, Della (March 2010). The Landscape of the Staffordshire Hoard. The Staffordshire Hoard Symposium. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  18. ↑ Brooks, Nicholas (March 2010). The Staffordshire Hoard and the Mercian Royal Court. The Staffordshire Hoard Symposium. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  19. ↑ "The Find" (staffordshirehoard.org.uk) [Архівовано 3 липня 2011 у Wayback Machine.]: "The famous Saxon poem Beowulf contains lines that experts believe may describe circumstances similar to the burial of the hoard: ‘One warrior stripped the other, looted Ongentheow's iron mail-coat, his hard sword-hilt, his helmet too, and carried graith to King Hygelac; he accepted the prize, promised fairly that reward would come, and kept his word. They let the ground keep that ancestral treasure, gold under gravel, gone to earth, as useless to men now as it ever was.’" The quote is conflated from Seamus Heaney's 1999 translation of two passages, 2985–2990 and 3166–3168.
  20. ↑ Wall, M. (2015). The Anglo-Saxon Age: The Birth of England. Amberley Publishing. Chapter 5. ISBN 978-1445647722.[неавторитетне джерело]
  21. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  22. ↑ Leahy та Bland, 2009, с. 4, 6
  23. ↑ The Antiquaries Journal: Being the Journal of the Society of Antiquaries of London. H. Milford, Oxford University Press. 2010. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  24. ↑ Gabriel Moshenska (28 вересня 2017). Key Concepts in Public Archaeology. UCL Press. с. 111–. ISBN 978-1-911576-44-0. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  25. ↑ а б Brian Haughton (22 липня 2013). Ancient Treasures: The Discovery of Lost Hoards, Sunken Ships, Buried Vaults, and Other Long-Forgotten Artifacts. Red Wheel Weiser. ISBN 978-1-60163-548-8. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  26. ↑ Leahy та Bland, 2009, с. 6
  27. ↑ Leahy та Bland, 2009, с. 6—8
  28. ↑ а б Leahy та Bland, 2009, с. 8—9
  29. ↑ Crowds visit Anglo-Saxon hoard. BBC News. 25 вересня 2009. Процитовано 26 вересня 2009.
  30. ↑ Team digs for clues at Staffordshire Hoard site. Tamworth Herald. Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 8 квітня 2010.
  31. ↑ Staffordshire Hoard: More fragments found in Hammerwich. BBC News. 18 December 2012. Архів оригіналу за 31 грудня 2012. Процитовано 18 December 2012.
  32. ↑ New Finds Discovered in Staffordshire Hoard Field. 18 December 2012. Архів оригіналу за 3 June 2017. Процитовано 18 December 2012.
  33. ↑ Kennedy, Maev (18 December 2012). Staffordshire hoard site yields further 90 fragments. The Guardian. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 18 December 2012.
  34. ↑ Staffordshire Hoard inquest rules most new items treasure. BBC News. 4 January 2013. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 4 January 2013.
  35. ↑ Treasure found near Staffordshire Hoard to be valued by British Museum. Daily Telegraph. 4 January 2013. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 January 2015.
  36. ↑ More Staffordshire Hoard treasure may still be buried. Express & Star. 5 January 2013. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 5 January 2012.
  37. ↑ Treasure Valuation Committee agree GBP 3.285 million valuation for the Staffordshire Anglo-Saxon Hoard. The British Museum. Архів оригіналу за 7 січня 2010. Процитовано 22 грудня 2009.
  38. ↑ Anglo-Saxon gold is worth £3.285m. BBC News. 26 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 листопада 2009. Процитовано 26 листопада 2009.
  39. ↑ Help save the Staffordshire Hoard for the West Midlands. The Art Fund. Процитовано 22 грудня 2009.[недоступне посилання з 01.03.2020]
  40. ↑ а б Staffordshire Hoard saved for the nation. The Art Fund. Архів оригіналу за 27 березня 2010. Процитовано 1 квітня 2010.
  41. ↑ Golden times ahead for Staffordshire Hoard millionaire. Express & Star. 19 July 2010. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  42. ↑ Alleyne, Richard (8 грудня 2012). Two men who fell out over the Staffordshire Hoard set for another windfall. Daily Telegraph. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  43. ↑ Apsinall, Adam (24 жовтня 2012). Staffordshire Hoard millionaires in secret feud. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 3 лютого 2021.
  44. ↑ Dazzlingly detailed horse leads Staffordshire Hoard galloping back to Potteries. Culture24. Процитовано 26 січня 2010.[недоступне посилання]
  45. ↑ Anglo-Saxon Hoard: Gold from England's Dark Ages. National Geographic. Архів оригіналу за 31 грудня 2011. Процитовано 30 грудня 2011.
  46. ↑ Staffordshire Hoard goes on display in Washington DC. BBC News. 29 жовтня 2011. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 17 вересня 2016.
  47. ↑ The Staffordshire Hoard: Staffordshire hoard acquired following fundraising appeal. Portable Antiquities Scheme. Архів оригіналу за 9 квітня 2010. Процитовано 1 квітня 2010.
  48. ↑ The Mercian Trail (PDF). Birmingham Assay Office. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2010. Процитовано 1 квітня 2010.
  49. ↑ Addley, Esther (23 листопада 2018). Ornate gold helmet from Staffordshire hoard recreated. The Guardian. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  50. ↑ Saxon Hoard: A Golden Discovery - BBC Two. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 17 вересня 2016.
  51. ↑ Swords of Kingdoms: The Staffordshire Hoard at Sutton Hoo. www.NationalTrust.org.uk. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  52. ↑ Staffordshire Hoard and Sutton Hoo collections to be united for major exhibition. www.Medieavlists.net. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 14 серпня 2020.
  53. ↑ Research: Understanding the Hoard | Staffordshire Hoard. www.staffordshirehoard.org.uk (амер.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 22 лютого 2017.
  54. ↑ Staffordshire Hoard Conservation Programme Completed | Staffordshire Hoard. www.staffordshirehoard.org.uk (амер.). Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
  55. ↑ Conservation & Research blog | Staffordshire Hoard. www.staffordshirehoard.org.uk (амер.). Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
  56. ↑ The Staffordshire Hoard: an Anglo-Saxon Treasure. Archaeology Data Service. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 24 лютого 2017.
  57. ↑ Fillask (12 квітня 2014), Time Team Special 49 (2012) - Secrets of the Saxon Gold, архів оригіналу за 15 квітня 2021, процитовано 11 квітня 2019

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стаффордширський скарб
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стаффордширський_скарб&oldid=43070100